ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 640/23843/19 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1539/20 Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2019 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який має двох малолітніх дітей 2006 р.н. та 2011 р.н., на час вчинення злочину працював, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 125 КК України у виді арешту строком 6 місяць;
- за п.1 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.1, ч.2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворо покарання менш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більш ніж на 60 днів, тобто до 09 лютого 2020 року.
До Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_6 про запобіжногозаходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виглядітримання підвартою до завершення апеляційного розгляду.
В обґрунтування свого клопотання прокурора посилається на те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду в суді першої інстанції доведено обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, згідно якого останній вчинив особливо тяжкий злочин. Крім того, прокурор вказує, що ризики, які існували при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.
Також при розгляді клопотання прокурор просить взяти до уваги молодий вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, ОСОБА_8 був затриманий при спробі втечі з великою сумою грошових коштів, намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності шляхом «установчої поведінки», встановленої при проведенні судово-психіатричної експертизи.
Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи прокурора, який підтримав своє клопотання; думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважали можливим утримання обвинуваченого у закладі з надання психіатричної допомоги або під домашнім арештом; перевіривши матеріали судового провадження та доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2019 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, та йому призначено остаточне покарання, в порядку ч. 1 ст.70 КК України, у виді довічного позбавлення волі.
Сам обвинувачений ОСОБА_8 в ході розгляду клопотання прокурора не заперечував проти своєї вини за пред`явленим обвинуваченням, але зазначав, що він вчинив інкриміновані злочини під час тимчасового психічного розладу та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Разом з цим, на даній стадій апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати будь-яку оцінку цим доводам обвинуваченого, оскільки апеляційна скарга захиника ОСОБА_9 містить відповідні апеляційні доводи, яким суд надасть оцінку в нарадчій кімнаті за наслідками перегляду оскаржуваного судового рішення.
Також колегія суддів погоджується з доводами прокурора, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, вже призначеного судом за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, оскільки після вчиненого злочину обвинуваченого було затримано на автомобілі з великою сумою грошових коштів.
Вищезазначені обставини додатково свідчать про можливість обвинуваченого переховуватися від суду і слідства.
Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, за який передбачено найсуворіший вид покарання у виді довічного позбавлення волі, у зв`язку з чим обвинувачений може також переховуватися від суду та органу досудового розслідування, на що обґрунтовано посилається прокурор в своєму клопотанні.
Однак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні вбивства двох осіб та замаху на вбивство ще однієї малолітньої особи, шляхом декількох пострілів з мисливського карабіну, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду та належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами клопотання прокурора щодо продовження існування ризиків, які були на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів прокурора щодо неефективності інших альтернативних, більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , внаслідок чого воно підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів враховує положення ч.4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильстваабо погрозоюйого застосування,а також щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно доч.1ст.115КПК Українистроки ,визначені цимКодексом,можуть визначатися вказівкою на подію.
Згідно ч.3 ст. 377 КПК України обвинуваченому , засудженому до позбавлення волі, лише у виняткових випадках , з врахуванням особи та обставин кримінального провадження, може бути змінений запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. З врахуванням особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження , колегія суддів не вбачає підстав вважати їх винятковими та такими , що надають колегії суддів право змінити обвинуваченому запобіжний захід.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і йому було призначено покарання у виді довічного позбавлення , зазначені вище ризики не можуть зменшитись або втратити актуальність до завершення апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду за цим кримінальним провадженням.
Керуючись ст.ст. 401, 331, 177, 178, 115, 184 ч.4 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до завершення апеляційного розгляду за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_8 .
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді
