П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/7386/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
13 лютого 2020 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинський каменедробильний завод» звернулось в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Житомирській області:
- від 18.01.2019 №0000981414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 490 501 грн.00 коп., з яких за податковими зобов`язаннями - 327 001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -163 500 грн.
- від 18.01.2019 №0000991414, яким до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне на суму 11 129 505,00 грн.
- від 18.01.2019 №0001001414, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 545 001 грн.00 коп., з яких за податковими зобов`язаннями - 363 334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -181 667 грн. ( оскаржено в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 545 001,00 грн. );
- від 01.04.2019 №0006851414, яким застосовано штрафні санкції за платежем акцизний податок на пальне на суму 331 175,82 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: від 18.01.2019 №0000981414, від 18.01.2019 №0001001414 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 363 334 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій у сумі 181 667 грн, від 18.01.2019 №0000991414, від 01.04.2019 №0006851414.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" 21 131 грн. (двадцять одну тисячу тридцять одну гривню) судових витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано маніпулювання товариством первинними документами та розбіжності в поясненнях останнього, зокрема, щодо обсягів пального, списаного на автотранспорт, яким надавались послуги навантаження та перевезення пального, яким позивач заправляв орендовану техніку ФОП ОСОБА_1 , - Мерседес 32-72, ФОП ОСОБА_2 - МАЗ 6951, ФОП ОСОБА_3 -ГАЗ 7291 на суму 403 922,72 грн., інформація щодо яких була відсутня в ході перевірки.
Зазначає, що безпідставно суд не врахував, що до відповіді на запит контролюючого органу від 10.12.2018 р. товариством надано копію договору оренди з ФОП ОСОБА_4 від 01.03.2016 р. та договір від 01.07.2014 р.
Звертає увагу, що ведення бухгалтерського обліку не співпадає з первинними документами, передаючи пальне третім особам, підприємство фізично не може контролювати (розпоряджатись) пальним, в бухгалтерському обліку відображаються не власні автомобілі, і пальне фактично списується на чужі автомобілі.
Скаржник також вказує на помилкові висновки суду щодо нарахування амортизації основних засобів. Так, позивач нараховував амортизації на основні засоби за весь період без виключення, тоді коли окремі з них два місяці - травень та червень 2018 року перебували в ремонті.
Крім того, скаржник вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що наявні в матеріалах справи копії первинних бухгалтерських документів (договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних (далі ТТН), платіжних доручень, актів приймання-передачі виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей, податкової звітності), які відповідають вимогам щодо первинного бухгалтерського документа не викликають сумнівів та підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Глорія Капітал" та ТОВ "Спект Сервіс".
У відзиві ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.
Ухвалою апеляційного суду від 13.02.2020 року відповідно до положень ст.52 КАС України задоволено клопотання представника відповідача про заміну відповідача на належного - з Головного управління ДФС у Житомирській області на Головне управління ДПС у Житомирській області відповідно до постанов КМУ від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у Житомирській області, яка є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" зареєстроване 14.12.2011 року як ТОВ "Моноліт-КВ". З 18.02.2014 року змінено назву підприємства на ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод". На податковий облік підприємство взято в органах державної податкової служби 15.12.2011 року, платником податку на додану вартість зареєстровано з 15.06.2012 р.
Основним видом діяльності позивача згідно обраного коду КВЕД є 08.11 - Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
Інші види діяльності: 23.70 — Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю
46.13 — Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами
77.39 — Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів
46.73 — Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
46.90 — Неспеціалізована оптова торгівля
77.11 — Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
З матеріалів справи видно, що контролюючим органом на підставі наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 09.11.2018 №2440 з 27.11.2018 року по 19.12.2018 року була проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинський каменедробильний завод» з питань дотримання податкового, валютного та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.
Перевіркою встановлено порушення товариством:
- п. 6 та п. 9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 327 001,0 грн., в тому числі за 3 квартали 2018 року - на 327 001,0 грн.;
- п. 187.8 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 367 639,0 грн., в тому числі за червень 2018 року - на 363 334,0 грн.;
- п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 та п.п.212.3.4 п.212.3.ст.212 Податкового кодексу України за наслідками здійснення ТОВ «НВ КДЗ» операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку за загальну суму 11 129 505,0 грн.
За наслідками проведеної перевірки, ГУ ДФС у Житомирській області 18 січня 2019 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000981414, №0000991414, № 0001001414 року.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2019 року №0000981414 Головного управління ДФС у Житомирській області з посиланням на порушення п. 6 та п.9 П (С)БО 16 «Витрати», п.п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України на підставі абз.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодекс України та пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 490 501 грн.00 коп., з яких за податковими зобов`язаннями - 327 001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -163 500 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2019 року №0000991414 Головного управління ДФС у Житомирській області з посиланням на порушення підприємством п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 та п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і п.117.3 ст.117 Податкового кодексу України до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне на суму 11 129 505,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2019 року №0001001414 Головного управління ДФС у Житомирській області з посиланням на порушення п. 187.8 ст.187, п. 192.1 ст.192, п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України на підставі абз.1 п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 545 001 грн.00 коп., з яких за податковими зобов`язаннями - 363 334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -181 667 грн.
ТОВ «НВ КДЗ» подало скаргу (вих.№3 від 28.01.2019 том І а.с. 122-135) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 18.01.2019 №0000981414, №0000991414, №000100141 та доповнення до скарги (вих.№19 від 06.03.2019 (том І а.с.136-137).
Рішенням про результати розгляду (вих.№14614/6/99-99-11-04-01-25 від 28.03.2019 том І, а.с.138-144) ДФС залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 18.01.2019 №0000981414, №0000991414, №000100141 та збільшила грошове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні №0000991414 в частині донарахування штрафних санкцій у сумі 331 175,82 грн., а скаргу без задоволення.
10.04.2019 року підприємство отримало, прийняте ГУ ДФС у Житомирській області на підставі акта перевірки №1520/06-30-14-14/37808240 від 27.12.20018, рішення ДФС України «Про результати розгляду скарги» від 28.03.2019 №14614/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0006851414 про застосування до ТОВ «НВ КДЗ» штрафних санкцій за платежем акцизний податок на пальне на суму 331175,82 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Житомирській області та вважаючи їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обставини на підтвердження того, що позивач здійснював свою господарську діяльність в порушення вимог чинного законодавства, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. Щодо здійснення ТОВ "НВ КДЗ" операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, суд дійшов висновку, що оскільки паливно-мастильні матеріали надавались виконавцю виключно для власних потреб без укладення договорів, спрямованих на реалізацію пального, тому такі операції не є операціями в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а отже, у ТОВ «НВ КДЗ» відсутній обов`язок реєстрації як платник акцизного податку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відносини , що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України).
Водночас , статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже , будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.
Відтак , для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону № 996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
За правилами пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналізуючи вказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Відтак , витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
1.Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2019 року №0000981414 та повідомлення-рішення № від 18.01.2019 року №0001001414, якими позивачу донараховано зобов`язання з податку на додану вартість та податок на прибуток, які виникли в результаті господарських операцій з ТОВ «НВ КДЗ» з "Глорія Капітал" та з ТОВ "Спект Сервіс", суд першої інстанції встановив наступне.
Згідно висновку, викладеному у акті перевірки, встановлено взаємовідносини з ТОВ «Глорія Капітал» щодо придбання послуг по ремонту грохота ГІС-52, відновлення посадочних місць підшипників дробарки СМД-110, ремонта двигуна дробарки ДВЦ-І, 6 W=160кВт, відновлення посадочних місць привода дробарки КСД-1750Тр, відновлення рухомої щоки дробарки СМД-111(4дні), відновлення посадочних місць дробарки ДВЦ-1,6 (10 днів) за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року на загальну суму 869362.82 грн . в т.ч. ПДВ 144893.8 грн.
Для перевірки ТОВ «НВ КДЗ» надано договір купівлі-продажу б/н від 01 06.2018 року (с. Сусли Новоград-Волинського району), укладений з ТОВ «Глорія Капітал», іменоване надалі «Продавець» з одного боку, і ТОВ «Новоград-Волинський каменедробильний завод», надалі іменується «Покупець» з іншого боку, що в подальшому разом іменуються «Сторони». Відповідно до вимог договору Постачальник зобов`язується передати протягом строку дії договору Покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується Сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. (том І а.с.146-148)
На виконання умов зазначеного договору під час перевірки надано наступні документи: видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні по взаємовідносинах ТОВ «НВ КДЗ» з ТОВ «Глорія Капітал» (том І а.с. 149-166).
В ході аналізу інформаційних баз даних інспекторами встановлено, що ТОВ «ГЛОРІЯ КАПІТАЛ» перебуває на обліку у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м.Києві (основне місце обліку), стан « 65»- платник з наступного року (основне місце обліку), основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, перша податкова звітність подана за березень 2018 року, остання - за липень 2018 року, звітність ЄСВ не подавалась, керівник, бухгалтер та засновник платника податків в одній особі, а саме: ОСОБА_5 . Відомості про об`єкти оподаткування відсутні (20-ОПП) інформація про наявність основних засобів відсутня, імпортні та експортні операції не здійснювались.
Крім того, з метою всебічного дослідження взаємовідносин ТОВ «НВ КДЗ» з ТОВ «Глорія Капітал» 19.11.2018 року до ГУ ДФС у м. Києві було надіслано запит щодо проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання за № 5002/7/06-30-14-14.
У відповіді зазначено про отримання інформації від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві щодо відсутності ТОВ «Глорія Капітал» за податковою адресою, у зв`язку з чим неможливо провести зустрічну звірку зазначеного контрагента.
Відповідач вважає, що викладені обставини свідчать про ознаки маніпулювання податковою звітністю, відсутність необхідних основних засобів трудових ресурсів та проведення діяльності, спрямованої на мінімізацію податкового навантаження для третіх осіб.
Що стосується покликань податкового органу на ненастання реальних правових наслідків за вказаними господарськими операціями з огляду на висновки, зафіксовані у акті перевірки щодо порушення вимог чинного законодавства , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
По господарським операціям між ТОВ «НВ КДЗ» та ТОВ «Глорія Капітал»:
- факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, якими оформлювались господарські операції, зокрема, договором купівлі-продажу від 01.06.2018р., видатковими та податковими накладними:
РН-0000026 від 26.06.18 р. на суму 50 562,00 грн.( ПДВ 8 427,00 грн.),
РН-0000025 від 22.06.18 р. на суму 118 252,00 грн., ( ПДВ 19 709,00 грн.) ,
РН-0000023 від 21.06.18 р. на суму 198 735,00 грн.( ПДВ 33 122,00 грн.) ,
РН-0000024 від 20.06.18 р. на суму 168 156,00 грн.(ПДВ 28 026,00 грн.) ,
РН-0000022 від 19.06.18 р. на суму 203 410,00 грн.(ПДВ 33 902,00 грн.),
РН-0000021 від 18.06.18р. на суму 130 248,00 грн.(ПДВ 21 708,00 грн.).
Всього на суму 869 363,00 грн. ( ПДВ 144 894 грн. ).
Як встановив суд, надання послуг працівниками ТОВ «Глорія Капітал» здійснювалось на території ТОВ «НВ КДЗ» (виконувались ремонтні роботи машин та механізмів).
Потреба в ремонті устаткування (дробилок СМД-110, СМД -111, КСД-1750, дробарки ДВЦ-1.6, грохота ГІС-52) підтверджена доповідними записками керівників відповідних ділянок, головного інженера, майстра та актами обстеження машин та механізмів, складеними комісією в період з 15.05. по 25.05. 2018 року. За висновками комісії виконання ремонтних робіт власними силами підприємства неможливо внаслідок відсутності необхідного обладнання (т.І а.с.167-180).
Щодо доводів контролюючого органу про відсутність доказів перебування працівників-ремонтників на території підприємства, то чинним законодавством не передбачено порядок документального оформлення для фіксації даного факту.
Що стосується правильності оформлення вказаних працівників з роботодавцем ТОВ «Глорія Капітал», сплати ними податків, ймовірності виконання робіт, видачі наказів на відрядження тощо, то наявність зазначених обставин не спростовує обставин відсутності у названого контрагента позивача відповідних активів та ресурсів для здійснення господарської діяльності та з урахуванням територіальної віддаленості від місця знаходження позивача (в тому числі і об`єкта виконання підрядних робіт) відсутні будь-які докази на спростування руху трудових ресурсів від контрагента до позивача або місця виконання робіт за вказаними господарськими операціями.
Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Платник податку на додану вартість - отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб`єкта господарювання. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Стосовно питання нарахування амортизації основних засобів в період ремонту, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Згідно підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Відповідно до п.4 Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92 (далі - ПСБО №7), амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Вимогами пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.
Вимогами пункту 15 вказаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Згідно пункту 28 Положення №92 метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об`єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Відповідно до вимог пункту 29 Положення №92 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем обрано прямолінійний метод нарахування податкової амортизації.
За умовами, зазначеними в п. 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від30.09.2003 р. №561, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену в порядку, встановленому податковим законодавством (п. 31 Методичних рекомендацій).
При цьому, у вищеназваному п. 31 Методичних рекомендацій наводяться приклади таких поліпшень: а) модифікація, модернізація об`єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, яка збільшує кількість місць (площі) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Згідно з п. 32 Методичних рекомендацій витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем понесено витрати на підставі укладеного із контрагентом договору з метою підтримання його в робочому стані, що, відповідно, не зумовлює збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання такого об`єкта, що свідчить про правомірність нарахування амортизації у вказаний період.
Зміст отриманих робіт свідчить саме про виконання робіт для підтримання машин та механізмів в робочому стані без виведення його з експлуатації на період ремонту.
Таким чином, позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про отримання послуг, підтвердив, що господарські операції з контрагентом обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.
По господарським операціям між ТОВ «НВ КДЗ» та ТОВ "Спект Сервіс" :
- гідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено, що договір купівлі-продажу від 01.06.2018 року не опосередковувався реальним виконанням операцій. Причиною, на його думку, стала відсутність трудових ресурсів у ТОВ «Спект Сервіс», відсутність в ланцюгу постачання реального постачальника плити дроблячої кр.3450.01.111, плити дроблячої кр.3450.02.010, листів г/к 10 мм, плити дробильної верхньої рухливої, броні нерухомої 1272.07.313, броні конуса нерухомої 1272.07.313, броні конуса 9 креслення (120.05.206М) на ТОВ «Союзенергомаш», в подальшому на ТОВ «Спект Сервіс» та відповідно на ТОВ «НВ КДЗ», що також підтверджується відсутністю у ТОВ «НВ КДЗ» паспортів якості та сертифікатів відповідності виробника та свідчить про відсутність реального придбання товару ТОВ «НВ КДЗ що за висновками відповідача свідчить про нереальність господарських операцій з ТОВ «Спекта Сервіс» та ТОВ «НВ КДЗ».
Згідно договору купівлі-продажу б/н від 01 червня 2018 року (с. Сусли Новоград-Волинського району), укладеного між ТОВ «Спект Сервіс», надалі «Продавець», і ТОВ «Новоград-Волинський каменедробильний завод», надалі «Покупець», постачальник зобов`язується передати протягом строку дії договору Покупцю товар окремими партіями за цінами, з асортименті та кількості, що погоджується Сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Товар поставляється покупцю на умовах ЕХW зі складу Продавця або СРТ перевезення оплачено до с. Сусли Новоград-Волинського району Житомирської області відповідно Інкотермс- 2010 року. Продавець зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів: рахунок; ТТН(при постави на умовах СРТ), видаткову накладну.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «НВ КДЗ» надано наступні документи: видаткові накладні та перелік податкових накладних (том І, а.с.196-214). Станом на 30.09.2018 року Підприємством було здійснено часткову оплату поставлених товарів в сумі 200 000, 00 грн. (відповідно до банківської виписки №КД00-003456 від 13.09.2018 року) сума заборгованості складає 1 110 641 грн. Зазначені поставки підтверджуються товарно-транспортними накладними, оформленими ТОВ «Техбуд», який виступав перевізником зазначених матеріальних цінностей та в яких зазначено перевізника, вантажоодержувача, транспортний засіб (марка, реєстраційний номер), водій.
На підтвердження реальності господарських операцій фіскальній службі були надані документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач частково оплатив вартість поставлених товарів, в сумі 200 тис. грн., що підтверджено банківською випискою від 13.09.2018 р.
Факт поставки товарів підтверджено товарно-транспортними накладними, оформленими ТОВ "Експрес Техбуд" (перевізник). У змісті ТТН зазначено як перевізника, так вантажоодержувача, зазначено марку транспортного засобу, його реєстраційний номер та прізвище водія.
Що ж до доводів скаржника про ненадання позивачем для перевірки сертифікатів відповідності чи довіреностей на отримання товару, то необхідно вказати, що це документи, які підтверджують якість товарів та транспортування/отримання відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам чи їх перевезення і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи продажу товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання чи продаж товару, відсутність певних документів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій і, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.
У даному випадку, відповідач використав інформацію наявну в автоматизованих інформаційних системах ДФС щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів таких платників податків. Оскільки, зустрічні звірки контрагентів позивача фактично не проводились, тому аналітична інформація автоматизованих інформаційних систем ДФС про відсутність у контрагентів-постачальників необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту з ПДВ і в результаті прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту, а також збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Такі висновки є лише припущенням контролюючих органів.
Аналізуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.
Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.
Щодо посилання відповідача на проведення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях щодо фіктивної підприємницької діяльності чи інших порушень законодавства ряду суб`єктів господарювання, серед яких, контрагенти позивача, колегія суддів зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.
Однак такого вироку відповідач суду не надав, а сам лише факт проведення досудового розслідування не може бути беззаперечним і належним доказом того, що вказані підприємства не здійснюють реальної господарської діяльності.
Також колегія суддів враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 р. №0000991414, яким до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок на пальне на суму 11 129 505,00 грн. та від 01.04.2019 №0006851414 , яким застосовано штрафні санкції за платежем акцизний податок на пальне на суму 331 175,82 грн.
Із акту перевірки встановлено, що ТОВ "НВ КДЗ" у період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року не декларувало акцизний податок, який потрібно було сплачувати з операцій по заправці дизельним паливом, яке в подальшому використовувалось для заправки власного, орендованого автотранспорту, а також автотранспорту, яким контрагенти надавали послуги навантаження щебеневої продукції та перевезення.
Судом встановлено що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку ТОВ "НВ КДЗ" рахуються власні транспортні засоби, а саме Ескаватор Q&K та Автонавантажувач L-45.
Відповідно до договору оренди з ФОП ОСОБА_4 від 01.03.2016 року ТОВ «НВ КДЗ» орендувало Камаз № 1 та Камаз № 2.
Відповідно до договору - ПТ-01/01-07-14 від 01.07.2014 року ТОВ «Труд» надаються послуги для навантаження щебеневої продукції та для виробничих потреб ТОВ "НВ КДЗ" слідуючими транспортними засобами ЗІЛ 4759 ІОВ, МАЗ 4585 ЖИУ та Автонавантажувачем Ст. Воля, бульдозером 1 та бульдозером 2 а також вантажними автомобілями та навантажувачами, а саме: ІVЕСО АА6860РА, МАN АА5434КЕ, МАN АА5803МН ,VОLVО АА7817МК, VОLVО АА7026МР, Автонавантажувач W -270, САТ-980H, Меrсеdеs Веnz АА3166КH, Меrсеdеs Веnz AА6862 PA, Меrсеdеs Веnz НОМЕР_1 , Меrсеdеs Веnz АА4607МP.
ТОВ «Евакуатор-Сервіс» та ТОВ «Експрес Техбуд» надавало послуги навантаження та доставки щебеневої продукції покупцям ТОВ «НВ КДЗ» на умовах заправки транспортних засобів паливом ТОВ «НВ КДЗ».
ТОВ «НВ КДЗ» заправляло пальним техніку таких виконавців, що надавали послуги з перевезення вантажів та навантаження щебеневої маси:
- ТОВ «Експрес Техбуд» (на підставі договору №05/05-16 (ЕТБ) про надання послуг спецтехнікою з оператором від 04.06.2016 та додаткової угоди до договору про надання послуг спеціалізованою технікою №ЕТ 0201/2018-1 від 01.01.2018 та додатковою угодою до договору про надання послуг спеціалізованою технікою №04/05-16 (ЕТБ) від 04.05.2016 року);
- ТОВ «Евакуатор Сервіс» (на підставі договору про надання послуг перевезення транспортних засобів №2708/15-ЄсЩ від 27.08.2015 та додатковою угодою до договору про надання послуг перевезення транспортних засобів №2708/15- ЄсЩ від 27.08.2015 року);
- ТОВ «Труд» (на підставі договору про надання послуг № ПТ-01/01-07-14 від 01.07.2014 та додаткова угода до договору про надання послуг №ПТ-01/01-07-14 від 01.07.2014 року);
- ФОП ОСОБА_6 (на підставі договору №2 про надання послуг від 01.06.2015, договору №4 про надання послуг від 01.05.2016, договору №4 про надання послуг від 01.02.2017);
- ФОП ОСОБА_7 (на підставі договору про надання послуг автотранспортом та механізмами від 15.06.2016).
Умови договорів, укладених ТОВ «НВ КДЗ» з усіма вище зазначеними виконавцями (надавачами послуг) передбачали, що при заправці замовником (ТОВ «НВ КДЗ» техніки виконавців:
1) до виконавців не переходить право власності або розпорядження ними, тобто власником цих ПММ надалі залишалося ТОВ «НВ КДЗ»;
2) виконавці зобов`язувалися використовувати пальне виключно для виконання своїх зобов`язань за договорами про надання послуг ТОВ «НВ КДЗ»;
3) виконавці зобов`язувалися використовувати пальне у межах норм витрат пального, що встановлені ТОВ «НВ КДЗ» (замовником) та звітувати перед ТОВ «НВ КДЗ» про витрати пального.
Позивач (замовник за вказаними вище договорами) встановив для транспортних засобів, зазначених в додатку 17 до акту перевірки, якими виконавці надавали послуги норми списання ПММ (замовник), що підтверджується наказами про встановлення норм витрат дизельного пального, зокрема: - для ЗІЛа 4759 ІОВ, МАЗа 4585 ЖИУ, автонавантажувача Ст.Воля L-34, бульдозера №1, бульдозера №2, Iveco АА 6860 РА, автонавантажувача W -270, САТ 980, екскаватора Аtlas, САSЕ 821 В - наказом №52-В від 13.10.2016; для Наnomag 3- наказами №22-В від 01.04.2016 та №43-В від 01.10.2016; для МАN АА 5434 КЕ - наказом №25/2-В від 14.01.2016, для МАN АА 5803 МН - наказом №29/02 від 01.09.2016; для Меrсеdеs Веnz АА31-66КН - наказом №32/2 В від 03.06.2016; для VОLVО АА 78-17 МК- наказом №37/1-В від 08.09.2016; для VОLVО АА 70-26 МР - наказом №34/2 В від 26.08.2016; для МАN 33-73 - наказом №39-В від 26.08.2016; для МАN 66-01- наказом №29/2-В від 29.04.2016; для Меrсеdеs Веnz АА 68-62 РА - наказами №41/02 від 01.09.2017, №01/02 від 01.01.2018; для Меrсеdеs Веnz АА 73-92 ТС- наказом №43-В від 19.12.2016; для екскаватор Ніtасhі - наказом №29-4 від 29.04.2016; для СА8Е 821 В - наказом №30/1 від 31.05.2016; для навантажувача ЕПТС-200 - наказом №47/1 від 31.12.2015 (а.с. 242-250 т., а.с. 1-2 т.2, а.с. 89-96 т.3).
Фактичні витрати пального виконавцями відповідають витратам за нормою.
За використані ПММ виконавці робіт щомісяця подавали звіти, які формувались на підставі щомісячних відомостей по кожній машині та на підставі актів проводилось списання ПММ, яким надавались послуги навантаження та перевезення продукції (а.с.3- 92, 102-106 т.2, а.с. 39-56, 238-242 т.3).
Згідно п.п. 212.1.11, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів; особа, яка реалізує пальне.
Приписами п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України ( в редакції, чинній на час виконання договору) встановлено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
З цього випливає те, що ключовим аспектом зазначеного є встановлення факту, чи відбувся перехід права власності чи розпорядження паливом.
У разі якщо суб`єкт господарювання планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, то до початку здійснення таких операцій він повинен зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України.
Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення позивачем реалізації палива.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладених позивачем договорів про надання послуг транспортними засобами виконавців, передбачалось, що замовник надає виконавцю паливно-мастильні матеріали для виконання вказаних робіт в обсязі, необхідному для їх виконання. При цьому в договорах передбачено, що перехід права власності та права розпорядження на ПММ від замовника до виконавця не здійснюється (а.с.220-241 т.1, а.с. 21-27, 76-88 т.3).
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки паливно-мастильні матеріали надавались виконавцю тільки для виконання робіт відповідно до договорів, що підтверджується актами списання матеріалу, то операція із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (підрядникам, виконавцям), яке використовується лише для надання послуг замовнику згідно з договорами, не є операціями з реалізації пального, а тому ТОВ «НВ КДЗ» не реалізовувало пальне і не підлягає обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в розумінні Податкового кодексу реалізація пального - це будь-які операції, які передбачають передачу (перехід) прав власності за плату або без такої, крім випадків (відпуску) пального на підставі договорів зберігання.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.
У цій справі судом встановлено, що все пальне, яке придбавається підприємством, використовується виключно для власних потреб і позивачем не укладалось будь-яких договорів, відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, спрямованих на реалізацію пального.
Тобто, відпуск пального не здійснювався з метою переходу права власності або права розпорядження ним на користь третіх осіб. Мета відпуску пального полягала у його використанні для власної господарської діяльності підприємства.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі №819/567/18.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв`язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару від своїх контрагентів за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Також , не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі скаржник, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки акту перевірки позивача. Водночас, як вже зазначалось, такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом апеляційної інстанції усім наведеним висновкам надано оцінку.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 лютого 2020 року.
Головуючий
Франовська К.С.
Судді
Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.
