КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/6293/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4484/2020
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шпакович Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у складі судді Кушнір С.І.,
у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про виселення,-
В С Т А Н О В И В :
У березні 2019 року приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (надалі - ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення.
В обґрунтування позову зазначено, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 18 вересня 1998 року серія НОМЕР_4 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135378618 від 23 серпня 2018 року.
Вищевказана будівля була побудована у 1953 році та на даний час перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції.
На переконання позивача, незадовільний стан будівлі не викликає сумнівів, технічний стан конструкцій гуртожитку відноситься до III категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
Позивач також зазначав, що законодавством України чітко встановлено, що використовувати як жиле можливо виключно приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам. Таким чином, приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей.
У позові ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» посилається на те, що з метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписами ДСТУ-Н Б в.1.2-18:2016, ним, як власником будівлі, було прийнято рішення про проведення комплексу заходів, пов`язаних із відселенням мешканців з непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.
Пояснено, що 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі експлуатації та частково від`єднало від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всім мешканцям гуртожитку було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_6
Позивач вказав, що ОСОБА_1 листом від 30 січня 2019 року повідомила про відмову від переселення.
У позовній заяві також зазначено, що відповідач, порушуючи вимоги закону, не вчиняє жодних дій, які б свідчили про її намір переселитися у добровільному порядку до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , і продовжує незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушує права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладає відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2».
Крім цього, у листопаді 2018 року в Департаменті з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, а також контрольну картку № НОМЕР_1 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.
Посилаючись на те, що перебування відповідача у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власника будівлі, права розпочати роботи по її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи, позивач просив виселити відповідача з кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , та переселити відповідача в кімнату АДРЕСА_3 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року позов приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про виселення задоволено.
В апеляційній скарзі адвокат Шпакович О.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції необґрунтовано не з`ясував, обставини, за яких відповідач може бути виселений з приміщеним гуртожитку, оскільки позивач, що було залишено поза увагою суду першої інстанції, фактично підмінив поняття визнання будинку аварійним або у стані непридатному для проживання, що є підставою для переобладнання цього будинку для використання в інших цілях або знесення (ст. 7 ЖК України) і відповідно виселення мешканців цього гуртожитку тп визнання будинку таким, що підлягає капітальному ремонту або реконструкції, і відповідно тимчасового переселення мешканців гуртожитку на час проведення капітального ремонту або реконструкції, що призвело до порушення житлових прав відповідача, які гарантовані Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» № 500-VІ від 04.09.2008 року.
Висновки районного суду про те, що на правовідносини, що склались між ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» та відповідачем, яка на законних підставах тривалий час (не менше п 'яти років) зареєстрована та фактично проживає у гуртожитку, та не має іншого власного житла, не поширюються вимоги Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, суд не надав оцінку доказам відповідача про ненадання позивачем доказів аварійності будинку при звернені до організацій про відключення будівлі до газопостачання та електропостачання у встановленому законом порядку, та не звернув уваги що Київська міська рада будівлю гуртожитку аварійною або непридатною для проживання не визнавала, а отже відсутні будь-які правові підстави для виселення відповідача із кімнати у гуртожитку з паданням іншого жилого приміщення, а саме кімнати в іншому гуртожитку, і підстави його непридатності для проживання, оскільки це буде порушенням прав гарантованих Законом № 500-VI від 04.09.2008 року на приватизацію.
При цьому суд першої інстанції самостійно вийшов за межі позовних вимог і вирішив виселити відповідача із наданням іншого жилого приміщення в порушення вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» № 500-УІ від 04.09.2008 року.
Також, суд першої інстанції безпідставно не з`ясував та не звернув уваги на відсутність доказів чи відповідає приміщення у яке мають бути переселена відповідач, а також умови за яких їй, надасться жиле приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_2 поняттю «інше благоустроєне приміщення», яке визначене ст. 113 ЖК України, л також не з`ясував чи не будуть порушені їх права наприватизацію відповідно до Закону України» 500-УІ від 04.09.2008 року виходячи із наступного.
Вказує, ніякої аварійності, будівлі у 81% не існує, що підтверджувалося доказом, що додавався до справи, а саме висновком, зробленим на замовлення мешканців будинку в рамках сі. 106 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень; натомість суд першої інстанції в судовому рішенні зазначив про те, що навіть доказ наданий відповідачем, а саме звіт, підтверджує, що гуртожиток по АДРЕСА_4 непридатним для проживання. Даний висновок суду с невірним, оскільки це було зазначено лише з огляду на те, що в будинку відключені за заявою позивача всі комунікації. Крім того, реконструкції і капітального ремонту позивачем взагалі не планується, що підтверджується доказами, що були надані суду першої інстанції, але суд їх не оцінив.
ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що не можна дозволити перебування відповідача в аварійній будівлі, яка загрожує обвалом в силу приписів «ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» та ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки».
Посилаючись на те, що суд першої інстанції в повній мірі з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права й виніс законне та обґрунтоване рішення, позивач просить апеляційну скаргу відхилити та рішення районного суду залишити без змін.
Представник ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с.186).
Колегія суддів, вислухавши Шпакович О.В. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на підставі Свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 року серія НОМЕР_4 є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , побудованого в 1953 році, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135378618 від 23.08.2018 р. (а.с.9, 10 т.1).
Встановлено, що відповідач проживає у кімнаті № 325 згаданого гуртожитку.
Відповідно до акту огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок (а.с.11 т.1).
В приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.
При обстеженні внутрішніх приміщень також зафіксовані значні пошкодження.
З Технічного паспорта на будинок від 27 грудня 2018 року, виготовленого ФОП « ОСОБА_2 », в графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81% (а.с.12-13 т.1).
Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: у АДРЕСА_1 , від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні наступні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні (а.с.16-22 т.1).
Відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №4904-4 від 30.11.2018 р. вбачається, що будівля не забезпечена гарячим водопостачанням та опалення, а санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. Також, на першому поверсі використовуються тільки окремі адміністративно-побутові приміщення, інші приміщення не експлуатуються, в зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом (а.с.25-26 т.1).
Наказом ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» № 40 від 01 червня 2018 року у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку було вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації (а.с.27-29 т.1).
Наказом № 53 від 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій (а.с.30 т.1).
Встановлено, що за два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі ОСОБА_1 , листами від 06 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 20 листопада 2018 року та 04 січня 2019 року було повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації (а.с.31-36 т.1).
Цими ж листами відповідачці було запропоновано переселитися в кімнату АДРЕСА_7 гуртожитку ПрАТ «Трест`Київміськбуд-2» по АДРЕСА_2
Пропозицію про переселення з гуртожитку по АДРЕСА_1 , до кімнати АДРЕСА_7 за № 0018 від 04.01.2019 р. відповідач отримала особисто.
Однак, ОСОБА_1 листом від 30.01.2019 р. повідомила ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про свою відмову від переселення.
Листом від 24.01.2019 р. за № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація була повідомлена позивачем про визнання жилого будинку за адресою: по АДРЕСА_1 ,таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим), та просив визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 (1953 рік забудови) таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).
Листом від 23 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 повідомила позивача про відмову від переселення в запропоноване житло, посилаючись на те, що пропозиція позивача суперечить Загальній Декларації Прав Людини 1948 року, Міжнародному Пакту прав людини 1965 року, Європейській конвенції з прав людини, Рим 1950, ст. 7 Конституції України в частині забезпечення основоположних прав людини на житло. Відмовила позивачу у будь-яких правочинах з приводу спірної нерухомості до вирішення справ у судах держави Україна, та міжнародних судів, юрисдикція яких визнана Конституцією України (а.с.37 т.1).
Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» було видано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, а також контрольну картку № 18090109-Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку (а.с.38,39 т.1).
Листом від 24 січня 2019 року за № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація була повідомлена позивачем про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим), та просив визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим) (а.с.87 т.1).
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом за №056/920-3940 від 19 лютого 2019 року повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації (а.с.99 т.1).
Задовольняючи позов, районний суд виходив з підстав його обґрунтованості та того, що дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідача, як мешканців гуртожитку.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК України, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.
Системний аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» в порядку приватизації, що не заперечується позивачем.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
За правилом статті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
Таким чином, відповідно до наведених положень Закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.
Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.
Позивачем не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами існування відповідного рішення про визнання гуртожитку по АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.
Таким чином, направлення позивачем листа у січні 2019 року про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якої повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.
При цьому, судом першої інстанцій не враховано, що Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у зазначеній відповіді одночасно роз`яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення), з метою встановлення спірного будинку гуртожитку відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.
Особливі гарантії забезпечення та реалізації прав мешканців гуртожитків підлягають реалізації з дотриманням Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що є спеціальним під час визначення належного правового регулювання таких відносин. Одночасно Верховним Судом враховано, що такі спеціальні норми не перебувають у протиріччі із загальними правилами житлового законодавства у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані.
Так, згідно із частиною п`ятою статті 132 ЖК України особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Відповідно до Положення обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для поживання.
Згідно із пунктом 5 Положення якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.
При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.
Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.
Згідно із пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.
Суд першої інстанцій не врахував, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідача та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК України, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК України.
Відповідно до статті 101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача в зв`язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.
Водночас позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК України, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку районного суду про наявність підстав для виселення відповідача на підставі частини п`ятої статті 132 ЖК України.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19 та від 18 грудня 2019 року у справі №760/7956/19
У даній справі виселення відповідача відбулось із порушенням вимог та обмежень, встановлених статтями 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та положень статті 132 ЖК України.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права дійшов необґрунтованого висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав, передбачених законодавством, для виселення відповідача зі спірного помешкання.
За таких обставин, рішення районного суду підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу адвоката Шпакович Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» Заліщук Світлани Дмитрівни про виселення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 березня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
