ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2020 року м. Київ № 826/14255/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Головного управління ДФС у м. Києві
третя особа
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01 червня 2016 року №465 про призначення невиїзної документальної перевірки платника податку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1 );
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016р. №0003291306;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016р. №0003281306.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року (суддя Данилишин В.М.) відкрито провадження у справі.
У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.
Ухвалою суду від 10.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 15.06.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Протокольною ухвалою, проголошеною в судовому засіданні 04.09.2017 без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, якою первісно заявлені позовні вимоги про скасування ППР доповнено вимогою про скасування наказу.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи.
Третя особа в судові засідання не прибула, правом на подання письмових пояснень не скористалась.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2016 року відповідачем на підставі п.78.1.2 Податкового кодексу України прийнято наказ №465 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до бюджету ОСОБА_1 .
За наслідками реалізації вказаного наказу відповідачем складено акт перевірки від 29.06.2016 №152/26-54-13-06-17-2757600018.
25 серпня 2016 року ДПІ на підставі зазначеного акта перевірки винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:
- 0003291306, яким позивачу за порушення п.п.49.18.4, 164.2.17 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 214 751,35 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 171 665,08 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43086,27 грн;
- 0003281306, яким позивачу за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» всього в сумі 16 151,70 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 12920,56 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3230,14 грн.
Передумовою проведення перевірки стали обставини отримання відповідачем від ПАТ «Укрсоцбанк» листа (а.с.47 том 1), відповідно до якого Банк підтвердив інформацію про суму нарахованих та виплачених доходів з ознакою « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості фізичних осіб, зокрема:
- ОСОБА_1 , сума доходу 861 979,38 грн; сума доходу що не підлягає оподаткуванню 609,00 грн (50% мінімальної заробітної плати); сума відображена в 1-ДФ - 861 370,38 грн; період включення - ІІІ квартал 2015; повідомлення клієнта - під підпис особисто.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю наказу і ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В частині, що стосується наказу.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У свою чергу, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 статті 78 ПК України.
В даному випадку контролюючим органом проведена перевірки на підставі п.78.1.2 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;
Правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 ПК України про необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.
З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.
Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки.
Невиконання вимог підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в Постанові від 14.05.2019 № 804/4595/15.
Як встановлено судом, ДПІ провела документальну невиїзну перевірку, наказ на проведення від 01.06.2016 №465 та повідомлення про проведення перевірки (а.с.34-36 том 1) були направлені 01.06.2016 контролюючим органом рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), однак не були отримані позивачем з незалежних від відповідача причин (за закінченням встановленого строку зберігання).
Оскільки позивач на власний розсуд протягом місячного строку до 02.07.2016 не виявив бажання отримати поштову кореспонденцію із документами про призначення перевірки (судом презумується правомірність дій працівників пошти за відсутності зворотного), є можливим прийти до висновку про дотримання відповідачем процедурних моментів призначення перевірки, внаслідок чого наказ скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог в частині податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
11 квітня 2007 року ОСОБА_1 (Позичальник) уклав з Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» (Кредитор) Договір кредиту №42.07-07/152 відповідно до умов якого отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 185 000,00 (сто вісімдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів, зі сплатою 11,75% процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10 квітня 2022 року.
В подальшому, 28 липня 2015 року ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №42.07-07/152 від 11 квітня 2007 року.
Пунктами 3.1-3.2 даного договору сторони домовились, що погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 39 070,30 доларів США здійснюється Позичальником не пізніше « 28» липня 2015 року.
Сторони домовились, що в разі якщо Позичальник належним чином виконає умови, які викладені в п.3.1. цього Договору про внесення змін, то Позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за Договором кредиту.
Сума залишку заборгованості за Договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення Позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов`язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в Заяві.
На виконання вказаних умов Договору про внесення змін №2, позивач самостійно складено і підписано Заяву від 28.07.2015 про сплату заборгованості (а.с.49 том 1), відповідно до якої позивач просив Банк здійснити часткове погашення заборгованості шляхом списання банком коштів з належного йому рахунку та одночасно здійснити анулювання (прощення заборгованості) за кредитним договором в сумі 39 070,28 доларів США, в тому числі, основна заборгованість 39 070,28 доларів США.
У вказаній заяві позивач підтвердив, що є належним чином повідомленим банком про суму анулювання, а також про свій обов`язок самостійно сплатити ПДФО і відобразити такий дохід в річній декларації, чого однак, ОСОБА_1 всупереч самостійно наданим третій особі зобов`язанням зроблено не було.
Відповідно до інформації мережі Інтернет:
- https://tables.finance.ua/ru/currency/official/-/1/2015/07/28, офіційний курс НБУ станом на 28.07.2015 становив 22,062278 грн за 1 долар США.
Оскільки в заяві позивач просив анулювати йому заборгованість в сумі 39 070,28 доларів США (основну), а у банку, як свідчать матеріали справи, були відсутні підстави для відмови позивачу в задоволенні такої заяви, відповідно, ПАТ «Укрсоцбанк» і було анульовано ОСОБА_1 основну заборгованість в сумі 861 979,38 грн (39 070,28 * 22,062278), про яку власне і повідомлено контролюючий орган згадуваним вище листом (а.с.47 том 1).
Посилання позивача на не висвітлення йому банком суми прощеного боргу в гривні є недоречними, адже на переконання суду, позивач мав можливість без допомоги Банку помножити суму прощеного боргу на офіційний курс гривні по відношенню до долара США, як то до прикладу зроблено судом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3. Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.
У відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;
Відтак, обов`язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов`язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
Як вже зазначалось, в Заяві від 28.07.2015, яка відповідає п.3.2 Договору про внесення змін, позивач самостійно зазначив про те, що він належним чином повідомлений Банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов`язок самостійно сплатити ПДФО з суми прощеної основної заборгованості, відповідно до вимог пп.164.2.17 Податкового кодексу України.
Враховуючи те, що Банком дотримано вимог п. 164.2.17 в частині повідомлення кредитором боржника про прощення боргу, а відтак, з урахуванням вимог пп. 164.2.17 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення №0003291306 є цілком правомірним та скасуванню не підлягає.
Суд також приходить до висновку про правомірність нарахування позивачу військового збору, адже відповідно до п.161 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015) платниками податку є особи, визначені в п.162.1 ПК України, а об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені в ст. 163 ПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ОСОБА _1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович
