УХВАЛА
30 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 50/311-б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Компанія "Тікон Бізнес ЛТД"
боржник - Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів"
кредитор - Акціонерне товариство "Альфа-Банк"
представник - адвокат Халявка І.М. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1032848 від 30.04.2020)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"
представник - Галан М.О. (довіреність від 07.10.2019)
ліквідатор - арбітражний керуючий Кіцул Сергій Богданович, особисто
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 27.11.2019
у складі колегії суддів: Отрюх Б.В. (головуючий), Грек Б.М., Остапенко О.М.
та ухвалу Господарського суду міста Києва
від 19.09.2019
у складі судді Паська М.В.
у справі №50/311-б
за заявою Компанії "Тікон Бізнес ЛТД"
про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
ВСТАНОВИВ:
1. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі №50/311-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (далі - ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", боржник), порушене ухвалою місцевого суду від 17.05.2010 за заявою Компанії "Тікон Бізнес ЛТД" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство); справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника, введеної постановою місцевого суду 11.09.2013, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Кіцул С.Б., призначений ухвалою місцевого суду 26.05.2014.
1.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", в тому числі з вимогами ПАТ "Альфа-Банк" на суму 11 042 627, 97 грн.; з вимогами ПАТ "Сведбанк" на суму 308 510, 45 грн. у шосту чергу; окремо внесено до реєстру як забезпечені заставою вимоги ПАТ "Альфа-Банк" на суму 67 780 259, 64 грн. у першу чергу та вимоги ПАТ "Сведбанк" на суму 3 306 086, 13 грн. у першу чергу. Ухвала місцевого суду в частині вимог зазначених кредиторів в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 на стадії ліквідаційної процедури затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 12.02.2015 на загальну суму 168 288 541, 09 грн., з яких вимоги ПАТ "Альфа-Банк" на суму 24 256 596, 14 грн.; вимоги ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" на суму 308 510, 45 грн. у шосту чергу; окремо внесено до реєстру як забезпечені заставою майна боржника, зокрема, вимоги ПАТ "Альфа-Банк" на суму 67 780 259, 64 грн. та вимоги ПАТ "Сведбанк" (правонаступник - ПАТ "Омега Банк") на суму 3 306 086, 13 грн.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 за заявою ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" замінено кредитора у справі №50/311-б - ПАТ "Омега Банк" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит".
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 заяву ПАТ "Омега Банк" про заміну кредитора у справі №50/311-б залишено без задоволення; за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" замінено кредитора у справі №50/311-б - ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" його правонаступником - ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент".
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" замінено кредитора у справі №50/311-б - ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" його правонаступником - ПАТ "Альфа-Банк".
1.6. Ухвали місцевого суду від 20.10.2015, від 17.12.2015 та від 03.03.2016 не оскаржувалися до апеляційного (та касаційного) суду та набрали законної сили.
1.7. 09.08.2019 до місцевого суду надійшла заява ТОВ "Файненс Компані" про заміну кредитора у справі №50/311-б про банкрутство з АТ "Альфа-Банк" на ТОВ "Файненс Компані" за вимогами за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 на суму 3 306 086, 13 грн. забезпечених заставою майна боржника і на суму 308 510, 45 грн. вимог шостої черги, як такого, що не набув у законному порядку грошових вимог до боржника, оскільке первісне відчуження прав вимоги правопопереднику АТ "Альфа-Банк" від банку, який надав боржнику кредит, мало місце за нікчемним правочином.
1.7.1. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Файненс Компані" зазначило, що 03.11.2006 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк"), та ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" укладено кредитний договір №35/59454-КЛ, за умовами якого АКБ "ТАС-Комерцбанк" відкрив для ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" відновлювальну кредитну лінію; на забезпечення виконання кредитних зобов`язань 03.11.2006 сторони кредитного договору уклали іпотечний договір №ВЕС 914714, згідно з яким боржником в іпотеку банку передано нерухоме майно - майновий комплекс, площею 19 748,20 кв.м., що у місті Києві по вулиці Амурській, 6; банк повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав боржнику грошові кошти в обсягах, порядку та на умовах, передбачених цим договором, однак, боржник договірні зобов`язання не виконав.
1.7.2. Заявник зауважив, що 01.07.2010 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №4/187 за позовом ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" про стягнення заборгованості за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 з боржника стягнено на користь банку 2 400 000 грн. кредиту, 817 427, 07 грн. відсотків, 853 773, 42 грн. пені, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначене судове рішення набрало законної сили та стало підставою для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ухвалою попереднього засідання місцевого суду від 26.12.2012 у справі №50/311-б конкурсних вимог ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", які частково забезпечені заставою майна боржника згідно з іпотечним договором №ВЕС 914714 від 03.11.2006.
1.7.3. Заявник аргументував, що 07.03.2019 ПАТ "Омега Банк", як правонаступник ПАТ "Сведбанк" у справі про банкрутство №50/311-б згідно з ухвалою місцевого суду від 12.02.2015, уклало з ТОВ "Файненс Компані" договір №1 про відступлення прав вимоги, за умовами пункту 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває належні банку права вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку №1 до цього договору; пунктом 1 додатку №2 до договору про відступлення прав вимоги передбачено відступлення ПАТ "Омега Банк" на користь нового кредитора ТОВ "Файненс Компані" права вимоги за кредитним договором від 03.11.2006 №35/59454-КЛ (укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів") з усіма додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до цього кредитного договору, що є його невід`ємними частинами, а також майнових прав за іпотечним договором №ВЕС 914714 від 03.11.2006, укладеним між сторонами кредитного договору на забезпечення належного виконання його умов.
1.7.4. ТОВ "Файненс Компані" доводило законність набуття ним права вимоги до боржника на підставі укладеного з ПАТ "Омега Банк" договору №1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 та заперечувало дійсність права вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до боржника, що ґрунтується на кредитному договорі №35/59454-КЛ від 03.11.2006; заявник зауважив, що укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" договір купівлі-продажу прав вимоги до боржника від 31.12.2014 є нікчемним в силу пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а вчинений ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" в подальшому правочин (договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015) з відчуження спірних майнових прав на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" є недійсним відповідно до частини 5 статті 216, статті 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; зазначені обставини встановлено судовими рішеннями у справі №910/10364/16 при розгляді спору про визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги до боржника від 31.12.2014 та від 04.07.2015.
1.7.5. Заявник доводив, що набуття ПАТ "Альфа-Банк" права вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 на підставі договору відступлення права вимоги від 30.12.2015, укладеного з ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" за наслідками нікчемного та недійсного правочинів (відповідно договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015), не створює для ПАТ "Альфа-Банк" жодних правових наслідків, окрім права на реституцію за недійсним правочином в порядку статті 216 ЦК України.
1.7.6. ТОВ "Файненс Компані" зауважило, що для заміни кредитора - ПАТ "Омега Банк" його правонаступником - ТОВ "Файненс Компані" відповідно до договору №1 відступлення прав вимоги від 07.03.2019 не має значення встановлення факту визнання недійсним в судовому порядку договору відступлення права вимоги 30.12.2015, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та ПАТ "Альфа-Банк", так як два попередні договори про відчуження спірних майнових прав (від 31.12.2014 та від 04.07.2015) є недійсними, що підтверджується обставинами, встановленими судами у справі №910/10364/16.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 відмовлено ТОВ "Файненс Компані" у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №50/311-б.
2.1. Судове рішення мотивоване тим, що вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 повністю погашені за рахунок коштів, одержаних від реалізації предмета іпотеки з аукціону 10.11.2015 у даній справі про банкрутство; відтак, за договором №1 від 07.03.2019 ТОВ "Файненс Компані" набуло у ПАТ "Омега Банк" право вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006, яке фактично не існувало на момент відступлення, так як було погашене, а будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно боржника, обтяжене іпотекою, припинилися в силу статті 50 Закону України "Про іпотеку" внаслідок відчуження предмета іпотеки.
2.2. Суд зауважив, що згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", частиною 1 статті 210, частиною 2 статті 513 ЦК України, відступлення майнових прав, яких набуло ТОВ "Файненс Компані" за іпотечним договором від 03.11.2006, підлягає обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вважається вчиненим з моменту проведення такої державної реєстрації. Однак, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається здійснення державної реєстрації вчиненого між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" правочину з відступлення права вимоги 07.03.2019.
2.3. Місцевий суд зазначив, що за наслідками розгляду справи №910/10364/16 судами встановлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги 31.12.2014, укладений між ПАТ "Омега Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит", є нікчемним, а договір купівлі-продажу прав вимоги 04.07.2015, укладений між ТОВ "ФК "Іпотека кредит" і ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", є недійсним.
Разом з тим, укладені між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" 30.12.2015 договір факторингу (про відступлення на користь банку права грошової вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006) та договір про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором 03.11.2006 (предмет іпотеки - майновий комплекс боржника, загальною площею 19 748,20 кв.м., що у місті Києві по вулиці Амурській, 6) є дійсними з моменту їх укладення та в судовому порядку не оспорювалися.
ПАТ "Альфа-Банк" набуло статусу кредитора боржника у справі про банкрутство боржника відповідно до ухвали місцевого суду 03.03.2016 про заміну кредитора правонаступником, яка є чинною.
2.4. Відмовляючи у заміні кредитора правонаступником, місцевий суд виходив з того, що за наслідком визнання недійсними у справі №910/10364/16 правочинів з купівлі-продажу прав вимоги, вчинених між ПАТ "Омега Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" (31.12.2014), та між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" і ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (04.07.2015), ПАТ "Омега Банк" не витребувало спірні права у ПАТ "Альфа-Банк" як добросовісного набувача в порядку статей 330, 388 ЦК України; відтак, на момент укладення з ТОВ "Файненс Компані" договору цесії від 07.03.2019 ПАТ "Омега Банк" не володіло правом вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006, тому не могло відступити такі майнові права на користь ТОВ "Файненс Компані".
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №50/311-б ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 залишено без змін.
3.1. Апеляційний суд погодився із здійсненою місцевим судом оцінкою обставин справи на предмет підставності здійснення заміни кредитора у справі №50/311-б та його висновками про те, що на момент укладення 07.03.2019 з ТОВ "Файненс Компані" договору відступлення прав вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 ПАТ "Омега Банк" не володіло спірними майновими правами, оскільки не витребувало їх в ПАТ "Альфа-Банк" як добросовісного набувача майнових прав у ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"; про погашення права вимоги до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 внаслідок відчуження з аукціону 10.11.2015 належного боржнику предмета іпотеки, яким такі вимоги забезпечувалися.
3.2. Апеляційний суд зазначив, що правочин від 07.03.2019 не є вчиненим, так як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про державну реєстрацію укладеного 07.03.2019 між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" договору відступлення прав вимоги до боржника, та погодився з висновками місцевого суду про відмову у заміні кредитора у справі.
4. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Файненс Компані" подало касаційну скаргу з вимогою скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 та прийняти нове рішення про заміну кредитора у справі №50/311-б - АТ "Альфа-Банк" на ТОВ "Файненс Компані" за вимогами до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006.
4.1. Скаржник доводив, що ТОВ "Файненс Компані" є законним правонаступником ПАТ "Омега Банк" за укладеними з боржником 03.11.2006 кредитним та іпотечним договорами, так як придбало спірне право вимоги з аукціону 18.02.2019 з подальшим укладенням з ПАТ "Омега Банк" 07.03.2019 нотаріально посвідченого договору №1 відступлення прав вимоги.
4.2. Скаржник зауважив, що для цілей заміни кредитора з ПАТ "Альфа-Банк" на ТОВ "Файненс Компані" не має значення, чи визнано недійсними в судовому порядку укладені 30.12.2015 між ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та ПАТ "Альфа-Банк" договори відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, оскільки попередні правочини (договори купівлі-продажу прав вимоги 30.12.2014 та 04.07.2015), на підставі яких було відчужено належне ПАТ "Омега Банк" право вимоги до боржника за кредитним та іпотечним договорами від 03.11.2006, визнано недійсними на підставі судових рішень у справі №910/10364/16 і такі правочини не створюють жодних юридичних наслідків як для їх сторін (відповідно ПАТ "Омега Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит", ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" і ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"), так і для інших осіб (АТ "Альфа-Банк", яке набуло спірні майнові права у ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" за договорами 30.12.2015), окрім наслідків, пов`язаних з недійсністю правочинів.
4.3. Скаржник зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 у справі №01/5026/1159/2011 про те, що у випадку відступлення новому кредитору неіснуючих вимог первісного кредитора у справі про банкрутство немає необхідності визнавати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) таких майнових прав у разі відмови у здійсненні процесуального правонаступництва, оскільки визнання недійсним первісного правочину з відступлення прав вимоги не створює для нового кредитора жодних правових (процесуальних) наслідків, окрім права на реституцію за недійсним правочином в порядку статті 216 ЦК України.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №50/311-б визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2020; у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020.
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі №50/311-б за касаційною скаргою ТОВ "Файненс Компані" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019; призначено її розгляд на 09.04.2020 о 10:30.
5.2. З метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Файненс Компані" у справі №50/311-б без визначення дати наступного судового засідання, а ухвалою Суду від 30.04.2020 датою проведення судового засідання у даній справі визначено 30.04.2020 о 10:00.
6. Положеннями частини 5 статті 302 та частин 1, 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право колегії суддів Верховного Суду передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду до прийняття постанови судом касаційної інстанції у разі, якщо Суд дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., здійснюючи касаційний перегляд прийнятих у справі №50/311-б про банкрутство ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" постанови апеляційного суду від 27.11.2019 та ухвали місцевого суду від 19.09.2019 про відмову у заміні кредитора правонаступником, вважає за необхідне зазначити таке.
7.1. За змістом статей 4, 14 ГПК України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
Законодавцем у частині 1 статті 17 ГПК України передбачено право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, оскаржити в касаційному порядку судове рішення, яке набрало законної сили.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за касаційною скаргою ТОВ "Файненс Компані", поданою 20.12.2019 на прийняті у справі про банкрутство №50/311-б судові рішення про відмову у заміні кредитора правонаступником після набрання чинності з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, колегія суддів касаційного суду керувалася приписами статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, та нормами ГПК України про право касаційного оскарження.
Так, частиною 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, надано право на подання касаційної скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво).
Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що у позовному провадженні допускається касаційний перегляд рішень судів про заміну (відмову у заміні) кредитора правонаступником. Норми законодавства про банкрутство застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності у Законі про банкрутство та Кодексі України з процедур банкрутства іншого врегулювання права на касаційне оскарження судових рішень про заміну кредитора правонаступником, мають застосовуватися норми чинного ГПК України як загальні норми процесуального права.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право на касаційне оскарження ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.
7.2. Відкриваючи касаційне провадження у справі №50/311-б за касаційною скаргою ТОВ "Файненс Компані", колегія суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., виходила з того, що ухвала місцевого суду від 19.09.2019 про відмову у заміні сторони (кредитора) у справі про банкрутство разом із прийнятою за результатами її апеляційного перегляду постановою апеляційного суду від 27.11.2019 допускається до касаційного перегляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, а частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено прямої заборони на перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо правонаступництва кредитора боржника.
7.3. Аналіз практики застосування Верховним Судом процесуальних норм щодо права на касаційне оскарження ухвал суду про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження дозволяє дійти висновку, що касаційними судами цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій допускаються до касаційного перегляду прийняті у справах позовного провадження судові рішення про заміну (відмову у заміні) сторони виконавчого провадження, що є завершальною стадією судового провадження.
Так, за наслідком касаційного перегляду судових рішень про відмову у заміні сторони виконавчого провадження у господарській справі №905/1956/15 Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.06.2019 змінила мотивувальну і резолютивну частини постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду та замінила у справі первісного боржника на двох боржників (основного (первісного) та субсидіарного (правонаступника первісного боржника)). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за змістом статті 52 ГПК України вбачається, що процесуальне правонаступництво передбачено у разі заміни кредитора (боржника) у зобов`язанні відповідно до статей 512, 520 ЦК України та допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення; ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання судового рішення та фактично є його невід`ємною частиною, тому заміна сторони у зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, що оформлюється ухвалою, оскарження якої слід розуміти як оскарження рішення суду (пункти 6.15., 6.16 Постанови).
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.03.2020 у справі №2-5518/11 за результатами касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій про заміну сторони у виконавчому провадженні зроблено висновок про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесії) є правонаступництвом і звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №673/544/19 за касаційною скаргою органу Пенсійного фонду України на судові рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні та постановою 16.03.2020 залишив оскаржувані постанову й ухвалу адміністративних судів без змін, погодившись з їх висновками про можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення адміністративного суду спадкоємцем за заповітом.
Отже, простежується однаковий підхід касаційних судів цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій щодо застосування приписів процесуального закону при вирішенні питання про допуск до касаційного перегляду рішень місцевого та апеляційного судів, прийнятих за наслідком розгляду заяв про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження у справах, що розглядаються за правилами позовного провадження.
7.4. Разом з тим, колегією суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при прийнятті ухвали від 12.11.2019 у справі №922/6220/15 висловлено іншу (протилежну зазначеній практиці касаційних судів цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій щодо допуску до касаційного перегляду судових рішень про правонаступництво у справах позовного провадження) правову позицію на предмет неможливості перегляду в касаційному порядку рішень судів, прийнятих у справі про банкрутство за наслідком розгляду заяв про заміну кредитора правонаступником.
Закриваючи касаційне провадження у справі №922/6220/15 за касаційною скаргою АТ "Укрсоцбанк" на постанову апеляційного суду від 25.06.2019 та ухвалу місцевого суду від 17.05.2019 про заміну кредитора правонаступником, колегія суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 12.11.2019 обмежилась виключно аналізом норм процесуального права (частини 3 статті 8 та статті 21 Закону про банкрутство) та дійшла висновку, що визначений частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним і не передбачає можливості подання касаційної скарги на прийняті у справі про банкрутство судові рішення про заміну кредитора правонаступником. Суд зауважив, що у разі розгляду по суті касаційної скарги АТ "Укрсоцбанк" на постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду про правонаступництво кредитора у справі про банкрутство, суд касаційної інстанції не буде діяти як "суд, встановлений законом" в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
7.5. Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019, внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Одним із судових рішень, які допускаються до касаційного перегляду згідно з частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство, є ухвали суду за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.
Частинами 2, 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого застосовуються у справах про банкрутство з 21.10.2019, за винятком справ, у яких на 21.10.2019 введено процедуру санації боржника, визначено, що вимоги кредиторів вносяться до реєстру на підставі ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, і така ухвала може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
До переліку судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства віднесено ухвали суду за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.
При цьому законодавець не конкретизував конкретних різновидів таких ухвал. Результат розгляду грошових вимог кредиторів може визначатися різними процесуальними рішеннями: ухвалою про визнання вимог кредитора у процедурі розпорядження майном, про перегляд за нововиявленими обставинами, ухвалою про заміну кредитора правонаступником у випадку укладення договору купівлі-продажу (відступлення) грошових вимог до боржника. За наслідком прийняття таких судових рішень розпорядником майна вносяться зміни до реєстру вимог кредиторів, усі вони мають однакові процесуальні наслідки щодо формування пасиву боржника та визначення учасниками справи про банкрутство певних осіб (кредиторів) з певною кількістю голосів, які наділені повноваженнями вирішення подальших процедур банкрутства боржника.
Системний аналіз зазначених положень законодавства про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що ухвала суду, яка визначає результат розгляду грошових вимог нового кредитора та яка має наслідком внесення змін до реєстру вимог кредиторів щодо виключення одного кредитора та включення іншого кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника, є за своєю правовою природою судовим рішенням про визнання вимог нового кредитора у процедурі банкрутства, оскільки вона має наслідком внесення змін до реєстру вимог кредиторів.
Висновок про те, що ухвали суду про внесення змін до реєстру вимог кредиторів допускаються до касаційного перегляду, незалежно від того, що про це прямо не зазначено у частині 3 статті 8 Закону про банкрутство, зроблено касаційним судом у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Верховного Суду у постанові 20.06.2019 у справі №915/535/17, яка прийнята на узгодження судової практики щодо практики розгляду скарг на судові рішення про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком апеляційного та касаційного оскарження таких ухвал (пункти 32-33 Постанови 20.06.2019 у справі №915/535/17).
7.6. Передбачені статтями 512, 514 ЦК України вимоги щодо обсягу прав кредитора, які переходять від первісного кредитора до правонаступника (правонаступників) за укладеними договорами відступлення прав вимоги, застосовуються також при відступленні кредиторських вимог у процедурі банкрутства. Процес розгляду справ про банкрутство є складовою частиною господарського судочинства, яке вимагає однакового застосування норм матеріального права щодо правонаступництва і завданням Верховного Суду є його забезпечення.
При розгляді питання про можливість заміни кредитора правонаступником як в порядку статті 21 Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та статті 43 Кодексу України з процедур з банкрутства (з 21.10.2019), так в порядку статті 52 ГПК України, господарський суд приймає не суто процесуальне рішення, а здійснює аналіз норм матеріального права на предмет наявності підстав для правонаступництва і дійсності відступленого права вимоги до боржника від первісного до нового кредитора.
Зважаючи на повноваження касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, недопуск до перегляду у касаційному порядку прийнятих у справі про банкрутство судових рішень про заміну (відмову у заміні) кредитора правонаступником позбавить скаржника можливості доказувати про порушення норм матеріального права в суді касаційної інстанції, який є "судом права, а не факту" та компетентний здійснювати перевірку правильності застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права при вирішенні питання про правонаступництво вимог кредитора у справі про банкрутство.
7.7. Право на доступ до суду є одним із аспектів права на справедливий суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Однак, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії"). Тим не менше, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена. Обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ від 05.04.2018 у справі "Зубац проти Хорватії").
ЄСПЛ наголошує на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду. При цьому у практиці Суду закріплено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення ЄСПЛ від 05.04.2018 у справі "Зубац проти Хорватії").
Положеннями частин 1, 4 статті 11 ГПК України передбачено обов`язок суду при розгляді господарської справи керуватися принципом верховенства права та застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, виходячи із зазначеної практики ЄСПЛ, при здійсненні судочинства господарським судам необхідно дотримуватися формалізованих процесуальних норм, закріплених у ГПК України, в тому числі при з`ясуванні права на касаційне оскарження судових рішень (стаття 287 ГПК України). Водночас, суди не повинні допускати "надмірного формалізму" при прийнятті до провадження відповідних заяв та скарг, що може мати місце у разі особливо вузького (буквального) тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду заяви (скарги) по суті.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 255 ГПК України, апеляційному перегляду підлягають ухвали місцевого суду про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. А згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України, такі судові рішення наявні в переліку ухвал, які можуть переглядатися касаційним судом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, особа, прав та (або) обов`язків якої стосується прийняте місцевим судом у справі про банкрутство судове рішення за наслідком розгляду питання про заміну кредитора правонаступником, зважаючи на відсутність у Законі про банкрутство (частина 3 статті 8) та Кодексі України з процедур банкрутства (частина 3 статті 9) прямої заборони на перегляд у касаційному порядку ухвал про визнання (відмову у визнанні) вимог кредитора в порядку правонаступництва, в силу приписів пункту 2 частини 1 статті 287 та пункту 26 частини 1 статті 255 ГПК України має право розраховувати на те, що подана нею касаційна скарга на таке судове рішення буде розглянута судом касаційної інстанції по суті з перевіркою правильності застосування як місцевим, так апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання про заміну правонаступником кредитора у справі про банкрутство. Оскільки протилежне становитиме обмеження скаржника у доступі до суду касаційної інстанції, що може бути визнано порушенням "права на справедливий суд" в розумінні статті 6 Конвенції.
7.8. Під час підготовки до розгляду справи №50/311-б колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В. виявлено посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 17.01.2020 у господарській справі №31/287-10, прийняту за наслідком касаційного перегляду постанови апеляційного суду про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №43754833 на ТОВ "Файненс Компані".
Касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що законним власником права вимоги до відповідача за кредитним договором №70-КЛ/08 від 15.05.2008 є ПАТ "Омега Банк", яке відступило майнові права ТОВ "Файненс Компані" 07.03.2019 за нотаріально посвідченим договором №1 про відступлення прав вимоги.
З огляду на встановлені у справі №910/10364/16 обставини нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит", та недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов висновку, що ані ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит", ані ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" не набули права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором і не є належними стягувачами у ВП №43754833, незважаючи на те, що судом було здійснено заміну стягувача у ВП № 43754833 з ПАТ "Омега Банк" на ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" ухвалою 20.11.2015, а в подальшому на ТОВ "Оптіма Люкс" ухвалою 02.01.2019, які не скасовувалися.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі №31/287-10 зазначив, що в силу статей 216, 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тому ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", якому відступлено право вимоги за договором 04.07.2015, який визнано недійсним за рішеннями судів у справі №910/10364/16, не набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №70-КЛ/08 від 15.05.2008, тому подальше відступлення ним спірних майнових прав не створює жодних юридичних наслідків, а визнання подальших договорів відступлення права вимоги недійсними не буде вважатися належним способом захисту порушеного права.
7.9. Предметом касаційного перегляду у справі про банкрутство №50/311-б за касаційною скаргою ТОВ "Файненс Компані" є постанова апеляційного суду 27.11.2019 та ухвала місцевого суду 19.09.2019 про відмову у заміні кредитора АТ "Альфа-Банк" правонаступником - ТОВ "Файненс Компані" з підстав того, що ПАТ "Омега Банк", як первісний кредитор, на момент укладення з ТОВ "Файненс Компані" 07.03.2019 договору №1 відступлення прав вимоги не було законним власником майнових прав за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006, так як після встановлення судами у справи №910/10364/16 ознак нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги 31.12.2014, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпетека кредит", та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги 04.07.2015, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", ПАТ "Омега Банк" не витребувало майнові права у їх добросовісного набувача - ПАТ "Альфа-Банк" в порядку віндикації.
Отже, ТОВ "Файненс Компані" звернулося за захистом набутих у ПАТ "Омега Банк" майнових прав на підставі договору №1 відступлення прав вимоги від 07.03.2019 у господарські справи №50/311-б (із заявою про заміну кредитора правонаступником) та №31/287-10 (із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні), що зумовлює обов`язок національних (господарських) судів забезпечити єдиний підхід до вирішення спору про право ТОВ "Файненс Компані" на майнові права незалежно від форми здійснення господарського судочинства (провадження у справі про банкрутство чи позовне провадження) та надання доступу до касаційного суду для реалізації права на касаційне оскарження прийнятих у цих справах судових рішень.
7.10. Зважаючи на прийняття колегією суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду ухвали від 12.11.2019 у справі №922/6220/15, з висновками про неможливість касаційного перегляду судових рішень (ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду) про заміну кредитора правонаступником як таких, що не передбачені в переліку згідно з частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство, прийнятої з викладенням окремої думки чотирьох суддів палати, поряд з різною практикою судів адміністративної, цивільної та господарської юрисдикцій, яка зазначена в пункті 7.3. даної ухвали, про допуск до касаційного перегляду спорів про заміну кредитора правонаступником, фактичний допуск скаржника ТОВ "Файненс Компані" до суду касаційної інстанції у справі №31/287-10 з винесенням постанови Верховного Суду від 17.01.2020 у господарській справі, яка залишила в силі постанову апеляційного суду про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №43754833 на ТОВ "Файненс Компані" внаслідок відступлення йому права вимоги за дійсним правочином, колегія суддів касаційного суду у справі №50/311-б вбачає правові підстави для передачі справи для розгляду Великою Палатою Верховного Суду відповідно до частин 3, 5 статті 302 ГПК України з метою відступу від правової позиції про недопуск до перегляду у касаційному суді судових рішень про заміну кредитора правонаступником чи відмову у заміні кредитора правонаступником, прийнятих в межах провадження у справі про банкрутство.
Зазначену правову проблему необхідно вирішити для забезпечення можливості реалізації касаційним судом повноважень відповідно до статті 300 ГПК України щодо перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у питаннях правонаступництва вимог кредиторів у справі про банкрутство та формування єдиної правозастосовчої практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо допуску до касаційного провадження касаційних скарг, поданих на судові рішення у справах про правонаступництво грошових вимог кредиторів, які чітко не визначені законодавцем у переліках відповідно до частини 3 статті 8 Закону про банкрутство та частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, керуючись частинами 3, 5 статті 302 ГПК України, дійшла висновку про передання справи №50/311-б на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, частинами 3, 5 статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
У Х В А Л И В:
Справу №50/311-б разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 і доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.О. Банасько
О.В. Васьковський
