Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2020 року
м. Київ
справа № 548/1190/18
провадження № 51-2667 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017251100000018,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перевірку судового рішення в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 3, п. 4, п. 5 ч. 2 та ч. 5 зазначеної статті.
Відповідно до вимог ст. 427 КПК у касаційній скарзі необхідно зазначити: судове рішення, що оскаржується; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; обґрунтування цих вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Засуджений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Так, засуджений оскаржує ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, а просить скасувати вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2020 року.
У касаційній скарзі не зазначено у чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення, відсутнє обґрунтування необхідності його зміни чи скасування на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 412 - 414 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Всупереч п. 5ч. 2 ст. 427 КПКкасаційна скарга не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннямист. 436 КПКщодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Так, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд в суді першої чи апеляційної інстанції, або закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Натомість, засуджений оскаржуючи ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року просить скасувати вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2020 року і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказане позбавляє можливості встановити позицію засудженого щодо результатів касаційного розгляду.
Крім того, в порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано належним чином завіреної копії вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2020 року.
Також відсутні додатки, зазначені у касаційній скарзі засудженого.
За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому ОСОБА_4 строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
