Ухвала
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 156/372/19
провадження № 61-8609ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної Церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області» про скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати наказ про його звільнення з посади керівника Релігійної організації «Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району Волинської області»; поновити його на посаді керівника Релігійної організації «Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району Волинської області» та стягнути з цієї релігійної організації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року в позові відмовлено.
01 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року з пропуском строку на касаційне провадження.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року отримано 27 травня 2020 року, що підтверджується копією конверта, супровідного листа Волинського апеляційного суду від 07 травня 2020 року щодо направлення копії постанови від 28 квітня 2020 року на адресу скаржника, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.
Строк на касаційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки заявником пропущено з поважних причин.
Разом із тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за майнову вимогу: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Окрім цього, відповідно до статей 25 та 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга повинна бути подана саме до Верховного Суду, водночас в касаційній скарзі зазначено, що вона подана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України, тобто неправильно зазначено найменування суду, до якого подається скарга.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни строк на касаційне оскарження рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі пункту третього Розділу ХII «Прикінцевих положень» ЦПК України до зазначеного строку не зараховується час дії карантину, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров
