КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/1991/2020
справа №761/33403/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Савицького О.А. 30 травня 2019 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Публічного акціонерного товариства "Златобанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотранссервіс", Приватне підприємство "Профіт плюс 2015", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,-
встановив:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, зокрема змінив підстави позову, та остаточно просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №У-72/13/13-KL, укладений 14 липня 2017 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".
Вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ "Златобанк" та ПП "Кіровоградспецтранс", правонаступником якого є ПП "Профіт плюс 2015", 22 березня 2013 року укладено Кредитний договір №72/13/13-KL.
Зобов`язання за цим кредитним договором були забезпечені порукою ОСОБА_1 згідно із Договором поруки №72/13/13-KL від 22 березня 2013 року.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда у справі №405/3371/14-ц, зміненого рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року, вирішено стягнути солідарно з позичальника та поручителя 2 841 546,40 грн. заборгованості за кредитним договором.
26 червня 2017 року відбулись електронні торги з реалізації права вимоги за кредитним договором №72/13/13-KL та договорами забезпечення, переможцем на цих торгах є ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", яке запропонувало ціну 577252 грн.
14 липня 20017 року між ПАТ "Златобанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №У-72/13/13-KL за кредитним договором №72/13/13-KL, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги на суму 5 727 931,65 грн., що є більшим, ніж стягнуто за судовим рішенням.
Також вказує про неправомірне відступлення права вимоги по нарахованим відсоткам та пені після припинення кредитних відносин, оскільки вимогою від 18 листопада 2013 року №629 банк повідомив про необхідність дострокового повернення коштів, а в подальшому подав позов до суду, чим змінив строк кредитування.
Зазначає, що раніше банк вже відступив право вимоги за цим кредитним договором на користь ТОВ "ФК "Домініон" згідно із Договором про відступлення права вимоги від 31 грудня 2014 року №3 і такі обставини призводять до існування двох кредиторів.
Вказує, що ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" не має ліцензії на підписання та обслуговування правочинів, що виникають у кредитних правовідносинах.
Зазначає, що Звіт з незалежної оцінки майна, яким визначались активи банку, а відтак і початкова ціна лоту, був чинним протягом 9 місяців з дня складення 09 серпня 2015 року, а торги розпочалися 22 травня 2017 року. Окрім того, всупереч Положенню щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, початкова ціна реалізації прав вимоги була нижчою за розмір заборгованості.
Посилається також на те, що від імені банку договір укладено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію, призначеного рішенням від 13 лютого 2015 року №30, яке рішенням суду у справі №826/2184/17 визнано недійсним. Також скасовано і рішення про визнання банку неплатоспроможним.
Окрім того, вказує, що за наявною у нього інформацією 01 грудня 2017 року на виконання постанови у справі №826/2184/17 виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №5270 "Про тимчасове призупинення виконання рішень виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Комітету фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів", у зв`язку із чим результати окремих торгів скасовано та учасникам повернуто гарантійні внески.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду не відповідають підставам позову з урахуванням їх уточнень, зокрема суд аналізує підстави позову до їх зміни, які містили посилання на факторингові правовідносини. Також вказує, що суд відхилив його доводи про відсутність у договорі про відступлення прав вимоги інформації щодо боржника, хоча такі підстави позову він не вказував.
Вказує, що ненадання доказів стосовно існування договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ "ФК "Домініон" виникло з вини ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", а не внаслідок ненадання ним доказів, при цьому суд зазначеній підставі позову не надав висновків.
З висновками суду першої інстанції в частині ліцензування діяльності юридичної особи скаржник погоджується.
Зазначає, що рішення суду не містить висновків щодо відступлення права вимоги за боргом, який є більшим, ніж стягнуто рішенням суду, а також щодо обставин відступлення процентів та пені, що нараховані після зміни строку виконання зобов`язань.
Посилається на помилковість висновку суду щодо незастосування строку дії до звіту про визначення ціни активів банку строку.
Також наводить розширене та конкретизоване обґрунтування підстав позову в тій частині, що договір укладеного особою, визначеною рішенням НБУ, що в подальшому було скасовано.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ПрП "Профіт плюс 2015" погоджується з її доводами та просить задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що позивач не довів наявність раніше укладеного договору про відступлення права вимоги; вказує про відсутність необхідності для нового кредитора мати ліцензію; зазначає, що зазначення розміру відступленого права вимоги не впливає на дійсність правочину; щодо посилання на Методику оцінки активів банку вказує, що вона затверджена після завершення формування ліквідаційної маси банку.
Відносно повноважень особи, яка від імені банку уклала договір відступлення права вимоги, вказує, що оскільки в ЄДРЮОФОПГФ відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" були внесені відомості про Славкіну М.А. , то такі відомості вважаються достовірними.
Також вказує, що скасування ряду рішень НБУ не тягне за собою наслідків недійсності правочинів, оскільки про таке не зазначено у рішенні судів.
Зазначає, що позивач, який не є стороною правочину, не довів наявності порушеного права, яке давало б право на звернення до суду.
Окрім того, звертає увагу, що у справі №910/10985/17 за позовом ТОВ "Технотранссервіс" вирішувались вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу електронних торгів та рішенням суду у задоволенні вимог відмовлено з підстав недоведеності порушеного права позивача, який не був стороною.
Відповідач ПАТ "Златобанк" подало заяву про визнання позову та визнання апеляційної скарги позивача обґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" посилається на помилковість тверджень позивача, що у зв`язку із направленням в листопаді 2013 року банком вимог зобов`язання за кредитним договором припинилось.
Також вказує, що рішення про стягнення боргу також не припиняє зобов`язання і не є перешкодою для нарахування процентів та пені. Зазначає, що заміна кредитора не впливає на обсяг прав зобов`язаних осіб. Посилається на відсутність у товариства обов`язку мати ліцензію для придбання права вимоги.
В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Тригуб А.Ю. доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" адвокат Поздняков М.В., а також представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат Гудова О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували з мотивів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вдався до аналізу законодавства щодо порядку укладення договорів факторингу, що не є підставами позову з урахуванням їх змін, також суд вказав, що позивач вказував на відсутність у договорі про відступлення прав вимоги посилання на те, якого боржника він стосується.
Щодо доводів стосовно використання не чинного на дату проведення електронних торгів звіту з незалежної оцінки майна, суд вказав, що у відповідності до статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пунктів 25, 26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891, п.56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388, конкретні терміни дії звітів, що наведені у законодавстві, не застосовуються до оцінки активів неплатоспроможних банків, тому вживання терміну дії звіту це лише ініціатива оцінювача.
Щодо інших підстав позову, якими позивач обґрунтував свої вимоги, рішення суду не містить мотивованих висновків.
Установлено, що 22 березня 2013 року між ПАТ "Златобанк" та ПрП "Кіровоградспецстандарт" укладено Кредитний договір №72/13/13-KL, відповідно до умов якого позичальнику відкрито відкличну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості 2 500 000 грн. із поступовим зниженням цього ліміту, із сплатою відсотків за користування кредитом 27% річних та із кінцевою датою повернення кредиту 19 вересня 2014 року.
Додатковою угодою №1 від 07 травня 2013 року уточнено порядок сплати процентів.
Договором про внесення змін №1 від 28 травня 2013 року процентну ставку визначено на рівні 25% річних.
Договором про внесення змін №2 від 14 серпня 2013 року погоджено порядок використання інформації про позичальника.
Договором про внесення змін №3 від 28 жовтня 2013 року погоджено про нові строки поступового зниження ліміту заборгованості.
Кредитні зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_1 згідно із Договором поруки №72/13/13-З1 від 22 березня 2013 року.
З матеріалів справи убачається, що кредитні зобов`язання також були забезпечені додатковими видами забезпечення: порукою інших осіб, заставою.
Листом-вимогою від 18 листопада 2013 року №629 ПАТ "Златобанк" повідомив ПрП "Кіровоградспецстандарт" про порушення умов кредитного договору та вказав, що договором передбачено право банку вимагати дострокового виконання зобов`язання, у зв`язку із чим вимагає протягом 10 днів з моменту відправлення цього листа-повідомлення погасити існуючу заборгованість.
Листами-вимогами №630, 631, 632 від 18 листопада 2013 року банк також звернувся із вимогами до поручителя ПАТ "ТТС", який одночасно виступає майновим поручителем, вказавши на порушення виконання зобов`язання та вимагав його виконати в повному обсязі.
У зв`язку із неналежним виконання кредитних зобов`язань ПАТ "Златобанк" 11 квітня 2014 року звернувся до суду.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 березня 2015 року у справі №405/3371/14-ц за позовом ПАТ "Златобанк" до ПрП "Кіровоградспецстандарт", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПАТ "Технотранссервіс" про повернення кредитних коштів та сплату процентів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Златобанк", ПрП "Кіровоградспецстандарт", ОСОБА_3 , ПАТ "Технотранссервіс" про визнання договору поруки недійсним, вирішено позов ПАТ "Златобанк" задовольнити, стягнути солідарно з ПрП "Кіровоградспецстандарт", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПАТ "Технотранссервіс" заборгованість за кредитним договором №72/13/13-КL в сумі 2 841 546,40 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року змінено рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда, стягнуто солідарно з ПрП "Кіровоградспецстандарт" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 2 841 546,40 грн.; стягнуто солідарно з ПрП "Кіровоградспецстандарт" та ОСОБА_3 на користь заборгованість за кредитним в сумі 2 841 546,40 грн.
Відповідно до цих рішень заборгованість обрахована станом на 03 квітня 2014 року в сумі 2 841 546,40 грн. та визначено такі складові: заборгованість за основним боргом в сумі 2 500 000 грн.; заборгованість за процентами в сумі 313418,49 грн.; пеня в розмірі 23127, 91 грн.; штраф 5000 грн.
09 серпня 2015 року оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення АТ "Златобанк" складено звіт з незалежної оцінки майна КП 7/3-2 кредитів АТ "Златобанк", що надані юридичним особам відповідно до переліку наведеного в додатку №1 до Договору №27/07/15-3 від 27 липня 2015 року про здійснення незалежної оцінки (станом на 01 серпня 2015 року).
14 липня 2017 року між ПАТ "Златобанк" (первісний кредитор), в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славкіною Мариною Анатоліївною, яка діяла на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року №99, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №391, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 травня 2017 року №1977 та наказу Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 травня 2017 року №241, та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор), у зв`язку із результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-06-13-000015-b із реалізації активів АТ "Златобанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором №72/13/13-KL, укладено Договір про відступлення прав вимоги №У-72/13/13-KL, відповідно до умов якого та згідно із додатком №1 Реєстром договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, відповідно до яким загальна сума права вимоги, що відступається, станом на 14 липня 2017 року становить 5 727 931,65 грн., що складається з:
- 2 500 000 грн. заборгованості за основним боргом;
- 2 362 992,42 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом;
- 623374,86 грн. заборгованості по пені;
- 236564,37 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості;
- 5000 грн. штрафу за неналежне виконання зобов`язань.
Реалізація лоту відповідно до Протоколу електронних торгів №UA-EA-2017-06-13-000015-b від 26 червня 2017 року відбулася за ціною 577252 грн.
При цьому, відповідно до даних листів-повідомлень ПАТ "Златобанк" від 12 січня 2015 року №22 на адресу ОСОБА_1 , від 12 січня 2015 року №21 на адресу ПАТ "ТТС", банк повідомляє, що у зв`язку із неналежним виконання кредитних зобов`язань банк прийняв рішення про відступлення права вимоги та 31 грудня 2014 року на підставі рішення кредитного комітету банку укладено Договір про відступлення права вимоги №3, відповідно до якого відбулась заміна кредитора за кредитним договором №72/13/13-KL, яким є ТОВ "Фінансова компанія "ДОМІНІОН". Лист підписано директором відділення "Кіровоградська регіональна дирекція" АТ "Златобанк", підпис скріплено печаткою.
Також установлені наступні обставини щодо застосування до ПАТ "Златобанк" заходів згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
19 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №506/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Златобанк" шляхом призначення куратора".
04 грудня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №777/БТ "Про віднесення АТ "Златобанк" до категорії проблемних".
13 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних". Цією ж постановою визнано такими, що втратили чинність постанови №506/БТ та №777/БТ.
На підставі постанови від 13 лютого 2015 року №105 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в цей же день прийнято рішення №30 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду Славінського В.І. на здійснення тимчасової адміністрації.
12 травня 2015 року Національним банком України прийнято постанову №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк".
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 510 ЦК України установлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначена статтею 513 ЦК України, згідно якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.
Так, згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( частина друга статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) ( частина третя статті 215 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови ( обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України уважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб колегія суддів зазначає, що в доводах апеляційної скарги скаржник вказує на те, що в судовому порядку скасовано ряд постанов НБУ та рішень фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, щодо визнання банку неплатоспроможним та його ліквідації, що були прийняті протягом 2015 року.
З оспорюваного договору убачається, що від імені банку цей договір укладений Славкіною М.А. , яка діяла на підставі:
рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року №99 початку процедури ліквідації АТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку;
рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №391 щодо продовження строків здійснення процедури ліквідації;
рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 травня 2017 року №1977 щодо зміни уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ;
наказу Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 травня 2017 року №241.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/2184/17 за позовом ТОВ "Авангард-Експо" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи - ПАТ "Златобанк" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.
Справа розглядалась в закритому судовому засіданні та загальний доступ до судових рішень у цій справі обмежено.
Поряд з цим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на своєму офіційному веб-сайті щодо ПАТ "Златобанк" здійснив прес-реліз, у якому викладено, зокрема наступне:
5 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою ухвалила рішення, яким, по суті, визнала неправомірним віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних. Наслідком цього рішення може стати втрата Фондом гарантування контролю над активами ПАТ "ЗЛАТОБАНК", оскільки акціонери, скориставшись цим судовим рішенням, можуть вивести діяльність неплатоспроможного банку за межі правового поля.
Своєю постановою від 5 лютого 2019 року у справі №826/2184/17 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, якими:
- визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 13 лютого 2015 року №105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних";
- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ЗЛАТОБАНК";
- визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12 травня 2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК";
- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку";
- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 травня 2015 року №100 "Про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку";
- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" на два роки до 13 травня 2018 року включно;
- зобов`язано НБУ надати Публічному акціонерному товариству "ЗЛАТОБАНК" строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" після проведення заходів з його ліквідації.
Зазначена резолютивна частина рішення відповідає змісту рішення, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний доступ до якого забезпечено суду.
Надаючи оцінку доводам скаржника в цій частині, колегія суддів вказує, що згідно частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Згідно пункту 2 статті 37 цього Закону визначено право уповноваженої особи Фонду укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
Відтак при укладенні договору констатується, що уповноважена особа Фонду діяла від імені Фонду та в межах своїх повноважень, такі дії не можна уважати незаконними на момент їх вчинення з мотивів подальшого скасування рішень, що були підставою призначення цієї особи, та, як наслідок, вказане не є підставою для визнання цього правочину недійсним.
В частині доводів скаржника щодо неправомірного використання Звіту з незалежної оцінки майна, яким визначались активи банку, а також в частині встановлення всупереч Положенню щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, початкової ціни реалізації прав вимоги нижче за розмір заборгованості, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24 березня 2016 року №388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2016 року за №606/28736 (тут і далі в редакції на час спірних правовідносин) - це Положення розроблено відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №1581/21893 (далі - Положення №2), та інших нормативно-правових актів; метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у частині тринадцятій статті 51 Закону про систему гарантування, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна). Дія цього Положення поширюється на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), які діють в межах повноважень, передбачених Законом про систему гарантування та/або делегованих Фондом, працівників банків, що ліквідуються, та інших осіб, які беруть участь у процесі ліквідації таких банків на договірних умовах.
Умови і порядок проведення відкритих торгів ( аукціону) установлені Розділом VІ цього Положення, порядок продажу активів (майна) банку на відкритих торгах (аукціоні) установлено Розділом VІІ цього Положення.
Отже, процедура проведення аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, складається з певних етапів її організації, з яких завершальними є безпосередньо проведення аукціону та оформлення його результатів.
Установлення порушень порядку організації на будь-якому етапі аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, може бути підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому.
Відомостей про те, що результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-06-13-000015-b із реалізації активів АТ "Златобанк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором №72/13/13-KL, визнано в установленому порядку недійсними матеріали справи не містять; у цій справі вимог про визнання результатів аукціону недійсними, в межах розгляду яких повинна бути установлена обставина наявності або відсутності дотримання порядку організації аукціону, не заявлено, отже аргументи позивача щодо неправомірного використання Звіту з незалежної оцінки майна, яким визначались активи банку, а також в частині встановлення всупереч Положенню щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, початкової ціни реалізації прав вимоги нижче за розмір заборгованості, самі по собі не є підставами для визнання недійсним правочину з відступлення права вимоги, який укладено за наслідками цього аукціону.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині визначення у договорі розміру відступленого права вимоги, колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Передача новому кредитору права вимоги у розмірі, який боржник уважає більшим ніж фактично існуюче, не створює беззаперечного обов`язку боржника щодо відповідальності за зобов`язанням у розмірі, що визначений як відступлений у договорі, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, при цьому боржник у такому зобов`язанні не позбавлений права звернутись до нового кредитора з пропозицією реструктуризації заборгованості або вимагати обґрунтованого розрахунку заборгованості.
Доводи апеляційної скарги в частині відступлення права вимоги на користь ТОВ "ФК "Домініон" відхиляються колегією суддів, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.
Висновок суду в частині наявності відповідної ліценції у особи, яка набуває прав вимоги за кредитним договором, у зв`язку із відступленням таких банківською установою доводами апеляційної скарги не спростовується.
Окрім того, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції зазначено про те, що позивач вказував на відсутність у договорі про відступлення прав вимоги посилання на те, якого боржника він стосується, проте таких підстав позову позивачем також не зазначалось.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання договору про відступлення права вимоги недійсним з підстав, визначених позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що висновки суду не відповідають підставам позову з урахуванням їх уточнень, оскільки, правильно відмовивши в задоволенні позовних вимог, судом не надано оцінки всім підставам заявленого позову. Отже рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга па постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова
