Справа № 953/6561/20
н/п 2/953/1921/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Держави України через Державну казначейську службу України на його користь, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 11911,85 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відносно нього поліцейськім Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сольським І.І. незаконно було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 368028 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України. 10.03.2020р. року постановою Київського районного суду м. Харкова по справі № 953/381/20 провадження по справі про адміністративне порушення у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Позивач вважає, що він незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності, при чому справа розглядалась загалом 2 міс. 17 днів. Зазначені події негативно вплинули на звичайний спосіб його життя та призвели до заподіяння значної моральної шкоди. Моральна шкода, завдана позивачу, виражається у різного роду душевних стражданнях, які полягають, зокрема, у тому, що зазначені події негативно вплинули на звичайний спосіб життя, він вимушений був витрачати час на судові засідання, які проходили виключно у робочий час, винаймати адвоката, на що витрачати свої власні кошти, користуватись тимчасовим посвідченням водія, яке втратило чинність через 3 місяці, а своє водійське посвідчення він зміг отримати тільки 09.04.2020, оскільки працівники поліції не хотіли його віддавати. Завдано значної шкоди його діловій репутації та авторитету, оскільки притягнення позивача по статті 130 статті КУпАП до відповідальності робило з нього образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої керуючи автотранспортом. Крім того, позивач відчував значну тривогу через те, що його може бути незаконно позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік та накладено значний штраф (10200 грн.). Тому позивач вважає, що на його користь повинна бути стягнута моральна шкода, яка виникла внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності, що вплинуло на звичайний спосіб життя що призвів до заподіяння значної моральної шкоди, а також шкоди його діловій репутації та авторитету.
В судове засідання позивач не з`явився, в позові просить розглядати справу без його участі.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. Частиною 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 122, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП. Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є серед іншого і протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує права й обов`язки для позивача. Самі по собі протоколи є лише носієм доказової інформації та документальним вираженням думки (твердження) органу (посадової особи) про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Належним підтвердженням притягнення до адміністративної відповідальності позивача є виключно постанова суду, якою особу визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Київського районного суду у справі № 953/381/20 від 10.03.2020 відносно позивача було закрите адміністративне провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що спростовує твердження позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, тому підстави щодо відшкодування моральної шкоди відсутні, крім того розрахунок стягуваної суми є необгрунтованим, та задоволенню не підлягає.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача, не свідчить про завдану особі моральну шкоду. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у адміністративній справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій працівника УПП в Харківській області при складанні відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди. Постанова Київського районного суду м. Харкова по справі 953/381/20 від 31.07.2017 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в діях складу адміністративного, не є доказом на підтвердження неправомірності дій працівника поліції, зокрема, що він вийшов за межі наданих йому повноважень або діяв у непередбачений законом спосіб. Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, так як шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Позивачем не надано доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди, а також не надано доказів, які б свідчили про глибину його фізичних і духовних страждань.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягають наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно протоколу серія ДПР18 №368028 від 25.12.2019 р., складеного поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП Сольським І.І., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «CHEVROLET LACETTI», н.з. НОМЕР_1 , по вул. 2-й Лісопарковський пров., 13-А в м. Харкові, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком № 2514 від 25.12.2019 КНП «Обласний наркологічний диспансер», чим порушив вимоги П.2.9А КУпАП, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 р. провадження у справі №953/381/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки, як зазначено в постанові, недоведеним той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Позивач вважає, що визнання судом відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вказує на незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності, що на думку позивача є підставою для відшкодування завданої йому у зв`язку з цим моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 11911,85 грн.
Суд не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди в зв`язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
У відповідності до вимог ч.4 ст.37 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або на життя чи здоров`я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов`язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Про вчинення адміністративного правопорушення згідно ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Статтею 255 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Згідно ст.265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області Сольський І . І . є працівником поліції, мав право складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та враховуючи санкцію ч.1 ст.130 КУпАП, мав право на тимчасове вилучення посвідчення водія з видачею тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами.
Протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 36028 від 25.12.2019 р. складений у відповідності до вимог ст.ст.254, 255 КУпАП, з додержанням вимог ст.256 КУпАП, із зазначенням місця, часу вчинення та суті правопорушення. На підставі ст.265-1 КУпАП у позивача вилучено посвідчення водія та виписано тимчасовий дозвіл на право керування.
Крім того, складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.
Позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих неправомірність дій працівника Управління патрульної поліції у м. Харкові при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Долучена до справи позивачем постанова Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 р., якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не є доказом неправомірності дій працівника Управління патрульної поліції у Харківській області, яким складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та підставою для відшкодування позивачу шкоди.
Оскільки відсутні докази того, що поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області Сольський І.І., складаючи протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №368028 від 25.12.2019 р., вийшов за межі наданих йому повноважень або діяв в непередбачений законом спосіб, тому відсутні підстави вважати протиправними дії працівника поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно позивача.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач зазначає, що завдана йому моральна шкода виникла внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності, що вплинуло на його звичайний спосіб життя та призвело до заподіяння значної моральної шкоди, а також шкоди його діловій репутації та авторитету.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Складений поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №368028 від 25.12.2019р. не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.
Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує права й обов`язки для позивача.
Протоколи не можна вважати належним доказом допущення відповідного правопорушення, оскільки самі по собі протоколи є лише носієм доказової інформації та документальним вираженням думки (твердження) органу (посадової особи) про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Належним підтвердженням притягнення до адміністративної відповідальності позивача є виключно постанова суду, якою особу визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. За інших обставин позивач не може вважатись особою притягнутою до адміністративної відповідальності.
Оскільки поліцейським, не було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди.
Постановою Київського районного суду у справі № 953/381/20 від 10.03.2020, згідно з якою відносно позивача було закрите адміністративне провадження за ч. 1 ст. 130 КупАП, спростовується твердження позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Позивачем не надано доказів про визнання дій поліцейського патрульної поліції неправомірними, не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди.
Оскільки відсутні всі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.06.2018р. по справі №640/17380/16-ц.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1172, 1173, 1174, 1175 ЦК України, ст.ст. 254-256, 265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію» суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 04.08.2020року.
СУДДЯ -
