ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 953/6561/20
провадження № 22ц/818/4477/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Котелевець А.В.,
суддів - Тичкової О.Ю., Хорошевського О.М.,
імена (найменування) сторін:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року в складі судді Попраса В.О.,
у с т а н о в и в:
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2019 року поліцейським другого взводу першої роти четвертої бригади Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сельським І.І. стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Зазначає, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, оскільки справа розглядалась два місяці 17 днів, він вимушений був скористатися послугами адвоката та витрачати кошти на оплату його послуг, користуватися тимчасовим посвідченням, оскільки своє водійське посвідчення він отримав лише 09 квітня 2020 року. Крім того, завдано шкоди його діловій репутації та авторитету, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП створювало образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої, керуючи транспортним засобом.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди 11911,85 грн із розрахунку: 4723,00 грн + 4723,00 грн (мінімальна заробітна плата за січень-лютий 2020 року) + 4723,00/31 х 10 (заробітна плата за період з 01 березня 2020 року по 10 березня 2020 року) = 10969,55 грн + 942,30 грн (заробітна плата за період з 25 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року).
09 червня 2020 року Нестеренко Ірина Сергіївна представник Державної казначейської служби України подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені частиною другої статті 23, статтею 1174, частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України, відсутні, оскільки позов не є доведеним. Сам лише факт порушення прав не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки така шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимим доказами.
11 червня 2020 року ОСОБА_2 представник Департаменту патрульної служби Національної поліції України подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує права та обов`язки для позивача. Оскільки поліцейським не було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди відсутній.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц (провадження № 61-26555св18), згідно з якою при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Оскільки поліцейським не було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, суд вважав, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
07 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», про що не зазначено в тексті оскаржуваного рішення. Крім того, не взято до уваги постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), згідно з якою здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
20 жовтня 2020 року Левенцова К.Ю. представник Департаменту патрульної служби Національної поліції України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Державна казначейська служба України рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 25 грудня 2019 року поліцейським другого взводу першої роти четвертої бригади Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сельським І.І. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП України, у відношенні ОСОБА_1 .
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року провадження у справі відносно позивача за частиною першою статті 130 КУпАП України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК Українивстановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393свй18).
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, не врахував, що дії працівника Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першоїстатті 2Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність у діях працівника Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, винних дій, є помилковими.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації моральної шкоди 11911,85 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації моральної шкоди 11 911,85 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот одинадцять грн 85 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Пове судове рішення складено 11 грудня 2020 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.Ю.Тичкова
О.М.Хорошевський
