Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 748/1046/19
провадження № 51-1706 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270270000038, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 січня 2019 року близько 18:00, маючи умисел на заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив з метою власного збагачення, прибув до домоволодіння АДРЕСА_2 , та шляхом відкриття незамкнених вхідних дверей проник до будинку, де, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_8 , відкрито викрав належні їй грошові кошти у розмірі 50 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що встановлені місцевим судом фактичні обставини не відповідають кваліфікації дій ОСОБА_7 . Зокрема, місцевий суд не визначився, чи мало місце застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, при цьому у вироку відсутні всі кваліфікуючі ознаки злочину, за який засуджено ОСОБА_7 . Крім того, наголошує, що суд лише обмежився критичним відношенням до показань свідків сторони захисту, оскільки їхні показання суперечать версії обвинувачення, а тому не можна вважати, що вину засудженого доведено поза розумним сумнівом. Вказує, що апеляційним судом повторно допитано лише потерпілу, тоді як стороною захисту ставилось питання про дослідження звукозаписів судових засідань, допит слідчого, повторний допит свідків, дослідження письмових доказів та надання їм іншої оцінки. Разом з тим апеляційний суд не навів підстав відмови в задоволенні такого клопотання захисника. Також вказує, що під час призначення покарання судами не враховано того, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Крім того, захисник просив вважати подані ним доповнення до касаційної скарги як його пояснення під час касаційного розгляду.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вказуючи на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, місцевий суд дійшов переконання, що доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за встановлених обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 . Також судом першої інстанції покладено в основу обвинувального вироку як докази дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 11 січня 2019 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_8 за фотознімками від 12 січня 2019 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_9 за фотознімками від 13 січня 2019 року; протоколі слідчого експерименту від 05 квітня 2019 року; протоколі огляду предмета від 08 квітня 2019 року.
Разом з тим місцевий суд критично поставився до показань свідків, допитаних за клопотанням сторони захисту, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є близькими родичами засудженого, показань свідків ОСОБА_13 й ОСОБА_14 , які є сусідами засудженого, а також свідка ОСОБА_15 , який перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_7 . З огляду на викладене місцевим судом такі показання не взято до уваги та розцінено як версію захисту.
Не погоджуючись з вказаним вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому у своїй апеляційній скарзі захисник просив суд апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України повторно допитати обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілу ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , викликати та допитати слідчу ОСОБА_16 , дослідити письмові докази, надані стороною обвинувачення, дослідити технічні записи судових засідань, дослідити речові докази.
Також захисник ставив питання перед апеляційним судом про дослідження диску «Axent DVD+R» з написом 07724 КВ, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження, з інформацією про телефонні дзвінки належного ОСОБА_7 абонентського номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» з метою встановлення його фактичного місця перебування у момент вчинення інкримінованого йому злочину.
Захисник ОСОБА_6 наголошував, що вказані обставини підтверджують наявність мобільного телефонного з`єднання між ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_15 , який по часу співпадає з часом відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 , та у свою чергу повністю підтверджує правдивість показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та беззаперечно вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 в цей час перебував вдома, а не на місці вчинення злочину.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, викликав та допитав потерпілу ОСОБА_8 , викликав для допиту свідка ОСОБА_9 , однак допит не відбувся у зв`язку з його неявкою у судове засідання, а в іншій частині таке клопотання залишив без задоволення. Також апеляційний суд відмовив у дослідженні інформації щодо телефонних дзвінків належного ОСОБА_7 абонентського номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл».
В подальшому, відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог захисника, окрім іншого, суд апеляційної інстанції погодився з критичною оцінкою місцевого суду щодо показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , при цьому обмежився формальною вказівкою на те, що місцевий суд проаналізував показання цих свідків та надав їм відповідну оцінку, належним чином зазначив підстави, з яких їх відкидає.
З такими висновками апеляційного суду колегія судів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
З метою забезпечення реалізації стороною захисту права на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які були оскаржені у визначеному процесуальним законом порядку.
Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо ч. 3 ст. 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
На переконання колегії суддів, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника в частині дослідження диску із записом інформації щодо телефонних з`єднань належного ОСОБА_7 абонентського номеру, та окремо погоджуючись з позицією місцевого суду про зацікавленість свідків, а не у взаємозв`язку з іншими наявними доказами у кримінальному провадженні, апеляційний суд не створив належних умов стороні захисту для відстоювання своєї позиції під час апеляційного розгляду.
Тобто за наявності зазначених захисником сумнівів щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні грабежу, апеляційним судом не усунуто протиріччя та не спростовано позицію сторони захисту про те, що у момент вчинення злочину обвинувачений перебував вдома в іншому населеному пункті, про що наголошували як свідки, так і сам обвинувачений.
А тому, враховуючи вказані обставини, відмова у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у даному випадку суперечить загальним засадам змагальності у кримінальному провадженні, принципу рівності перед законом і судом, є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, апеляційний суд ретельно не перевірив усіх доводів такої скарги та не надав на них вичерпної відповіді, при цьому належним чином не вмотивував свого рішення з наведенням докладних мотивів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
На думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки таку ухвалу постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.
Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.
Що стосується інших доводів, наведених у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , на такі доводи апеляційний суд має звернути увагу під час нового розгляду кримінального провадження, та, враховуючи викладене, постановити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
