ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 551/543/20 Номер провадження 22-ц/814/2011/20Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" про розірвання договору оренди землі, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2020 року позивач звернулась до місцевого суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6289 га.
Зазначає, що 01 квітня 2009 року між нею та СТОВ «Воскобійники» було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 25 років.
Вважає, що за час дії договору оренди відповідач погіршив якість земельної ділянки ,наслідком чого стало зменшення її нормативної грошової оцінки зі 112850,80 грн. в 2018 році до 83034,70 грн. в 2019 році. Окрім цього, орендар систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Зокрема, залишки недоплачених сум склали: на 01.01.2016р. 500,10 грн., на 01.01.2017р. 215,10 грн., на 01.01.2018р. 882,05 грн., на 01.01.2019р. 9439,18 грн., на 01.01.2020р. 265,73 грн.
Посилаючись на те, що такі дії орендаря порушують права позивача, як орендодавця, позивач просила суд на підставі ст.ст. 24, 25, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» розірвати вищевказаний договір оренди землі.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» про розірвання договору оренди землі, відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , яка, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги вказує, що, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги докази позивача щодо дійсності факту погіршення якості грунту, оскільки зроблені на замовлення позивача та проведені спеціалізованою установою в 2018 році аналізи грунту масиву (поля), на якому розміщена земельна ділянка позивача, вказують на те, що нормативно грошва оцінка землі зменшилась майже на 30тис. гривень, тобто якість землі погіршилась.
Також, зауважує, що факт систематичної недоплати (несплати) відповідачем позивачу орендної плати підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак, протиправно не прийнятий місцевим судом до уваги.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, прохає залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зауважують, що апелянт у скарзі не наводить жодних обставин, ніж ті, що були досліджені в суді першої інстанції та правомірно відхилені.
Вказують, що грошовий критерій жодним чином не вказує на порушення властивостей/якостей землі. Відтак, зменшення нормативно-грошової оцінки землі в січні 2019 року не є свідченням погіршення СТОВ «Воскобійники» родючості належної позивачу земельної ділянки, а тому висновок останнього про це є помилковим.
Зазначають, що СТОВ «Воскобійники» регулярно направляло орендодавцю ОСОБА_1 листи, в яких прохало з`явитись до Товариства для отримання нарахованої орендної плати або надати відповідні банківські реквізити. При цьому, ОСОБА_1 на відповідні звернення не реагувала та лише 24.12.2019 року нею було надано відповідачу банківські реквізити для здійснення повного розрахунку, тобто затримка з виплати орендної плати не носила характеру систематичності, та станом на зараз, є повністю погашеною.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно Державного акту серії ПЛ №099687 від 31.03.2003 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Воскобійницького старостинського округу Шишацької селищної ради (колишня Воскобійницька сільська рада) з кадастровим номером: 5325781200:00:011:0156 площею 2,6289га (а.с.7-8).
01 квітня 2009 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та СТОВ «Воскобійники» (Орендар) укладено договір оренди землі щодо належної позивачу земельної ділянки площею 2,63га, який 09.06.2010 року зареєстрований Шишацьким відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК України» за №041057300056 (а.с.8-9).
За умовами даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування належну орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,63га. Договір укладено строком на 25 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 40497,25 грн.
Передача земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується актом прийомупередачі земельної ділянки б/н від 01.04.2009, підписаним сторонами (а.с.39).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив із того, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що внаслідок діяльності відповідача відбулось критичне пошкодження родючого шару ґрунту, орендар знищує корисні властивості землі не дотримуючись принципів раціонального використання та охорони земель. Окрім того, зменшення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки із 112850,80 грн. до 82999,97 грн. не є зміною істотних умов договору.
Також, зазначено, що в діях орендаря не вбачається ознак умисної або несистематичної невиплати орендної плати, а відповідні затримки з її виплати, що мали місце раніше, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.
Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно абз. 11 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
Пунктом 38 Договору оренди землі від 01.04.2009 року визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 39 Договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.32 вказаного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до абзаців 3 та 5 частини 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря поміж іншого: - дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; - своєчасного внесення орендної плати.
Так, позивачем як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі було вказано, що відповідач начебто погіршив якість орендованої земельної ділянки, наслідком чого стало зменшення її нормативної грошової оцінки зі 112850,80 грн. в 2018 році до 83034,70 грн. в 2019 році.
Частиною 1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів (ч.1).Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності(ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
При цьому, як установлено матеріалами справи станом на момент укладення оскаржуваного договору оренди землі (п.5) нормативно грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки становила 40497,25 грн.
Також, згідно Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, така щодо земельної ділянки кадастровий номер 5325781200:00:011:0156, станом на 2019 рік становить 82999,97 грн.
Відтак, підстав для висновку про те, що внаслідок використання орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки, відбулось її погіршення, що вплинуло на нормативно грошову оцінку, колегія суддів не вбачає.
Окрім того, місцевим судом було вірно вказано, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 року №552 затверджено технічну документацію із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Вказаний наказ набрав чинності 01.01.2019 року а, отже, з цієї дати змінилась і нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, в тому числі й спірної земельної ділянки.
Таким чином, правильно вказано в оскаржуваному судовому рішенні, що зміна (зменшення) нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки мала місце саме внаслідок зміни підходу до даного напрямку діяльності та виведення його на загальнонаціональний рівень. При цьому, доказів реального погіршення якості землі (зниження родючості, т.п.) стороною позивача не надано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стовно того, що мав місце факт погіршення якості грунту на належній позивачу земельній ділянці внаслідок користування нею відповідачем. Факт зменшення нормативно -грошової оцінки землі внаслідок зміни підходу її визначення, не вказує на погіршення якості грунту.
Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV з наступними змінами (далі-Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону, однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно зі статтею 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Статтею 24 вищевказаного Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку, що факту систематичного невиконання СТОВ «Воскобійники» обов`язку зі сплати орендної плати, матеріалами справи не доведено, а тому у позивача, як орендодавця, не виникло права вимагати розірвання такого договору.
Матеріалами справи, а саме згідно листа СТОВ «Воскобійники» №159 від 21.02.2020 року, установлено, що розмір залишку з орендної плати ОСОБА_1 становить: на 01.01.2016р. - 500,10 грн, на 01.01.2017р. 215,10 грн., на 01.01.2018р. 882,05 грн., на 01.01.2019 р. 9439,18 грн., на 01.01.2020р. 265,73 грн. (а.с.15).
При цьому, вбачається що СТОВ «Воскобійник», намагаючись виконати свої зобов`язання за договорами оренди неодноразово пропонувала позивачу з`явитись до офісу Товариства для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування. Окрім того, позивачу пропонувалось укласти додаткову угоду із збільшеним відсотком орендної ставки (а.с.13). Але вказані пропозиції були проігноровані позивачем.
Так, протягом 2018-2019 року Товариством позивачу були направлені листи: №20 від 05.02.2019р. (а.с.66), №143 від 12.06.2019р. (а.с.67), №208 від 11.11.2019р. (а.с.68) про необхідність отримання орендної плати та доплат за минулі та поточні періоди, які були проігноровані позивачем.
26 листопада 2019 року орендна плата була направлена позивачу поштовим переказом, від отримання якого позивач відмовилась, незважаючи на те, що їй відповідачем направлявся відповідний лист-роз`яснення від 26.11.2019р. №216 з проханням отримати кошти (а.с.60-70, 36).
В подальшому, лише 09 грудня 2019 року, позивачем були надані Товариству банківські реквізити для безготівкового зарахування орендної плати за землю (а.с.71).
Аналізуючи надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сплата Товариством ОСОБА_1 орендної плата не в повному розмірі відбулась не з вини відповідача, а внаслідок ухилення саме позивача від її отримання.
В той же час в діях орендаря суд не вбачає ознак умисної або несистематичної невиплати орендної плати та вважає, що відповідні затримки з її виплати, що мали місце раніше, обумовлені виключно поведінкою орендодавця. На висновок суду також впливає той факт, що на час розгляду справи заборгованість із орендної плати перед позивачем відсутня.
Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для розірвання спірного договору через істотне порушення орендарем його умов, як про це вказував позивач, а отже, у задоволенні позовних вимог правомірно відмовлено.
Доводи апеляційноїскарги стосовнотого,що факт систематичної недоплати (несплати) відповідачем позивачу орендної плати підтверджено належними та допустимими доказами, суд оцінює критично з урахуванням наведеного вище.
Інші доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун
СУДДІ: Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак
