УХВАЛА
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 379/1542/19
провадження № 61-11684ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просило: визнати недійсним договір про поділ житлового будинку, що є спільною власністю, з одночасним даруванням частини житлового будинку співвласником (змішаний договір) № 841, посвідчений 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки НОМЕР_1, посвідчений
25 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним Договір дарування
№ 1469, посвідчений 28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.; визнати недійсним договір дарування № 1466, посвідчений 28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня
2020 року позов ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 25 березня
2016 року, укладений між подружжям ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрований в реєстрі за
№ 844.
Визнано недійсними пункти з 4-го по 12-й включно (в частині дарування) Договору про поділ житлового будинку, що є спільною сумісною власністю, з одночасним даруванням частини житлового будинку співвласником (змішаний договір) від 25 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрований в реєстрі за № 841.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, скасувавши заборону вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, та скасувавши арешт на наступне нерухоме майно: однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , які належать на праві власності
ОСОБА_1 .
В іншій частині заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня
2020 року залишено без змін.
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та ухвалити рішення у відповідності до пункту 2 або пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме доплатити судовий збір.
ОСОБА_1 вимоги ухвали Верховного Суду від 11 серпня
2020 року виконано.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваного судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 917/2060/17 (щодо необхідності встановлення судом факту порушення прав позивача в результаті укладення оспорюваних правочинів), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року у справі
№ 907/50/16, постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15,
від 22 травня 2018 року у справі № 908/1064/1, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 922/793/19 (щодо порядку обчислення та перебігу позовної давності), у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19 (щодо визначення (припинення) права власності на земельну ділянку відповідної частини спірного будинку, яка перебуває у власності відповідача як співвласника цього будинку) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи: суди не дослідили докази у справі, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про допит свідка, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1-4 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі підлягає відкриттю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 16 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України встановлено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності ускладнення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, до закінчення касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Дніпровського районного суду міста Києва справу
№ 379/1542/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, задовольнити.
Зупинити дію рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 16 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, до закінчення касаційного провадження.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз`яснити їх право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун
