КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
справа № 369/5543/20 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Пінкевич Н.С.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.,
секретаря судового засідання: Яворської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державний реєстратор Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяна Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Т.М. та просила:
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51882090 від 03.04.2020 17:51:27, Хоменко Т.М. - державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про реєстрацію права власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0045, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГРОВШГ СТЕЙТ»;
скасувати запис про право власності за номером 36176173 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 30.03.2020, Хоменко Т.М. - державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0045, за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ГРОВШГ СТЕЙТ»;
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10500/2020визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єщга нерухомого майна: 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0045.
Також ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просиланакласти арешт на: земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0045, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт»; заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» відчужувати нерухоме майно за реєстраційним номером 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0045.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2020 року заяву задоволено. В якості забезпечення позову накладеноарешт на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0045, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт». Заборонено ТОВ «Гровінг Стейт» відчужувати нерухоме майно за реєстраційним номером 2065894232224, за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0045.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на порушення судом норм процесуального прав, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що право власності на нерухоме майно було набуте ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на законних підставах, а позивач був належним чином повідомлений про наявність боргу та ризик відчуження земельної ділянки.
Звертає увагу на те, що на земельну ділянку вже накладено арешт в межах іншої справи, а тому ризики її подальшого відчуження є недоцільними та незаконними.
Зазначає, що судом не вказано в чому саме полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Зауважує, що вжиті заходи перешкоджають господарській діяльності відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін.
Зазначив, що оскільки чинним власником здійснювались дії по вивезенню майна позивача у невідомому напрямку, тому існує ризик відчуження земельної ділянки та зведеного на ній незавершеного будівництвом будинку на користь інших осіб, до вирішення справи по суті.
Вказує, що у разі вчинення реєстраційних дій щодо набуття права власності на майно іншими особами захист прав власності позивача буде значно утрудненим або стане неможливим, виникне необхідність інших позовів, можуть бути порушені права третіх осіб.
У судовому засіданні Єгоров О.Ф. в інтересах ТОВ «Гровінг Стейт» підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити, ухвалу скасувати.
ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників цивільного процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, позивача перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення спроможне забезпечити ефективний захист порушених прав та їх поновлення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Звертаючись до суду, заявник належним чином вказав причини, у зв`язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Встановлено, що предметом позову є визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування запису про право власностіна неї та визнання за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просила накласти арешт на земельну ділянку та заборонити відчужувати нерухоме майно.
Застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушених прав та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.
Таким чином, колегія суддів визнає законними й належно мотивованими висновки районного суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
За наведеного доводи апеляційної скарги про те, що судом не вказано в чому саме полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду є необґрунтованими.
Також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду посилання в апеляційній скарзі на те, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності відповідача, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, законодавець зобов`язав суд при вирішенні питання щодо забезпечення позову з`ясовувати ряд обставин, в тому числі обставини, які б виключили можливість при вирішенні вказаного питання перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, порушення прав третіх осіб.
Накладення арешту на земельну ділянку та заборона його відчужувати, не перешкоджає господарській діяльності відповідача і не порушує права та інтереси інших осіб.
Отже, ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22.10.2020.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова
