ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2020 р. Справа № 911/1070/20
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Потапчук Ю.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр»
про спонукання до виконання мирової угоди
за участю представників
позивача: Слєсаренко Я.В. - адвокат, довіреність № 308 від 13.07.2020;
відповідача: не з`явився.
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, ПАТ АБ «Укргазбанк») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (далі - відповідач, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр») про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 05.11.2015, затвердженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, шляхом стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 807285,99 доларів США.
Підставами пред`явлення позову стало невиконання відповідачем мирової угоди від 05.11.2015, затвердженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, а також відсутність у вказаної постанови статусу виконавчого документа відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.06.2020.
Через канцелярію суду 27.07.2020 відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. На думку відповідача, оскільки мирова угода укладена 05.11.2015 та затверджена 23.02.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду, то строк позовної давності для звернення з даним позовом до відповідача про спонукання до виконання мирової угоди розпочався 05.11.2015 та 23.06.2016, тобто до 23.03.2019 позивач мав право звернутись з даним позовом.
Через канцелярію суду 03.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» вважає, що позов не підлягає задоволенню, зокрема, з тих підстав, що предметом даної справи є вже вирішений майновий спір про той самий предмет і з тих самих підстав. Оскільки, як вказує відповідач, між сторонами судом затверджено мирову угоду, то таке судове рішення підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Також відповідач зауважує на те, що позивач у даній справі просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з останнього 807258,99 доларів США без відповідного визначення гривневого курсу НБУ станом на дату прийняття рішення, що, на переконання відповідача, є обов`язковим, оскільки судом під час прийняття рішення визначено гривневий еквівалент, який підлягає стягненню. Тому, як вважає відповідач, вимога позивача про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення 807258,99 доларів США фактично є збільшенням майнових вимог шляхом внесення змін до вирової угоди, оскільки на сьогоднішній день вартість долара є значно більшою.
Водночас відповідач наполягає на застосування наслідків спливу позовної давності оскільки вважає, що позовна давність на звернення до суду з даним позовом розпочалась з моменту затвердження судом мирової угоди, а саме - з 23.02.2016.
З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 22.06.2020 судом постановлено ухвалу.
На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 03.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2020.
У судовому засіданні 31.08.2020 судом оголошено перерву до 21.09.2020.
Через канцелярію суду 08.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про виправлення помилок мотивоване тим, що відповідач у своєму відзиві помилково зазначив, що строк обчислення позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом розпочався з моменту затвердження мирової угоди 23.02.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду.
Відповідач зазначає, що виходячи з умов мирової угоди, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» повинен був виконувати зобов`язання перед позивачем у національній валюті - гривні та в іноземній валюті - долар США. Відповідач твердить, що повністю виконав зобов`язання перед позивачем у національній валюті та частково в іноземній. Датою останнього виконання відповідачем умов мирової угоди зі сплати заборгованості в іноземній валюті є 06.09.2016.
Відповідач стверджує, що подальший строк виконання доларової заборгованості відповідачем, згідно з мировою угодою, завершився 09.10.2016. На думку відповідача, оскільки ним з 06.09.2016 й по нині виконання зобов`язань в іноземній валюті не здійснювалось, тому з 10.10.2016 позивач міг дізнатись та дізнався про невиконання відповідачем умов мирової угоди, тобто про порушене право.
Через канцелярію суду 25.09.2020 від представників відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яке мотивована неможливістю прибуття адвокатів ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» у судове засідання, оскільки в цей день перебувають у іншого клієнта під час проведення обшуків.
Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Правовий аналіз приписів наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу, а саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Судом враховано, що встановлений ч. 2 ст. 192 ГПК України строк розгляду справи по суті спливає 29.09.2020, а приписами процесуального законодавства не передбачено можливості його продовження, крім того відповідачем у даній справі є юридична особа, яка на власний розсуд обирає представників для захисту та представництва її інтересів. Відповідачем не доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі його представника на підставі письмових доказів у справі;
З огляду на те, що наявних у матеріалах справи доказів є достатньо для розгляду справи по суті, заяву представників відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє та розгляд справи здійснює без участі уповноваженого представника ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 25.09.2020 представником позивача подано письмові пояснення по суті спору та заперечення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, які судом залучено до матеріалів справи.
Заперечуючи проти заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, позивач зазначає, що строк позовної давності на пред`явлення вимог по мировій угоді повинен починатись з дати невиконання зобов`язань по сплаті останнього платежу - 30.06.2019, а тому, звернувшись до Господарського суду Київської області у 2020 році ПАТ АБ «Укргазбанк» не пропустив строк позовної давності.
У судовому засіданні 25.09.2020 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, 25.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
У червні 2012 року заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про стягнення 826320,23 доларів США та 555218,00 грн за договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005, з яких: заборгованість за гарантією в розмірі 826320,23 доларів США; заборгованість по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії в розмірі 52966,42 грн; 13663,01 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії; 488588,57 грн пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів по гарантії.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013, у справі № 19/037-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 826320,23 доларів США, що по курсу НБУ становить 6602298,64 грн, - заборгованості за гарантією; 52996,42 грн - заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії; 13663,01 грн - пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії; 488588,57 грн - пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії. Стягнуто з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» в доход Державного бюджету України 64380 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2015 відмовлено в задоволенні спільної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконання рішення Господарського суду Київської області № 19/037-12 від 27.03.2013.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 ухвалу Господарського суду Київської області від 29.12.2015 у справі № 19/037-12 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду Київської області № 19/037-12 від 27.03.2013 задоволено. Затверджено мирову угоду, в редакції, укладеної 05.11.2015 між ПАТ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр».
Мирова угода від 05.11.2015, затверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 (далі - Мирова угода) містить наступні умови:
« 1. Сторони домовились укласти дану Мирову угоду на стадії виконавчого провадження ВП № 41405255 відкритого 10.01.2014 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі наказу Господарського суду Київської області від 04.06.2013 року у справі № 19/037-12, про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості у сумі 826320,23 доларів США, що по курсу НБУ становить 6602298,64 грн - заборгованості за гарантією № 91; 52996,42 грн - заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії; 13663,01 грн - пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії; 488588,57 грн - пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії.
2. Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» визнає, що його заборгованість перед Стягувачем - АБ «УКРГАЗБАНК» з урахуванням здійснених погашень, на підставі наказу Господарського суду Київської області від 04.06.2013 року у справі № 19/037-12, про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2014 року ВП № 41405255 становить 819480,99 доларів США - заборгованості за гарантією № 91; 555248,00 грн, що складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії.
3. З моменту затвердження даної Мирової угоди Господарським судом Київської області Боржник зобов`язується погасити Стягувачу заборгованість в розмірі 819 480,99 дол. США заборгованості за гарантією № 91 та 555248,00 грн, що складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії в строк до 30.06.2019 року, згідно погодженого сторонами графіку погашення заборгованості.
4. Сторони погодились, що заборгованість погашається Боржником щомісячно з урахуванням графіку, зазначеного в пункті 3 Мирової угоди, при умові, що погашення заборгованості протягом перших 9 місяців в іноземній валюті буде, здійснюватись шляхом перерахування позичальником на поточний рахунок національної валюти в розмірі 50500,00 грн, з подальшою купівлею іноземної валюти, і якщо після конвертації гривні у валюту зобов`язання за виконавчим документом сума погашення буде меншою ніж передбачено графіком в п. 3 цієї Мирової угоди, непогашена сума коштів, яка буде виникати за рахунок курсової різниці по платежу згідно графіка, переноситься на останній місяць погашення по графіку. У випадку, якщо дата погашення, зазначена в графіку, який наведений в п. 3 цієї Мирової угоди, припадає на неробочий день, Боржник зобов`язаний внести платіж в останній робочий день, що передує такому неробочому дню.
5. При сплаті заборгованості, яка зазначена в рішенні суду в гривні, та складається з сум заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії згідно графіку, зазначеного в п. 3 цієї Мирової угоди, в першу чергу кошти направляються на погашення заборгованості по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії в розмірі 52996,42 грн, в другу чергу погашається пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії в розмірі 13663,01 грн, а надалі кошти направляються на погашення пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії в розмірі 488588,57 грн.
6. Сторони зобов`язуються щомісячно проводити звірку розрахунків по проведеним платежам не пізніше 10-го числа наступного місяця, згідно графіку, зазначеного в пункті 3 цієї Мирової угоди, з врахуванням умов викладених в п. 4 цієї Мирової угоди, шляхом підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків.
7. Дана Мирова угода підлягає затвердженню Господарським судом Київської області.
8. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди оформлюється у відповідності з вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», має статус виконавчого документу у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та може бути пред`явлена Стягувачем до примусового виконання до органів Державної виконавчої служби у випадку порушенням Боржником умов цієї Угоди, зокрема у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником графіку, зазначеного в пункті 3 цієї Мирової угоди, в межах строків передбачених чинним законодавством.
9. Дана Мирова угода вступає в законну силу з дня набрання ухвалою Господарського суду Київської області про затвердження цієї мирової угоди законної сили і діє до остаточного виконання Боржником прийнятих на себе зобов`язань.
10. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно статті 12 та пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
11. Всі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами за цією Мировою угодою, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.
12. Боржник та Стягувач заявляють, що умови цієї Мирової угоди не суперечать Закону та не порушують права чи свободи інших осіб та держави. У разі порушення Боржником строків погашення заборгованості, що визначені п. 3 та враховуючи умови викладені в п. 4 цієї Мирової угоди, АБ «Укргазбанк» має право примусово стягнути заборгованість в повному обсязі.
13. Вказана Мирова угода складена українською мовою у трьох аутентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та Господарського суду Київської області.».
У пункті 3 Мирової угоди від 05.11.2015 сторонами погоджено графік погашення заборгованості, у тому числі у валюті, а саме: до 30.11.2015 - 2124,00 дол. США; до 30.12.2015 - 2124,00 дол. США; до 30.01.2016 - 0,00 дол. США; до 29.02.2016 - 0,00 дол. США; до 30.03.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.04.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.05.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.06.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.07.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.08.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.09.2016 - 2124,00 дол. США; до 30.10.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.11.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.12.2016 - 5800,00 дол. США; до 30.01.2017 - 0,00 дол. США; до 28.02.2017 - 0,00 дол. США; до 30.03.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.04.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.05.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.06.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.07.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.08.2017 - 5800,00 дол. США; до 30.09.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.10.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.11.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.12.2017 - 9080,00 дол. США; до 30.01.2018 - 0,00 дол. США; до 28.02.2018 - 0,00 дол. США; до 30.03.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.04.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.05.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.06.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.07.2018 - 9080,00 дол. США; до 30.08.2018 - 13080,00 дол. США; до 30.09.2018 - 74961,29 дол. США; до 30.10.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.11.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.12.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.01.2019 - 0,00 дол. США; до 28.02.2019 - 0,00 дол. США; до 30.03.2019 - 81800,53 дол. США; до 30.04.2019 - 81800,53 дол. США; до 30.05.2018 - 81800,53 дол. США; до 30.06.2019 - 87600,52 дол. США. Всього - 819480,99 дол. США.
На виконання Мирової угоди ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» сплачено на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» у валюті кредиту 12195,00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах: № 5 від 22.07.2016 на суму 8138,00 доларів США; № 10 від 08.08.2016 на суму 2000,00 доларів США; № 14 від 06.09.2016 на суму 2057,00 доларів США.
Зазначені оплати також враховані та відображені ПАТ АБ «Укргазбанк» у розрахунку заборгованості ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» за договором про надання гарантії № 92 від 12.12.2005, який долучено до позовної заяви.
Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за Мировою угодою належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12.
ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» 18.04.2019 звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича, в якій просив суд визнати незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича щодо відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020, у справі № 19/037-12 скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на дії приватного виконавця виконавчого округу Київського області Говорова Павла Володимировича у справі № 19/037-12 задоволено. Визнано незаконною постанову приватного виконавця Говорова Павла Володимировича № 58471104 від 22.02.2019 щодо відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12 про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» коштів у розмірі 819480,99 дол. США заборгованості за гарантією № 91 та 555248,00 грн, що складає суми заборгованості по несплаті комісійної винагороди за обслуговування гарантії, пені за несвоєчасне повернення грошових коштів по гарантії, що на момент відкриття виконавчого провадження відповідно до офіційного курсу валют НБУ еквівалентно 21798844,89 грн.
Задовольняючи вказану вище скаргу ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» суди виходили з того, що із резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, якою затверджено мирову угоду, в редакції, укладеної 05.11.2015 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр», остання, в порушення пунктів 4, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови КАГС), не містить тексту затвердженої мирової угоди та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 про затвердження мирової угоди відповідачем не виконана та не відповідає статусу виконавчого документа, позивач звернувся до суду з позовом про спонукання ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» до виконання мирової угоди від 05.11.2015, затвердженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, шляхом стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 807285,99 доларів США.
Мирова угода у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов`язковому виконанню.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання (постанова Верховного суду України від 11.11.2015 р. у справі № 6-342цс15).
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент затвердження Vирової угоди) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди (пункт 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
За твердженнями позивача, на час звернення з даним позовом до господарського суду відповідач у повному обсязі не виконав умови Мирової угоди, з огляду на що станом на 03.03.2020 заборгованість ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» за Мировою угодою, затвердженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 становить 807285,99 доларів США, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості.
Відповідачем наявність вказаної заборгованості жодним чином не спростована, зокрема, ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» не надано суду доказів виконання у повному обсязі умов Мирової угоди та погашення спірної заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом встановлено, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов Мирової угоди та невідповідність постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги позивача про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення з останнього 807285,99 доларів США заборгованості є обґрунтованими та правомірними.
Водночас під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що в силу умов мирової угоди оплата мала відбуватись щомісячно впродовж періоду з листопада 2015 року по червень 2019 року, то момент настання строку виконання зобов`язання та відповідно строк позовної давності щодо пред`явлення цих вимог слід встановлювати щодо кожного кварталу відповідного року.
Судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Мировою угодою було сплачено 12195,00 доларів США, у зв`язку з чим заборгованість, визначена графіком погашення зі строком оплати в період з 30.11.2015 по 30.06.2016, вважається повністю сплаченою.
Позивачем пред`явлено вимогу про зобов`язання виконати вимоги мирової угоди шляхом стягнення з відповідача боргу в сумі 807285,99 доларів США, тобто по платежам, що охоплюються періодом з 30.07.2016 по 30.06.2019.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що станом на день звернення до суду (23.04.2020 подано позов для відправлення до поштового відділення зв`язку) позивачем, з урахуванням ст. 257, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України пропущено строк позовної давності для пред`явлення позову за вимогами по сплаті платежів, що мали бути здійснені у період з 30.07.2016 по 30.03.2017.
З огляду на те, що відповідачем зроблено заяву про застосування судом позовної давності, відсутність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності при наявності порушеного права на отримання вказаних коштів у зазначені періоди за Мировою угодою, з урахуванням приписів ст. 267 Цивільного кодексу України в позові в частині зобов`язання спонукати відповідача виконати мирову угоду шляхом стягнення з відповідача 30121,00 доларів США боргу слід відмовити.
Щодо платежів, які, відповідно до графіку погашення, мали бути здійснені в період з 30.04.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 777164,99 доларів США, позивач, звернувшись до суду з позовом 23.04.2020, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України строк не пропустив.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати вимоги Мирової угоди шляхом стягнення 777164,99 доларів США обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що строк виконання доларової заборгованості відповідачем, згідно з Мировою угодою, завершився 09.10.2016, а тому з 10.10.2016 розпочався перебіг позовної давності, визнаються судом необгрунтованими з огляду на таке.
По-перше, як вбачається зі змісту Мирової угоди, пунктом 3 чітко визначений графік погашення заборгованості у валюті, останній платіж мав бути здійснений до 30.06.2019.
По-друге, судом враховано, що відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Оскільки умови мирової угоди встановлюють окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що вимоги позивача про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості, визначеної у валюті без відповідного визначення гривневого курсу НБУ станом на дату прийняття рішення є збільшенням майнових вимог шляхом внесення змін до вирової угоди, оскільки на сьогоднішній день вартість долара є значно більшою.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як установлено судом, умовами Мирової угоди від 05.11.2015 сторони обумовили, зокрема, внесення відповідачем щомісячного платежу в доларах США.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена, в даному випадку Мировою угодою, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку з чим з ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягають до стягнення 777164,99 доларів США у зв`язку з невиконанням Мирової угоди.
Щодо судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, судом враховано, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем умов мирової угоди від 05.11.2015, яка затверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12, суд вважає, що спір виник з вини відповідача, тому, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2102,00 грн, у повному обсязі покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» (08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, Гранкар`єр; код ЄДРПОУ 03577160) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) 777164 (сімсот сімдесят сім тисяч сто шістдесят чотири) доларів США 99 центів заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.10.2020.
Суддя О.В. Щоткін
