Ухвала
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 308/6915/19
провадження № 61-15165ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 на підставі статей 316, 321 і 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); зобов`язати компетентний орган - Відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради - зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 на підставі статті 72 Житлового кодексу Української РСР, статті 405 ЦК України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року (повний текст якої складено 14 вересня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
13 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фекийшгазі К. С. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Фекийшгазі К. С. вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17 та від 14 серпня 2019 року у справі № 702/101/18, а саме: «За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, статті 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власником виникає у членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним. Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідач вселилася у спірну квартиру як член сім`ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення».
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фекийшгазі Крістіана Степановича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року.
Витребувати з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2019 року цивільну справу № 308/6915/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, зобов`язання вчинити дії.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 27 листопада 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов
