У Х В А Л А
27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 635/4233/19
Провадження № 14-139цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління державної податкової служби у Харківській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Камінської Анни Анатоліївни, на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області (далі - селищна рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2007 року між Покотилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6325158200:00:006:0049, загальною площею 0,0668 га, що відноситься до земель житлової та громадської забудови і знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Договір укладено на 49 років.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 48 309,76 грн.
Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у загальній сумі 2 415,49 грн на рік.
21 травня 2013 року рішенням XXV сесії VI скликання Покотилівської селищної ради затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель вказаного населеного пункту у складі текстових та графічних матеріалів, а також затверджено базову вартість 1-го квадратного метра землі у розмірі 112,68 грн.
Зазначена нормативна грошова оцінка земель селища Покотилівка введена у дію з 01 січня 2014 року.
13 грудня 2013 року рішенням XXVI сесії VI скликання Покотилівської селищної ради затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду на території селища Покотилівка, а також встановлено розміри орендної плати на рік у відсотках від нормативної грошової оцінки землі в залежності від виду цільового використання земельної ділянки. Згідно з даним рішенням селищної ради для встановлення розміру орендної плати за землю необхідно укласти додаткові угоди до раніше зареєстрованих договорів оренди землі, які в строк до 01 квітня 2014 року орендарям необхідно передати компетентному органу для проведення державної реєстрації.
Згідно з додатком № 1 до цього рішення селищної ради розмір орендної плати за земельні ділянки житлової та громадської забудови на території селища Покотилівка складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.
Зазначала, що ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 01 січня 2014 року укласти із селищною радою додаткову угоду до договору про збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, а також передати її компетентному органу для державної реєстрації.
18 лютого 2016 року рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради встановлено розмір орендної плати за землю - 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку), а також зобов`язано орендарів у строк до 01 травня 2016 року надати до Покотилівської селищної ради витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для укладення додаткових угод.
Вказувала, що внаслідок невиконання відповідачем цих рішень селищної ради до місцевого бюджету упродовж 2016-2018 років недоотримано 55 089,38 грн.
З урахуванням наведеного, Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області просила внести зміни до договору оренди землі, укладеного 25 грудня 2007 року між Покотилівською селищною радою та
ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0668 га, за кадастровим номером 6325158200:00:006:0049, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , який зареєстровано у Харківському районному відділі реєстрації
Харківської районної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Харківський районний відділ реєстрації
ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру») 22 лютого 2008 року за
№ 040870300002, виклавши положення пунктів 5 та 9 договору у наступній редакції:
- «Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2018 року становить 266 013,38 грн»;
- «Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік».
02 жовтня 2019 року рішенням Харківського районного суду Харківської області у задоволенні позову Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління державної податкової служби у Харківській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування необхідності зміни розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не збільшення розміру орендної плати за землю рішенням Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області.
При цьому, суд взяв до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16 квітня
2018 року у справі № 910/7905/17.
Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від
15 жовтня 2019 року у задоволенні вимог представника ОСОБА_1 - адвоката Камінської А. А. про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000 грн відмовлено.
Стягнуто з Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 921 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області задоволено.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня
2019 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області задоволено.
Внесено зміни до договору оренди землі, укладеного 25 грудня 2007 року між Покотилівською селищною радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0668 га, кадастровий номер № 6325158200:00:006:0049, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , який зареєстровано у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 22 лютого 2008 року за № 040870300002 та викладено положення пунктів 5 та 9 договору у наступній редакції:
- «Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2018 року становить 266 013,38 грн»;
- «Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що умовами договору оренди землі передбачено зміну розміру орендної плати за землю, відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, разом з тим не порушує питання про припинення чи розірвання цього договору, продовжує використовувати орендовану земельну ділянку, тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати та для внесення змін до договору оренди землі в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, тому положення відповідних пунктів 5 та 9 договору оренди мають бути викладені в іншій редакції.
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Камінська А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду 06 лютого 2020 року, у якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/7905/17, що рішення міської ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди виключно тоді, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо у самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України).
Вказує, що аналогічні правові позиції викладено й у інших постановах Верховного Суду.
Разом з тим, існують протилежні правові висновки Верховного Суду України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, а також у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18) про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, а відтак, рішення міської ради є обов`язковим для виконання.
Тобто, існує неоднакове застосування Верховним Судом закону у подібних правовідносинах.
У червні 2020 року Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надавши належну оцінку доказам та обставинам справи, тому судове рішення апеляційного суду просила залишити без змін.
14 квітня 2020 року Верховним Судом ухвалами відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
20 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
02 вересня 2020 року прийнято ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю та п`яту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки існує неоднакове тлумачення та застосування норм матеріального права судами у спірних правовідносинах, що свідчить про наявність виключної правової проблеми, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Отже, з урахуванням положень статті 632 ЦК України, статті 288 ПК України і статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі» нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Колегія суддів, виходячи зі змісту статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі», дійшла висновку про те, що за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або на підставі закону.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652
ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому Колегія суддів Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі
№ 910/7905/17 дійшла до висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, норми статей 632, 651 ЦК України, статті 288
ПК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» повинні розумітися і застосовуватися таким чином: «Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена рішенням міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України».
Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду містяться у інших справах з подібними правовідносинами, зокрема, у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 911/3627/17, від
27 листопада 2018 року у справі № 910/21685/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/21590/17, від 13 червня 2019 року у справі № 910/11764/17, від
20 листопада 2019 року у справі № 916/2769/18, від 16 січня 2020 року у справі № 904/1912/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 922/378/19 та інших.
Разом з тим, у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, вказано, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, незалежно від того, чи сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати.
До подібних правових висновків також неодноразово доходив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 30 січня
2020 року у справі 640/15419/15-ц (провадження № 61-16971св19), від 24 липня 2019 року у справі № 644/9862/14-ц (провадження № 61-21925св18), від
09 жовтня 2019 року у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18) та інших.
У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 645/1972/16-ц (провадження
№ 61-36441св18) Верховний Суд також вказав, що з огляду на положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, рішення міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста та затверджено нові ставки орендної плати, яке є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнано, є обов`язковим для виконання на відповідній території всіма органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Вказаний правовий висновок Верховного Суду також узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 жовтня
2015 року у справі № 3-481гс15.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що існує неоднакове тлумачення та застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах у Касаційному господарському суді та Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду щодо обов`язковості рішень органів місцевого самоврядування для внесення змін до договорів оренди землі в частині перегляду розміру орендної плати, з урахуванням принципу свободи договору та наявності чи відсутності у договорах оренди погодженої сторонами підстави для такого перегляду, а саме відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про виключну правову проблему, тому передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики для забезпечення принципу правової визначеності в державі.
Крім того, колегія суддів вбачає підстави для часткового відступу від наведених правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині відсутності законодавчих підстав для внесення змін до договору оренди землі щодо розміру орендної плати при зміні нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
На підставі вказаних вимог справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти для продовження розгляду цивільну справу за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління державної податкової служби у Харківській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Камінської Анни Анатоліївни, на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами у порядку письмового провадження на
15 грудня 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: С. В. Бакуліна О. С. Золотніков
В. В. Британчук О. Р. Кібенко
Ю. Л. Власов В. С. Князєв
М. І. Гриців Л. М. Лобойко
Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко
В. І. Данішевська В. В. Пророк
Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач
