Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Гудими Д. А., Кібенко О. Р.,
Пророка В. В., Яновської О. Г.
у справі № 9901/537/19 (провадження № 11-1238заі19)
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про відмову задовольнити її заяву про відставку судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ; скасувати рішення ВРП від 12 вересня 2019 року № 2426/0/15-19 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку»; зобов`язати ВРП розглянути заяву від 24 липня 2019 року про звільнення з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку з урахуванням стажу, передбаченого, у тому числі і ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у редакції від 05 серпня 2018 року (зміни внесені Законом № 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року).
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково: скасовано рішення ВРП від 12 вересня 2019 року №2426/0/15-19 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку»; зобов`язано ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року про звільнення її з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку, з урахуванням стажу, передбаченого ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII в редакції від 05 серпня 2018 року; у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою від 08 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) апеляційну скаргу ВРП залишила без задоволення, а рішення КАС ВС від 05 листопада 2019 року - без змін.
Не погоджуємось з таким рішенням ВП ВС, а тому вважаємо за необхідне висловити в цій справі окрему думку відповідно до ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стислий виклад обставин справи
29 липня 2019 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у відставку відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
Згідно з біографічною довідкою, виданою керівником апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, стаж роботи позивачки, який зараховується до стажу роботи на посаді судді, складає 20 років 00 місяців 00 днів, зокрема: жовтень 1983 року - травень 1988 року - помічник прокурора м. Лозова Прокуратури Харківської області; травень 1988 року - лютий 2007 року - член Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області (стаж роботи на посаді судді становить, з урахуванням трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді); лютий 2007 року - грудень 2014 року - суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області; грудень 2014 року - до дня звернення - суддя Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
12 вересня 2019 року оскаржуваним рішенням ВРП відмовила ОСОБА_1 у звільненні з посади судді у відставку у зв`язку з недостатністю стажу роботи, що дає право на відставку (17 років 1 місяць 16 днів з урахуванням часу роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова (4 роки 6 місяців 20 днів)). ВРП відмовила у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково три роки роботи в галузі права як мінімальний стаж для набуття суддею права для призначення на посаду судді (робота на посаді члена Харківської обласної колегії адвокатів в юридичній консультації Лозівського району Харківської області), оскільки позивачці вже зараховано стаж роботи на посаді помічника прокурора міста Лозова.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
За результатами розгляду апеляційної скарги ВП ВС погодилась із висновками КАС ВС про те, що системний аналіз ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон «Про судоустрій і статус суддів») (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон «Про Вищий антикорупційний суд»), яким унесено зміни до статті 137 Закону «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Також ВП ВС зауважила, що ч. 2 ст. 137 Закону «Про судоустрій і статус суддів» прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Підстави та мотиви висловлення окремої думки
Правова проблема у цій справі полягає у врахуванні іншого професійного досвіду роботи як стажу, що дає право на звільнення судді у відставку.
Право судді на подання заяви про відставку закон пов`язує із наявністю не менше двадцяти років стажу роботи на посаді судді.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон «Про статус суддів») (в редакції, яка діяла на час призначення позивачки на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, останньою нормою констатовано, що стаж не може бути перераховано у сторону зменшення у зв`язку зі зміною законодавства. На момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді першої інстанції законодавством було визначено 3-річний стаж як необхідну умову для зайняття посади судді. Тому особа, яку призначають на посаду судді першої інстанції, претендувала на зарахування до суддівського стажу 3 років професійного стажу, який був підставою для зайняття відповідної посади. Позивачці у цій справі було зараховано до суддівського стажу 4 роки 6 місяців 20 днів роботи на посаді помічника прокурора міста Лозової.
У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону «Про судоустрій і статус суддів» законодавцем закріплено припис про те, що судді зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Такий стаж не може бути перерахований у сторону зменшення.
Однак, вочевидь, що зазначені вище норми не дають підстав для ще більшого (додаткового) зарахування «інших» видів професійного стажу до суддівського стажу.
Наголошуємо, що позивачці зараховано до її стажу, що дає право на відставку, 4 роки 6 місяців 20 днів досвіду, який вимагався при призначенні на посаду. Тобто на відміну від суддів, яким зараховано лише 3 роки «іншого» професійного стажу, ОСОБА_1 вже було зараховано понад 4 з половиною роки досвіду роботи.
В свою чергу запропонована ВП ВС позиція щодо зарахування окрім прокурорського стажу, ще й адвокатського стажу є, фактично, подвійним зарахуванням професійного стажу, який необхідний для зайняття посади судді.
Таким чином, вважаємо, що підхід ВРП щодо обчислення стажу суддям, яким було зараховано стаж роботи на посадах слідчих або прокурорів, є правильним. Особа не може претендувати на зарахування всіх наявних у неї професійних стажів, які в різні періоди дії законодавства щодо статусу суддів прирівнювалися до суддівського стажу.
Судді Великої Палати Верховного Суду
Н. О. Антонюк
Т. О. Анцупова
Д. А. Гудима
О. Р. Кібенко
В. В. Пророк
О. Г. Яновська
