КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХАВЛА
справа 754/5554/16-ц
провадження № 22-ц/824/9829/2020
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Гайворонському В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні питання щодо зупинення апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року в складі судді Панченко О. М.,
встановив:
22.04.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 08.11.2016 про зміну підстав та збільшення позовних вимог просили суд: визнати недійсним кредитний договір № 0904001/000-КФІВ/13 від 09.04.13, укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_1 з моменту його укладення; визнати недійсним договір іпотеки від 09.04.13, укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрований за реєстровим № 3759; виключити з реєстру іпотеки і заборон відчуження запис про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом договору іпотеки від 09.04.2013; визнати недійсним договір № 0904001/000-КФІВ/13-КЗ від 25.02.2016 р. купівлі-продажу заставної, укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 , з моменту його укладення; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 31.03.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М. та зареєстрований за реєстровим №417; витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Посилались на ті підстави, що кредитний договір № 0904001/000-КФІВ/13 від 09.04.13 укладений з порушенням вимог ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що відповідно до ч.1 ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Враховуючи, що на забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, останній відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України також слід визнати недійсним.
Враховуючи те, що кредитний договір, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки, підлягає визнанню недійсним, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсним підлягає визнанню й договір купівлі-продажу заставної № 0904001/000-КФІВ/13-КЗ від 25.02.2016 та договір купівлі-продажу квартири від 31.03. 2016 р.
У відповідності до ст. 387, 388 ЦК України просили витребувати спірне майно від ОСОБА_3 на їх користь.
24.04.2018 позивачі подали заяву про зміну підстав позову.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року вказаний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 у спорі щодо відступлення кредитними спілками права вимоги за кредитним договором.
Зазначила, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України.
Судом встановлено, що 25 лютого 2016 року між ТОВ "Каса народної допомоги" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір №0904001/000-КФІВ/13/КЗ купівлі-продажу заставної (а.с.144 т.4).
За умовами вказаного договору продавець зобов`язується шляхом здійснення передавального напису (індосаменту) передати у власність покупця ( продати), а покупець зобов`язується прийняти (купити) заставну (борговий цінний папір), який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов`язанням на умовах цього договору (п.1.1).
Заставна засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання його зобов`язань за кредитним договором, а в разі невиконання таких зобов`язань - право звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площе. 46,5 кв.м., яка належить боржнику та ОСОБА_2 на праві власності.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо відступлення кредитними спілками права вимоги за кредитними договорами (справа №465/646/11) фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки; або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа з погодження Національного банку України.
Встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №638/22396/14-ц прийнято до розгляду справу про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги ТОВ "Арма Факторинг" за кредитним договором та договором іпотеки фізичній особі.
Відповідно до змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилась з вищевказаним висновком Великої Палати Верховного Суду та вважала, що для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги неповинен обов`язково мати статус фінансової установи. Відтак, просила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-667цс15 та від 15 квітня 2015 року у справі №6-59цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №465/646/11.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи у подібних правовідносинах (ст. 403 ЦПК України).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Правовідносини у вказаній справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу заставної №0904001/000-КФІВ/13/КЗ від 25 лютого 2016 року, за яким ТОВ "Каса народної допомоги" продало шляхом здійснення передавального напису заставної, яка надавала її власнику, в даному випадку фізичній особі, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм є подібними.
Відповідно до пункту 14 частини першої ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на подібність правовідносин у даній справі та правовідносин у справі №638/22396/14-ц, яку призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у цій справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку.
Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, суд
ухвалив:
Зупинити апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду в справі №638/22396/14-ц.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 04 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач: Г.М. Кирилюк
Судді: І.М. Рейнарт
Т.А. Семенюк
