У Х В А Л А
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 227/1044/20
провадження № 61-15632ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Добропільської міської ради на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2020 року Добропільська міська рада (далі - міська рада) звернулася до суду з вказаним позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позов обґрунтований тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Квартира надана ОСОБА_1 на підставі ордеру від 20 березня 1995 року № 26. Квартира однокімнатна, не приватизована, розташована на першому поверсі двоповерхового будинку. Будинок знаходиться на балансі Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» (далі - КП «ДСЄЗ»).
У спірній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають більше п`яти років, обов`язків зі схоронності житлового фонду, зі сплати комунальних послуг вони не виконують. Зазначене свідчить про те, що обов`язки, передбачені договором найму житла, не виконують, житло для проживання не використовують, не утримують, плату за комунальні послуги не здійснюють, квартира залишена без поважних причин усіма членами родини, що свідчить про відсутність зацікавленості сім`ї у її збереженні для проживання.
Позивач просив визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності відповідачів у спірній квартирі понад встановлений статтею 71 ЖК України строк без поважних причин, а отже, не доведено наявність встановлених законом підстав для визнання осіб такими, що втратили право на користування спірним жилим приміщенням. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що у відповідачів існує інше постійне місце проживання, крім спірного.
У жовтні 2020 року міська рада звернулась до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.
Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У Х В А Л И В:
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 227/1044/20 за позовом Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 11 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
