КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Справа №755/17944/18 Головуючий у 1 інстанції: Марфіна Н.В.
Провадження №22-з/824/997/2020 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
09 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
Головуючого судді-доповідача Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О, Пікуль А.А.,
розглянувши заяву адвоката Ляхова Ігоря Олексійовича представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олексіївна про визнання договору недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олексіївна про визнання договору недійсним.
07 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду адвокат Ляхов І.О. представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:
1) накласти арешт на нерухоме майно (квартиру), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна (квартири), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 заявлена вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду та взятих на себе грошових зобов`язань за договором позики вчинив правочин на шкоду кредитору.
Так, відповідно до рішення Голосіївського районного суд міста Києва від 31 липня 2013 року у справі №752/3933/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, штрафних санкцій, процентів та збитків задоволено частково та стягнуто з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 116 130,29 гривень, відсотки в розмірі 203 605,96 гривень та судовий збір.
ОСОБА_2 , розуміючи наслідки рішення суду про стягнення боргу, разом із солідарною боржницею ОСОБА_4 , здійснюють перереєстрацію права власності на квартиру загальною площею 29,4 кв.м, житловою площею 15,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на сина ОСОБА_4 від попереднього шлюбу ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу.
05 липня 2013 року з метою ухилення від сплати боргу ОСОБА_2 укладає з ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу спірної квартири.
Дії відповідачів по зміні власника квартири на час розгляду справи №752/3933/13-ц (за позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу) дають всі підстави припускати, що після отримання позовної заяви по даній справі ОСОБА_3 вчинить аналогічні дії для подальшого уникнення відповідальності за борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 , так як на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 державною виконавчою службою накладено арешти на все їх майно, а дана спірна квартира при визнанні договору недійсним автоматично підпаде під арешт.
У випадку продажу квартири третім особам повернення квартири у власність ОСОБА_1 значно ускладниться, а можливо й взагалі унеможливить його юридичного та фактичного повернення.
До того ж ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року у даній справі вже було накладено арешт на належну ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. №1405, квартиру АДРЕСА_2 в межах суми у розмірі 323 177,25 грн.
Крім того, враховуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору, який є предметом розгляду, такий спосіб забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нерухомого майна та заборона вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна щодо забезпечувального майна, є абсолютно співмірним із заявленими вимогами та відповідає ч. 3 ст. 150 ЦПК України, оскільки існує ризик відчуження спірної нерухомості або вчинення інших дій з боку відповідача до винесення судом рішення або до набуття рішенням законної сили.
Заява адвоката Ляхова І.О. представника ОСОБА_1 про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи за правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що заява адвоката Ляхова І.О. представника ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, адвокат Ляхов І.О. посилається на те, що дії відповідачів щодо зміни власника квартири з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу дають всі підстави припускати, що після отримання позовної заяви по даній справі ОСОБА_3 вчинить аналогічні дії для подальшого уникнення відповідальності за борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 , так як на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 державною виконавчою службою накладено арешти на все їх майно, а дана спірна квартира при визнанні договору недійсним автоматично підпаде під арешт.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно роз`яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року накладено арешт на належну ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. №1405, квартиру АДРЕСА_2 в межах суми у розмірі 323 177,25 грн.
Оскільки ухвалою суду першої інстанції накладено арешт на спірну квартиру і такий арешт не скасований (так як рішення суду першої інстанції не набрало законної сили), повторне накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 є неприпустимим.
Не підлягають до задоволення вимоги заяви про забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню спірної квартири, оскільки накладений судом першої інстанції арешт на квартиру АДРЕСА_2 за своїм змістом полягає в обмеженні права особи розпоряджатися майном (проводити його відчуження) і зможе у подальшому у випадку задоволення позову забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 261, 268 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А
Заяву адвоката Ляхова Ігоря Олексійовича представника ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: Д.Р. Гаращенко
Судді: Т.О. Невідома
А.А. Пікуль
