264/6171/18
1-кп/264/70/2021
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.02.2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням суді Мирошниченка Ю.М. за участю секретарів Конівченко Ю.А., Юдіної О.С. та Прилепо Ю.О., прокурорів Мацих А.П., Польового О.А., Альоши А.В., Лісодіда В.О., представників потерпілого Юрьєвої М.В., Хруленко М.В. та Муньки О.М., захисників Мироненка О.О., Мироненко О.В., Нетреби В.С., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, громадянки України, не судима, зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполі Донецької області, громадянин України, не судимий, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. ч. 1 ст. ст. 366, ст. 209 КК України,
В С Т А Н О В И В:
І . Формулювання пред`явленого обвинувачення.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням колишня директорка Маріупольської філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» (далі - Філія) ОСОБА_1 вчинила розтрату майна товариства, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 привласнив його шляхом зловживання службовим становищем та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за таких обставин.
22.07.2016 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» в особі директорки Маріупольської філії ОСОБА_1 , (далі - Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (далі - Виконавець), укладено договір № ДНКМф-6 «Про надання послуг» (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець за завданням Замовника, бере на себе зобов`язання у період дії цього договору надавати послуги зі сприяння останньому в здійснені його статутної діяльності, пов`язаної зі страхуванням.
Цього ж дня сторонами укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої Виконавець взяв на себе зобов`язання у строк до 25 липня 2016 року за завданням Замовника надати послуги зі сприяння у здійснені його статутної діяльності, пов`язаної зі страхуванням на ДП «Маріупольський Морський торгівельний Порт», ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ». Вартість наданих послуг сторони погодили в розмірі 149 500 грн.
Після цього, 25.07.2016 року сторони підписали, складений обвинуваченим, завідомо неправдивий офіційний документ - акт приймання передачі наданих послуг, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги зі страхування на вказаних підприємствах.
Того ж дня на підставі цього акту, будучи обізнаною про те, що зазначені в ньому послуги ОСОБА_2 не надавались, ОСОБА_1 всупереч інтересам ПрАТ «СТ «Іллічівське», перебуваючи у приміщенні Філії за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нікопольський (Ілліча), буд. 54 за допомогою комп`ютера, на якому було встановлено програмне забезпечення дистанційного доступу до рахунків Філії, підтвердила цифровим підписом та спрямувала через комп`ютерну мережу електронні платіжні доручення про перерахування 149 500 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 із призначенням платежу «сплата за послуги згідно з Дог. № ДНКМ ф-6 від 22.07.2016».
У подальшому сторонами 26 і 28 липня, 04, 09 та 11 серпня, 02, 06, 10, 14, 20 та 30 вересня 2016 року укладалися додаткові угоди до Договору, за якими Виконавець зобов`язувався за завданням Замовника надати послуги зі сприяння у здійснені його статутної діяльності, пов`язаної зі страхуванням протягом узгодженого сторонами строку, а саме до:
- 27.07.2016 року на ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», ТОВ «Охоронний холдінг», ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», КП «МТТУ», ТОВ «ХАРВІСТ ЕСЕТС» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 03.08.2016 року на ДВНЗ «ПДТУ», КП «Маріупольське ПУВХ», ТОВ «ФК «ІЛЛІЧІВЕЦЬ», ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «Агенція безпеки (вартість послуг 149 500 грн.);
- 08.08.2016 року на КЗ УОМР-ЦБ УО, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА», ДП «Ілліч-Агро Донбас», МФ ДП «АМПУ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 10.08.2016 року на ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «Охоронний холдінг», СП «МБМЕУ» РФ «ДЗ» ПАТ «УЗ» 764, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ПАТ «Маріупольгаз», СП «Станція Маріуполь-Порт» РФ «ДЗ» 791 (вартість послуг 120 000 грн.);
- 01.09.2016 року на ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ», КП «МТТУ», ТОВ «ФЕНІКС», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 05.09.2016 року на ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ТОВ «МАРВЕЙ ТРАНСПОРТ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 10.09.2016 року на БФ «Лікарі без кордонів - Бельгія», ДВНЗ «ПДТУ», ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ», КЗ УОМР-ЦБ УО, ДП «Ілліч-Агро Донбас», СП «Станція Маріуполь-Порт «РФ ДЗ» 791 (вартість послуг 149 500 грн.);
- 13.09.2016 року на ДП «Маріупольський Морський Торгівельний Порт», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» (вартість послуг 148 000 грн.);
- 19.09.2016 року на КП «МТТУ», ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» (вартість послуг 87 000 грн.);
- 04.10.2016 року на ТОВ «Харвіст Холдінг», ДВНЗ «ПДТУ», КП «Маріупольське «ВУВКГ», ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 05.10.2016 року на КЗ УОМР-ЦБ УО, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ДП «ІЛЛІЧ-Агро Донбас» (вартість послуг 149 500 грн.).
Відповідно, 27 липня, двічі 03 серпня, а також 10 серпня, 01, 05, 10, 13 та 19 вересня, 04 і 05 жовтня 2016 року сторонами було підписано, складені обвинуваченим, завідомо неправдиві акти, згідно з якими Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги за вищевказаними угодами.
На підставі цих актів у день їх підписання ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що зазначені в них послуги ОСОБА_2 не надавались, всупереч інтересам ПрАТ «СТ «Іллічівське» тим же способом спрямувала платіжні доручення про перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 із призначенням платежу «сплата за послуги згідно Дог. № ДНКМф-6 від 22.07.2016», передбачені додатковими угодами до нього грошові кошти, сума яких склала 1 649 500 грн.
Органом досудового розслідування дії обвинувачених кваліфіковані за першим епізодом за частиною другою, за наступними (за ознакою повторності) за частиною третьою ст. 191 КК України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ( ОСОБА_1 ) та заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ( ОСОБА_2 )), а також за ч. 1 ст. 366 КК України (складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу).
Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 1 ст. 209 КК України у легалізації (відмиванні) доходів, шляхом вчиненні фінансових операцій з коштами та використанні коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння.
Так, згідно з обвинувальним актом, 26 липня 2016 року о 14 годині 16 хвилин ОСОБА_2 , отримавши на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» грошові кошти в сумі 149 500 грн., сорок хвилин потому зняв їх з рахунку, перевівши таким чином у готівку.
Крім того, 27 липня 2016 року об 11 годині 17 хвилин на той же рахунок обвинувачений отримав 149 500 грн., після чого провів низку операцій по рахунках відкритих у ПАТ «ПУМБ», а саме 29 липня 2016 року о 14 годині 56 хвилин переказав 148 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , а потім на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
03 серпня 2016 року о 12 годині 28 хвилин на той же рахунок надійшло 149 500 грн., з якими обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме 04 серпня 2016 року об 11 годині 07 хвилин переказав 148 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , з якого 146 000 грн. переказав на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
08 серпня 2016 року о 10 годині 32 хвилини на той же рахунок
надійшли грошові кошти в сумі 149 500 грн., з якими обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме 09 серпня 2016 року о 12 годині 22 хвилини переказав 150 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , а потім на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
10 серпня 2016 року о 16 годині 11 хвилин на той же рахунок
надійшли грошові кошти в сумі 120 000 грн., після чого обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме 12 серпня 2016 року об 11 годині 28 хвилин переказав зазначену суму на картковий рахунок № НОМЕР_2 , з якого в подальшому 118 000 грн. переказав на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
01 вересня 2016 року о 13 годині 04 хвилини на той же рахунок надійшли грошові кошти в сумі 149 000 грн., а 05 вересня 2016 року о 12 годині 17 хвилин - ще 149 000 грн., які обвинувачений 06 вересня 2016 року о 15 годині 25 хвилин зняв з рахунку, перевівши таким чином у готівку.
13 вересня 2016 року о 15 годині 31 хвилину на той же рахунок
надійшли грошові кошти в сумі 148 000 грн., з якими обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме о 16 годині 10 хвилин того ж дня переказав 141 930 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , з якого в подальшому 140 530 грн. переказав на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
19 вересня 2016 року о 15 годині 59 хвилин на той же рахунок надійшли грошові кошти в сумі 87 000 грн., з якими обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме 20 вересня 2016 року о 09 годині 58 хвилин переказав 152 279 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , а з нього на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
04 жовтня 2016 року о 10 годині 30 хвилин на той же рахунок надійшли грошові кошти в сумі 149 500 грн., після чого обвинувачений провів низку операцій по рахунках відкритих у тому ж банку, а саме об 11 годині 16 хвилин того ж дня переказав 236 650 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , а потім на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої перевів вказані грошові кошти у готівку.
05 жовтня 2016 року о 09 годині 17 хвилин на той же рахунок надійшли грошові кошти в сумі 100 000 грн., після чого обвинувачений протягом тривалого часу провів низку операцій по рахунках, відкритих у тому ж банку, з переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , з якого в подальшому зазначені грошові кошти частками, переказував на банківську карту (рахунок № НОМЕР_3 ), за допомогою якої переводив вказані грошові кошти у готівку.
Всього у період з 22 липня по 05 жовтня 2016 року включно ОСОБА_2 , шляхом переказування на відкриті ним рахунки та зняття готівки вчинив фінансові операції та використав 1 649 500 грн., які, за твердженням сторони обвинувачення, були одержані ним злочинним шляхом.
ІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачена ОСОБА_1 винною себе не визнала та пояснила, що Філією укладалися договори з великими СТО на ремонт автомобілів, які потрапляли в ДТП. Директором одного з них був ОСОБА_2 , який мав досить гарну ділову репутацію і між ними склалися партнерські стосунки.
У 2014 році, після початку військових дій на сході країни, Філія стала втрачати платежі та співробітників. Оскільки змінювалися керівники ММК ім. Ілліча, положення компанії було дуже хитким, потрібно було постійно вливати гроші, комбінат у цьому не був зацікавлений, позбавлявся майже всіх непрямих активів, частиною яких було СТ «Іллічівське».
Приблизно в 2014-2015 роках ОСОБА_2 надав копії внутрішнього закритого листування комбінату, про заборону на укладення великих угод з СТ «Іллічівське». Втрата близько 2 млн. щомісячних надходжень від співпраці з комбінатом була відчутним ударом для компанії. Про виниклу проблему доповідала директору компанії ОСОБА_3 , повідомила хто добув інформацію, запропонувала залучити ОСОБА_2 до співпраці. Оцінити реальну ситуацію дуже складно, потрібні були додаткові джерела інформації. Товариство й раніше залучало людей для створення позитивного іміджу компанії на рівні міста, це був робочий проект.
ОСОБА_2 працював з керівництвом багатьох підприємств і був залучений з метою отримання аналогічної інформації щодо інших страхувальників. Компанію цікавила інформація щодо підприємств, зазначених у договорі, наскільки вони готові й надалі співпрацювати з компанією, необхідним було створення позитивної думки про СТ «Іллічівське». ОСОБА_2 використовував неофіційні канали доведення відповідної інформації до керівництва підприємств. Також доручили ОСОБА_2 проводити маркетингові дослідження з приводу налаштування населення, з`ясування думки клієнтів щодо якості обслуговування в офісах, повідомлення клієнтів про додаткові продукти компанії.
ОСОБА_2 надавались тільки назви підприємств, він сам міг вирішувати з ким саме спілкуватися на даному підприємству. Компанію його робота влаштовувала, платежі від страхувальників надходили. При цьому він не був агентом, оскільки не займався безпосереднім продажем послуг компанії, від нього була потрібна актуальна інформація по підприємствах.
Готували Договір юристи, його шаблон знаходився у внутрішній комп`ютерній мережі компанії. Укладений договір також розміщали в мережі. Вона не мала права вносити до нього корективи. Договори складалися на рівні центрального офісу, якщо виникала необхідність внести якісь поправки потрібно було писати доповідну записку, обґрунтування повинно було бути серйозним.
Договір був наслідком зміни стратегічних завдань компанії, якщо у 2014-2015 рр. виходили в ефіри, то з 2016 року пішли в тінь, зосередились на зборі інформації на підприємствах. Компанії була потрібна реальна, а не офіційна інформація про наміри підприємств. Директор визначив напрямок діяльності, вказав на необхідність розширення клієнтської бази, а вона мусила підібрати кандидатуру.
Намагалися знайти людину, яка б не була напряму пов`язана зі страхуванням, оскільки не наважувались відкривати свою клієнтську базу, щоб не втратити клієнтів. ОСОБА_2 з одного боку, як керівник підприємства, мав уявлення про страхування, а з іншого - мав численні контакти по місту, ремонтував автомобілі багатьох підприємств.
Про виконану роботу ОСОБА_2 усно доповідав особисто їй. З огляду на характер отриманих відомостей підписувала акти прийняття наданих послуг. Інформація, що надавалась ОСОБА_2 , була конфіденційною і стосувалась рішень, які приймалися не на користь компанії, тендерів та ін. Намагалися ці дані не афішувати навіть серед співробітників Філії. Бухгалтерія та фінансовий відділ бачили усі виплати за договором ОСОБА_2 , вони проходили через Київ, ніяких питань з боку керівництва до неї з цього приводу не виникало.
Платіжні доручення щодо виплат ОСОБА_2 вносились до електронної системи компанії, перевірялись та погоджувались центральним офісом. Самостійно на рахунок будь-якої особи, з якою Філія мала договір, перерахувати гроші без узгодження з Києвом вона не могла. Гроші від Філії не виходили, доки Київ не підтвердить платіж. В кінці кожного тижня подавалися також звіти на Київ. Для компанії, щорічний дохід якої становив понад 100 мільйонів, суми перераховані ОСОБА_2 не були занадто великими, практично такі ж гроші витрачалися на мас-медіа, прямі ефіри.
ОСОБА_2 дав аналогічні за змістом показання й додатково повідомив, що з СТ «Іллічівське» співпрацював з 2013 року, здійснював страховий ремонт автомобілів. З того ж часу й до тепер обслуговує автопарки підприємств групи «Метінвест», порту та міськради. У 2014 році при підписанні з товариством чергового договору познайомився з обвинуваченою.
У 2015 році довідався, що керівництво «Метінвесту» мало намір відмовитися від послуг товариства. Кілька разів говорив про це з обвинуваченою, надавав їй копії внутрішнього листування холдингу з цього приводу. Наступного року від неї надійшло прохання про надання більшого обсягу інформації. Зрозумів, що це потребує багато часу та зусиль, тому коштує грошей. Було укладено договір і стали працювати. Напрямок роботи зі страховим товариством здався цікавим і він бачив в ньому свій розвиток.
Послуги надавалися різного плану. Відомо, що просто так потрапити на підприємство не можливо, тому він забезпечував проведення страховими агентами зустрічей, семінарів, рекламних акцій, презентацій безпосередньо на підприємствах. Іноді розмовляв з керівниками, іноді з представниками середньої ланки, іноді й просто з водіями. Збирав інсайдерську інформацію для товариства. Іноді заходив до керівників і питав, чого вони хочуть від товариства, якщо щось не влаштовувало, обговорювали умови, пропонував «підлаштуватися» під підприємство, щоб і надалі продовжувалася співпраця з товариством. Зустрічі могли проходити як на підприємстві, таки і в його офісі, або в місті, в неформальній обстановці.
Ця робота велася фактично кожен день протягом усього співробітництва за Договором. Вартість послуг довго обговорювалася, теоретично розмір винагороди мав бути більшим, але його ці виплати влаштовували.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
За наказом директора ПрАТ «СТ «Іллічівське» № 19-06 від 23 лютого 2015 року ОСОБА_1 з 23 лютого 2015 року було призначено на посаду директора Маріупольської філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» (т. 4 а. с. 109).
22.07.2016 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» в особі директорки Маріупольської філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» ОСОБА_1 , (надалі - Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - Виконавець), укладено договір № ДНКМ ф-6 «Про надання послуг» (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець за Завданням замовника, бере на себе зобов`язання у період дії цього договору надавати послуги зі сприяння останньому в здійснені його статутної діяльності, пов`язаної зі страхуванням (т. 4 а. с. 163-165).
На виконання Договору сторонами 26 і 28 липня, 04, 09 та 11 серпня, 02, 06, 10, 14, 20 та 30 вересня 2016 року укладалися додаткові угоди до Договору (т. 4.а. с. 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189), за якими Виконавець зобов`язувався за завданням Замовника надати послуги зі сприяння у здійснені його статутної діяльності, пов`язаної зі страхуванням, протягом узгодженого сторонами строку, а саме до:
- 27.07.2016 року на ПрАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», ТОВ «Охоронний холдінг», ТОВ «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», КП «МТТУ», ТОВ «ХАРВІСТ ЕСЕТС» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 03.08.2016 року на ДВНЗ «ПДТУ», КП «Маріупольське ВУВКГ», ТОВ «ФК «ІЛЛІЧІВЕЦЬ», ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «Агенція безпеки (вартість послуг 149 500 грн.);
- 08.08.2016 року на КЗ УОМР-ЦБ УО, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА», ДП «Ілліч-Агро Донбас», МФ ДП «АМПУ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 10.08.2016 року на ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «Охоронний холдінг», СП «МБМЕУ» РФ «ДЗ» ПАТ «УЗ» 764, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ПАТ «Маріупольгаз», СП «Станція Маріуполь-Порт» РФ «ДЗ» 791 (вартість послуг 120 000 грн.);
- 01.09.2016 року на ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ», КП «МТТУ», ТОВ «ФЕНІКС», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 05.09.2016 року на ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ТОВ «МАРВЕЙ ТРАНСПОРТ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 10.09.2016 року на БФ «Лікарі без кордонів - Бельгія», ДВНЗ «ПДТУ», ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ», КЗ УОМР-ЦБ УО, ДП «Ілліч-Агро Донбас», СП «Станція Маріуполь-Порт «РФ ДЗ» 791 (вартість послуг 149 500 грн.);
- 13.09.2016 року на ДП «Маріупольський Морський Торгівельний Порт», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» (вартість послуг 148 000 грн.);
- 19.09.2016 року на КП «МТТУ», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» (вартість послуг 87 000 грн.);
- 04.10.2016 року на ТОВ «ХарвістХолдінг», ДВНЗ «ПДТУ», КП «Маріупольське «ВУВКГ», ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» (вартість послуг 149 500 грн.);
- 05.10.2016 року на КЗ УОМР-ЦБ УО, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ДП «ІЛЛІЧ-Агро Донбас» (вартість послуг 149 500 грн.).
Відповідно до цих угод 27 липня, двічі 03 серпня, а також 10 серпня, 01, 05, 10, 13 та 19 вересня, 04 і 05 жовтня 2016 року сторонами було підписано акти, згідно з якими Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги зі страхування за вказаними угодами. (т. 4 а. с. 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188).
В період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2017 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ВАТ «Маріупольгаз» існували договірні правовідносини з приводу страхування майнових інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, що підтверджується відповідними договорами (т. 4 а. с. 112-114).
Згідно з договором від 01 січня 2016 року ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» надавала послуги з охорони об`єктів ПрАТ «СТ «Іллічівське» (т. 4 а. с. 115-123).
За повідомленням ТОВ «АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ» в період з липня по жовтень 2016 року товариство не співпрацювало з ФОП ОСОБА_2 в рамках інформаційно-консультаційної роботи зі страхуванню та надання інших послуг, пов`язаних зі страхуванням (т. 4 а. с. 132).
Так само Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет», ТОВ «Фенікс», ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» повідомили про відсутність протягом зазначеного періоду договірних стосунків або інших правовідносин з ФОП ОСОБА_2 (т. 4 а. с. 133-137).
У період з січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ПрАТ «СТ «Іллічівське» мало договірні правовідносини з ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Метінвест - МРМЗ» на предмет добровільного медичного страхування працівників вказаних підприємств з утриманням із заробітної плати страхових внесків (т. 4 а. с. 124-131).
ТОВ «ХАРВІСТ ЕСЕТС» в період з червня 2015 року по 01 липня 2016 року укладало з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договори добровільного страхування наземного транспорту. При цьому всі переговори велися з представниками страхового компанії ОСОБА_6 і ОСОБА_18 (т. 6 а. с. 60-70).
ДВНЗ «ПДТУ» також мав договір про перерахування страхових внесків, укладений з ПрАТ «СТ «Іллічівське» 25 січня 2016 року (т. 6 а. с. 72-73, 158-160).
Так само ДП «Ілліч-Агро Донбас» мало договірні правовідносини з ПрАТ «СТ «Іллічівське» та укладало різного виду договори страхування в період з 16 січня 2015 року по 17 червня 2016 року (т. 6 а. с. 74-102).
ТОВ «МЕТІНВЕСТ - МРМЗ» надало письмові відомості, які підтверджують укладання двох договорів страхування з ПрАТ «СТ «Іллічівське» в період з 05 січня 2015 року по 05 січня 2016 року (т. 6 а. с. 105-110, т. 7 а. с. 64-76).
ТОВ «Охоронний Холдінг» у 2013 році укладало з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договір добровільного медичного страхування працівників свого підприємства та по 2017 рік здійснювало перерахування страхових внесків, утриманих із заробітної плати працівників (т.7 а.с.165).
За повідомленням ЦБ ДО 04 січня 2016 року установа уклала договір страхування з ПрАТ «СТ «Іллічівське», з ФОП ОСОБА_2 договірних взаємовідносин у сфері страхування не мала (т. 6 а. с. 118-120).
ПАТ «Маріупольгаз» також підтвердило наявність договірних відносин з ПрАТ «СТ «Іллічівське» та повідомило що ФОП ОСОБА_2 до числа контрагентів товариства не входить (т. 6 а. с. 122-135).
ДП «АМПУ» надало відомості про укладання з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договорів про перерахування страхових внесків з 28 січня 2014 року по 18 січня 2016 року та повідомило про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 (т. 6 а.с. 137-143).
КП «Маріупольське ВУВКГ» надало відомості про укладання з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договорів страхування в період з 04 липня 2014 року по 23 листопада 2015 року (т. 6 а. с. 145-156).
ТОВ «Марвей Транспорт» повідомило про укладання з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договору страхування від 01 вересня 2015 року та проведення за ним періодичних платежів в період по 09 вересня 2016 року (т. 6 а. с. 162-173).
ДП «Маріупольський Морський Торгівельний порт» документально підтвердило наявність з ПрАТ «СТ «Іллічівське» правовідносин за договором страхування, укладеним 28 березня 2016 року (т. 6 а. с. 175 - 196).
ТОВ «Агенція Безпеки» надало документи щодо укладеного з ПрАТ «СТ «Іллічівське» договору про перерахування страхових внесків № ДПСВМ ф-95 від 01.01.2016 року у період з 01.01.2016 року по 14 лютого 2017 року та повідомило про відсутність взаємовідносин у сфері страхування з ФОП ОСОБА_2 (т. 7 а. с. 2-53).
Також ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» надало письмові докази укладання 01.03.2016 року із ПрАТ «СТ «Іллічівське» договору №ДС-20/359 про медикаментозне забезпечення застрахованих осіб та повідомило про відсутність договірних взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 (т. 7 а. с. 60-62).
ПрАТ «ММК імені Ілліча» письмово підтвердило наявність договірних правовідносин з ПрАТ «СТ «Іллічівське» та укладання договорів добровільного та медичного страхування разом з додатковими угодами в період з 29 грудня 2014 року до 22 червня 2016 року та повідомило, що договори з ФОП ОСОБА_2 не укладало (т.7 а.с.90-107).
КП «МТТУ» мала договірні відносини з ПрАТ «СТ «Іллічівське» та укладало два договори страхування від 22 квітня та 17 травня 2016 року (т.7 а.с.123-127).
Головне управління Національної поліції в Донецькій області в період з 20 травня по 25 липня 2016 року мало договірні правовідносини з ПрАТ «СТ «Іллічівське». При цьому повідомлялось про відсутність взаємовідносин у сфері страхування з ФОП ОСОБА_2 (т.7 а.с.129-161).
Благодійний Фонд «Лікарі без кордонів - Бельгія» спростувало існування будь-яких правовідносин або укладання договорів із ПрАТ «СТ «Іллічівське» (т. 7 а. с. 169).
Структурний підрозділ «Станція Маріуполь - Порт» 791 Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» надало відомості про те, що бухгалтерією підприємства в період з 05 липня по 19 вересня 2016 року утримувалися із заробітної плати працівників за їх особистими заявами страхові внески на користь МФ ПрАТ «СТ «Іллічівське» (т. 7 а. с. 171-173).
Виробничий підрозділ «Маріупольське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт і експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця», до складу якого в результаті реорганізації увійшов СП «МБММЕУ» РФ «ДЗ» ПАТ «УЗ», повідомив про утримання із заробітної плати декількох працівників коштів та перерахування їх на рахунок ПрАТ «СТ «Іллічівське» за медичну страховку, яку працівники оформлювали самостійно (т. 7 а. с. 177).
26.09.2016 року Наказом № 112/1 т.в.о. директора ПрАТ «СК «Іллічівське» керівникам філій товариства наказано припинити здійснення будь-яких банківських операцій з розрахунків філій (т. 3 а. с. 147).
04 жовтня 2016 року наказом керівника ПрАТ «СТ «Іллічівське» відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора Маріупольської філії (т. 7 а. с. 54).
Згідно з протоколом інвентаризаційної комісії 04 листопада 2016 року за підсумками внутрішньої інвентаризації в Маріупольській філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» виявлено факти безпідставного перерахування керівником філії ОСОБА_1 з розрахункового рахунку ПрАТ «СТ «Іллічівське» грошових коштів за Договором про надання послуг № ДНКМ ф-6 від 22 липня 2016 року на загальну суму 1 651 000,00 гривень в період з 22 липня 2016 року по 11 жовтня 2016 року (т. 4 а. с. 110-111).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були членами інвентаризаційної комісії, підтвердили її висновки. Наполягали на фіктивності Договору як такого, що не має реального економічного сенсу.
Свідок ОСОБА_6 до 2017 року працювала в СТ «Іллічівське» на посаді начальника відділу розвитку агентської мережі. Пояснила, що комісійна винагорода агенту спочатку становила 7-12, пізніше 30 відсотків від страхового платежу. Філія весь час працювала на пролонгацію, оскільки клієнтська база була напрацьована. Писали клієнтам листи, нагадуючи про закінчення договору, пропонували продовжити відносини. З підприємствами ДП «Маріупольський Морський торгівельний Порт», ДП «Ілліч-Агро Донбас», ТОВ «Метінвест-МРМЗ», ТОВ «ОХОРОНА холдінг», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА», «Фенікс», ФК «Іллічівець» були укладені договори ще до 2010 року. ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - основний клієнт, на базі якого створено СТ «Іллічівське». «Лікарі без кордонів» залучені нею особисто, МТТУ - через програму «Прозоро». Національної поліції серед клієнтів не було. З ОСОБА_2 особисто не знайома, не знає, чи надавав він послуги агента.
Свідок ОСОБА_7 працювала в СТ «Іллічівське» у 2014-2016 рр. на посаді спеціаліста зі страхування майна, але фактично була страховим агентом. Прийшла в страхову компанію з власною клієнтською базою, до якої входив «Фенікс». Укладала договори з фізичними особами в пункті продажу страхових послуг, що розташований на вул. Нове життя. В офісі Філії бувала рідко. Інших агентів не знає, з ОСОБА_2 не знайома.
Свідок ОСОБА_8 працювала в СТ «Іллічівське» в 2014-2016 рр. на посаді спеціаліста з добровільного страхування, в тому числі на підприємствах групи «Метінвест». Зв`язувалась по телефону з начальниками цехів і приїздила консультувати людей з питань страхування. Договори підписувала ОСОБА_1 , з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не знайома.
Свідок ОСОБА_9 працювала в СТ «Іллічівське» з листопада 2011 року по жовтень 2016 року на посаді провідного спеціаліста відділу розвитку агентської мережі. Пояснила, що до кола її обов`язків входило навчання та супровід агентів, укладання агентських договорів, оформлення та видача агентам страхових полісів. Агентів було близько 100 чоловік, з ОСОБА_2 особисто не знайома, проте всіх агентів і співробітників не могла знати. Знає, що він був партнером, але не агентом СТ «Іллічівське». Деякі агенти самі їздять на підприємства для залучення нових клієнтів, якщо є зв`язки. За кожним агентським договором передбачалась своя комісія, в 2011-2012 рр. її розмір становив 10-12, потім 30 відсотків від вартості поліса. Винагорода виплачувалась після укладення договору. Частину полісів передавала відділу продажів, 100-200 штук, скільки їм було потрібно, а вони надавали своїм партнерам.
Свідок ОСОБА_10 повідомила, що працювала в ММК ім. Ілліча, була застрахована в СТ «Іллічівське», що як страховик було обране керівником підприємства. З ОСОБА_2 не знайома.
Свідок ОСОБА_11 працює в юридичному відділу «Метінвест», через який у 2015-2016 рр. проходили всі договори. Пояснив, що для зручності робітники на підприємстві писали заяви щодо свого страхування в СТ «Іллічівське». Страхові внески утримувались із зарплатної плати працівників та перераховувались до страхового товариства. З ОСОБА_2 не знайомий. Підприємство щороку на тендерній основі обирає страховика, договори страхування укладаються на 1 рік.
Свідок ОСОБА_12 працює в СТ «АЗИМКО», до якої звернувся її давній клієнт «Марвей транспорт». Оскільки не мала ліцензії на ОСЦВ, запропонувала клієнту послуги СТ «Іллічівське», які його влаштували. Особисто телефонувала до Філії, спілкувалася з ОСОБА_6 , домовилася про зустріч, отримала поліс і рахунок, які відвезла у «Марвей».
Свідок ОСОБА_13 працювала провідним спеціалістом ПрАТ «ММК ім. Ілліча», укладала договори страхування з СТ «Іллічівське», з яким комбінат співпрацював з 2005 року. Пояснила, що виконувала лише технічну роботу, хто в товаристві займався питаннями страхування на комбінаті їй не відомо. З договорами страхування транспортних засобів не працювала. Невідомі їй представники Філії в цехах розповідали про умови страхування.
Свідок ОСОБА_14 працювала в СТ «Іллічівське» приблизно з 2011 року до часу закриття на посаді бухгалтера-касира. Повідомила суду, що приймала гроші, нараховувала агентські винагороди, готувала платіжні доручення. Мала електронний кабінет «клієнт-банк», де набирала платіжні доручення, а ОСОБА_1 ставила електронний підпис і відправляла гроші. Про ОСОБА_2 знала, оскільки бачила акти та набирала платіжні доручення. Згідно з актами ОСОБА_2 був брокером товариства, йому перераховувались кошти за виконані роботи.
Свідок ОСОБА_15 з 2015 року працює юрисконсультом ФК «Іллічівець», який тривалий час щороку страхував футболістів у СТ «Іллічівське» перед початком сезону та взимку, коли було трансферне вікно. Бухгалтерія клубу зв`язувалася зі страховим товариством, проводила оплату й отримувала поліси. ОСОБА_2 йому не знайомий.
Свідок ОСОБА_16 з лютого 2013 року по листопад 2016 року працювала заступником директора Філії з фінансових питань. Пояснила, що влітку 2016 року познайомилася з ОСОБА_2 . ОСОБА_1 його представила як партнера по бізнесу. Між Філією та ОСОБА_2 існував договір з надання інформаційно-консультативних послуг, посередницької діяльності у сфері страхування на підприємствах міста й не тільки. За всіма платежами з рахунків Філії стежив центральний офіс у Києві, без згоди якого не здійснювалась жодна виплата. Щодо ОСОБА_2 діяли ті ж правила, були акти виконаних робіт, які теж проходили узгодження з центральним офісом. Всі договори й акти виконаних робіт були викладені на сервері, центральний офіс курував усі виплати по ОСОБА_2 . Філія не могла б здійснити виплату з власної ініціативи без погодження з центральним офісом. У 2015 році Філія принесла Києву дохід близько 20 мільйонів грн., а за 2016 рік станом на серпень-вересень дохід склав 14 мільйонів грн. За всіма платежами ОСОБА_2 до Філії претензій не було, все узгоджувалося з центральним офісом в електронному режимі, у внутрішній системі компанії набирали платіжні доручення, що мали червону мітку, яку в разі згоди на оплату знімав центральний офіс.
Свідок ОСОБА_17 з 01.04.2005 року працювала в СТ «Іллічівське» заступником, а згодом - виконуючою обов`язки головного бухгалтера. Пояснила, що ОСОБА_2 був постачальником послуг, агентом він не був. Знайома з договором ОСОБА_2 , його перевіряв юрист, він відрізнявся від агентського. ОСОБА_2 повинен був надавати посередницькі послуги в сфері страхування, його послуги оплачувалися за призначенням «розрахунок з постачальниками», надавався договір і до нього акт виконаних робіт. З усіма підприємствами, зазначеними в актах ОСОБА_2 (98 відсотків), Філія працював дуже давно, ще до укладення з ним договорів, окрім управління Національної поліції, це був новий клієнт. Можливо ще якісь дрібні підприємства були новими. За договором з ОСОБА_2 надходили гроші від 2-3 підприємств, але ця сума не покривала оплату його послуг. Оплата агентських послуг і зарплата перевірялися центральним офісом у Києві, жодних претензії до Філії не було. Платіжне доручення й акти виконаних робіт по ОСОБА_2 за вересень і жовтень їй передали 17.10.2016 року, оскільки потрібно було здавати звіт. Представники правонаступника розмовляли з ОСОБА_2 по оплаті від 05.10.2016 року, вважали що гроші потрібно повернути. 07 вересня 2016 року Філія отримала наказ про зміну директора в Києві, потім прийшов наказ про позбавлення Філії права вести фінансову діяльність. 04.10.2016 року надійшов електронною поштою наказ про зняття ОСОБА_1 з посади, того ж дня вона пішла на лікарняний, а в листопаді того ж року звільнилась.
ІV. Оцінка суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК).
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувачені своєї вини не визнали, але не заперечували фактичні обставини укладення Договору, додаткових угод, складання актів приймання-передачі наданих послуг, вчинення відповідних фінансових операцій, тобто об`єктивної сторони інкримінованих подій. Водночас поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, сторона обвинувачення зобов`язана пояснити суду, яким чином надані нею докази доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Правочини, що ставляться обвинуваченим за провину, з формально-юридичної точки зору не містять ознак протиправності як такі, що вчинені в межах їх повноважень. Вони є чинними, не мають очевидних невідповідностей діючому законодавству та звичайній діловій практиці. За Договором ОСОБА_2 зобов`язаний був надавати товариству послуги, пов`язані зі сприянням останньому в здійсненні його статутної діяльності зі страхування і згідно з висновком експерта № 15786 (т.9 а.с.3-21) надання таких послуг документально підтверджується у повному обсязі.
Сторона обвинувачення зосередилась на доказуванні факту відсутності страхових договорів, укладених при посередництві ОСОБА_2 з підприємствами, зазначеними в додаткових угодах і актах приймання-передачі наданих послуг, залишаючи поза увагою те, що посередницькі послуги в цій сфері не вичерпуються безпосереднім укладенням угод.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Попри те, що між сторонами було укладено ще й договір доручення і Договір про надання послуг ними не вважається агентським, за своєю правовою природою обумовлені ним послуги відносяться до посередницької діяльності, передбаченої ст. 15 Закону України «Про страхування» (далі - Закон), згідно з якою страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Статтею 297 ГК України передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.
Особливістю агентського договору є те, що в даній договірній конструкції законодавчо закріплена можливість, крім здійснення юридичних дій (під якими прийнято розуміти укладання угод), також вчинення агентом інших дій. При цьому що розуміється під сприянням укладанню угод, законодавець не вказав. За змістом закону сприяння - це «фактичні дії» допоміжного характеру, що не створюють правових наслідків.
Види посередницьких послуг у сфері страхування не вичерпуються згаданими в Законі. Під сприянням слід також розуміти, передбачену п. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. N 1523, діяльність з рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи з підготовки укладення договорів страхування, обслуговування договорів тощо. У звичайній діловій практиці до послуг зі сприяння укладанню угод також відноситься діяльність зі збору інформації, підготовки й проведення переговорів та ін.
Таким чином, предмет Договору відповідає чинному законодавству та звичаю ділового обороту, але в силу специфіки цього виду діяльності не передбачає можливості предметно-кількісного обліку та оцінки результатів його виконання. Однак це не є свідченням його злочинності.
Намагання сторони обвинувачення на підставі зібраних документів та результатів їх експертного дослідження продемонструвати неспівмірність сум, отриманих товариством від страхувальників і розміру одержаної обвинуваченим винагороди, є не цілком коректним.
По-перше, взяті для порівняння страхові внески надходили до товариства на виконання раніше укладених страхових договорів, тоді як діяльність обвинуваченого здійснювалась на перспективу. Тому кошти від окремих страховиків, вказаних у актах, взагалі не надходили, оскільки договори з ними не були укладені, але це не означає, що робота в цьому напрямку (збір інформації, пошук клієнтів, попередні переговори тощо) не велась.
По-друге, як зазначалось, Договір не містить об`єктивного критерію оцінки результатів від надання передбачених ним послуг. Тому суб`єктивна думка виконуючої обов`язки головного бухгалтера ОСОБА_17 , членів інвентаризаційної комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що результати діяльності ОСОБА_2 не покривали розмір виплачених йому сум є непереконливою. Водночас твердження ОСОБА_17 про те, що з усіма підприємствами, зазначеними в актах ОСОБА_2 , Філія працював дуже давно, не виключає необхідності діяльності з розширення можливостей подальшої співпраці.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише вірогіднішою за версію захисту. Обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Умови дослідженого судом Договору, за наявності сукупності інших обставин, які відносяться до предмету доказування у кримінальних провадженнях щодо інкримінованих обвинуваченим злочинів, могли б свідчити про недобросовісність намірів його підписантів, але вони так само можуть бути віднесені, наприклад, до неефективного менеджменту.
За таких обставин обов`язок сторони обвинувачення полягав у доведенні перед судом наявності в діях обвинувачених суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України, якою встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за наявності в діяннях особи лише прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 581/441/18) наголосив, що обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.
Остання обставина є принципово важливою в контексті даного провадження, а тому поза розумним сумнівом мала бути доведеною стороною обвинувачення, чого не сталося. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази зацікавленості директорки Маріупольської філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» ОСОБА_1 у незаконному збагаченні суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 .
Про мету, якою керувалась обвинувачена, вчиняючи інкриміновані їй дії не згадується й у обвинувальному акті. Не випадково обвинуваченим не інкриміновано попередню змову, наявність якої з усією очевидністю передбачається логікою висунутого проти них обвинувачення. Зрозуміло, що для сторони обвинувачення так само очевидною була недоведеність зазначеної кваліфікуючої ознаки, наслідком чого стало безпідставне роз`єднання кримінальних проваджень і прагнення обвинувачення до окремого судового розгляду справ щодо кожного з обвинувачених з метою нівелювання цього недоліку.
Суд акцентує увагу на відсутності змови поза контекстом правильності правової кваліфікації даної події та розцінює цю обставину виключно як свідчення недоведеності зловмисної домовленості обвинувачених і як наслідок недоведеність наявності у них корисливої мети.
Не можуть самі по собі бути достатнім свідченням злочинності намірів сторін Договору й повідомлення окремих страхувальників щодо відсутності ділових відношень з ОСОБА_2 , наведені вище показання працівників СК «СТ «Іллічівське» про те, що більшість з них особисто не знала ОСОБА_2 та не була поінформована про види й результати його діяльності, а також свідчення про те, що підприємства, зазначені в додаткових угодах і актах були давніми клієнтами Філії й заходи із заохочення їх до співпраці були зайвими.
ОСОБА_1 переконливо пояснила ці обставини тим, що добута ОСОБА_2 інформацій носила конфіденційний, інсайдерський характер і не підлягала розповсюдженню навіть в межах Філії. Стороною обвинувачення не спростовані, зокрема, показання обвинуваченої про те, що в межах цього проекту директор товариства та служба безпеки вважали за неможливе зберігати надані ОСОБА_2 відомості у письмовому виді.
Без відповіді з боку сторони обвинувачення залишилися також важливі для оцінки правомірності дій обвинувачених твердження ОСОБА_1 про те, що Договір було укладено з відома директора товариства, керівництво якого влаштовували результати діяльності ОСОБА_2 , виплати йому щоразу погоджувалися центральним офісом.
Водночас колишній заступник директора Філії з фінансових питань ОСОБА_16 підтвердила, що всі виплати стороннім особам, в тому числі й ОСОБА_2 , в установленому порядку погоджувалися з керівництвом Товариства, яке дійсно не мало претензій щодо співпраці з обвинуваченим. Даний факт засвідчила й ОСОБА_17 , яка виконувала обов`язки головного бухгалтера Філії. Ця обставина не спростована стороною обвинувачення й свідчить на користь легітимності фінансових відносин між товариством і обвинуваченим.
Не почув суд аргументованих заперечень прокурора й щодо твердження обвинуваченої, згідно з яким слідство помилково врахувало тільки платежі, що надходили на рахунок Філії. Оскільки після 2014 року Філія не могла ризикувати й заводити кошти на Маріупольські рахунки, значна частина доходів від її діяльності надходила безпосередньо на рахунок центрального офісу і ці платежі не бралися до уваги при проведенні експертизи, на висновки якої посилається сторона обвинувачення.
Пояснюючи переказ коштів ОСОБА_2 після 26.09.2016 року (наказ про припинення здійснення будь-яких банківських операцій з рахунків Філії) та після 04.10.2016 року (наказ про відсторонення від виконання службових обов`язків), ОСОБА_1 заявила, що з відповідними наказами ознайомлена не була, у зв`язку з чим Філія і після переказу коштів на рахунок обвинуваченого продовжувала здійснювати фінансові операції, легітимність яких не ставилась під сумнів. Твердження обвинуваченої з цього приводу прокурором не спростовано, а відтак є розумним поясненням цього елементу обвинувачення.
Окремо суд повинен дати оцінку допустимості доказів, використаних стороною обвинувачення в цьому провадженні.
За змістом норм ст. ст. 86, 87 КПК докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
На думку сторони захисту, докази, отримані оперативним співробітником поліції під час тимчасового доступу до речей і документів є недопустимими.
Позиція захисту з цього питання заслуговує на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КПК слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Водночас тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК) й не відноситься до слідчих (розшукових) дій, вичерпний перелік яких наводиться в главі 20 КПК України.
Таким чином, докази, одержані співробітником оперативного підрозділу в результаті тимчасового доступу до речей і документів, є недопустимими як такі, що отримані неуповноваженою на те особою. В цьому кримінальному провадженні такими є: виписки руху грошових коштів за рахунками МФ ПрАТ «СТ Іллічівське» та ФОП ОСОБА_2 , оригінали грошових чеків, копія договору № ЦО-02-002607/792 від 30.04.2015 року, копія договору ПП №15/625 про перерахунок страхових внесків від 15.11.2016 року та інші документи (т. 5 а. с. 34-93, 98, 103-162, 200-202, 204, 232-239, 240 т. 7 а. с. 90-107, 120-127). Той факт, що ухвалою слідчого судді дозвіл на проведення тимчасового доступу до зазначених документів надано слідчому або іншій уповноваженій ним відповідним дорученням особі не легітимізує процесуальної дії, проведеної з порушенням принципу законності кримінального провадження (ст. 9 КПК).
Вказані докази в подальшому були використані під час проведення стороною обвинувачення судових економічних експертиз (т. 6 а. с. 9-21, 30-46), висновки яких є недопустимими доказами в розумінні доктрини «плодів отруйного дерева», згідно з якою недопустимими визнаються не лише докази, що безпосередньо отримані внаслідок порушення законодавства, а й докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші.
Слушним є й зауваження сторони захисту щодо допустимості доказів, отриманих в результаті тимчасових доступів до речей і документів, здійснених на підставі ухвал слідчих суддів після закінчення строку їх дії, серед яких: відомості щодо руху коштів ПрАТ «СТ Іллічівське» в ПАТ «Промінвестбанк» та документи вилучені у КП «МТТУ» (т. 5 а. с. 200-202, т. 7 а. с.120-127).
За змістом ухвал слідчих суддів Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.03.2018 року та Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.05.2018 року (т. 5 а. с. 193-194, т. 7 а. с. 112-113), вони були чинними один місяць, протягом якого слідчий мав право на одноразовий доступ до зазначених у ній речей і документів. Натомість процесуальні дії було вчинено, відповідно, 08.05.2018 року та 15.06.2018 року, тобто після закінчення дії дозволу слідчого судді на їх проведення.
Крім того, в матеріалах справи міститься ухвала слідчого судді від 17.02.2017 року (т.5 а. с. 209-210), на виконання якої 07.03.2017 року слідчим отримано тимчасовий доступ до низки документів щодо рахунків ОСОБА_2 , однак опис вилучених документів (т.5 а.с. 212) не містить всього переліку документів, дозвіл на вилучення яких надано слідчим суддею 17.02.2017 року. Решта документів вже вилучена неуповноваженою на те особою 25.09.2017 року (т. 5 а. с. 230). Протокол тимчасового доступу містить посилання оперуповноваженого на ухвалу слідчого судді Іллчівського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2017 року, яка взагалі відсутня в матеріалах кримінального провадження, що позбавляє суд можливості перевірки наявності правових підстав для вилучення згаданих у протоколі документів.
Таким чином, прокурором не доведено, що в інкримінованих обвинуваченим діяннях є склад кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються. З огляду на це ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають бути виправдані за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Цивільний позов ПрАТ «СТ «Іллічівське» про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків відповідно до положень ч. 3 ст. 129 КПК України залишається без розгляду.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , накладеного ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.10.2018 року та 17.10.2018 року, скасовується.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА _1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдати її за недоведеністю в її діянні складу кримінальних правопорушень.
ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. ч. 2, 3 ст. 191 та ч. ч. 1 ст. ст. 366, 209 КК України та виправдати його за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень.
Цивільний позов ПрАТ «СТ «Іллічівське» про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків залишити без розгляду.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_4 ), накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя 17.10.2018 року на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 1423983300:06:000:1393), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ), накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.10.2018 року на 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , скасувати.
Речові докази залишити в матеріалах кримінальної справи.
Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Мирошниченко Ю. М.
