Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 808/1849/18Суддя І інстанції Кисіль Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Запорізькій області
на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) від 28 березня 2018 року №0012871305 про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 915439,64 грн;
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28 березня 2018 року №0012891305 про сплату військового збору в сумі 76228,88 грн;
вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №0012911305 від 28 березня 2018 року на суму 273877,14 грн;
рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0012921306 про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 327051,34 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та частково скасовані податкові повідомлення-рішення: №0012871305 від 28 березня 2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 881384,67 грн та №0012891305 від 28 березня 2018 року про сплату військового збору в сумі 73127,25 грн; визнано протиправною та скасовано частково вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 березня 2018 року № Ф-0012911305 на суму 226767,36 грн та рішення №0012921306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 березня 2018 року в сумі 41668,37 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22 січня 2020 року за заявою позивача Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення у справі №808/1849/18, яким присудив за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30604,20 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні у сумі 23185,00 грн та витрати, пов`язані з технічним копіюванням документів, наданих до суду в сумі 852,28 грн.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням контролюючий орган подав на нього апеляційну скаргу в якій просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що висновки судово-економічної експертизи не є інформативними для справи, тому що вся інформація стосовно фактичних обставин справи, їх документального і нормативного обґрунтування в повному обсязі міститься в матеріалах справи, оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення суд може надати без висновку експерта. Вважає безпідставним включенням до складу судових витрат, витрати понесені позивачем за своїм бажанням та на свій власний розсуд замовляючи висновки судово-економічної експертизи. Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що вказана справа щодо скасування ППР є типовою, оскільки відповідачем у таких справах є один і той самий орган, спір виникає з аналогічних підстав, відносини у яких виникає спір регулюються одними нормами права, крім того ФОП ОСОБА_1 має представляти свої інтереси самостійно без обов`язкового залучення для представництва своїх інтересів адвоката. Вважає за необхідне при визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката за участь у судових засіданнях пропорційно враховувати лише реальну тривалість цих засідань відповідно до судового журналу. Крім того вказує, що правова допомога що надавалась позивачу входить до надання послуг з підготовки позовної заяви і консультації з замовником взагалі не повинні оплачуватись контролюючим органом.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення залишити без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким заяву про розподіл судових витрат у справі задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, в решті вимог заяви про розподіл судових витрат відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року в частині вирішення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу та витрат пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому Верховний суд у своїй постанові зазначив, що апеляційний суд урахуванням обставин і складності справи повинен надати оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, а також надати юридичну оцінку доказам щодо понесених витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, за результатами чого надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір.
Разом з тим, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для присудження до відшкодування позивачу витрат у сумі 919 грн пов`язаних з технічним копіюванням документів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу та витрат пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи суд першої інстанції виходив з того, що заявлені витрати є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим і виходячи із наведеної у рішення пропорції щодо задоволених позовних вимог стягнув ці витрати із урахуванням 92,74% від їх сплати.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктами 1,3 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.
У ситуації, що розглядається, Адвокатське об`єднання «Юридична Практика» виконувало послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору № 1 від 11 квітня 2018 року про надання правової допомоги.
Заявлені вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33 000 грн. ґрунтуються на тому, що згідно з договірними умовами встановлений фіксований розмір гонорару та/або погодинна оплата гонорару, розмір якого визначається згідно тарифів зазначених у Додатку № 1 до даного договору (п.7.5 договору).
Остаточний розмір та обсяг наданої правової (правничої) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правову (правничу) допомогу, а також розмір фактичних витрат пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, визначається та здійснюється на підставі акту приймання-здачі послуг (п.7.8 договору).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2018 року із додатком 1 до нього, договір про внесення змін та доповнень до договору №1 від 18 травня 2018 року, доручення на ведення справи від 11 квітня 2018 року, детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом від 3 січня 2020 року, рахунки-фактури, платіжні доручення та меморіальні ордери, акт приймання-здачі послуг від 26 грудня 2019 року №1/11.4.2018.
Згідно з детального опису робіт (надання послуг) адвокатом від 03.01.2020 року гонорар адвоката, узгоджений сторонами і складається із :
-Підготовки до ведення справи 18000 грн.;
- Представництво інтересів клієнта в суді адміністративної юрисдикції - 1000 грн. за один вихід або за участь в судовому засіданні.
Представництво включає в себе підготовку до процесуальної дії, час та витрати пов`язані із прибуттям до місця розгляду, без обмеження час перебування в суді або іншому органі. Гонорар за представництво в разі повної участі у справі не включає в себе погодинну оплату та підлягає сплаті за один вихід або одноразову участь.
Судові засіданні по справі № 808/1849/18 в Запорізькому окружному адміністративному суді по яких було здійснено вихід та забезпечено участь адвоката призначені: 03.07.2018 р., 18.10.2018 р., 28.11.2018 р., 22.01.2019 р., 05.03.2019 р., 28.03.2019 р., 29.05.2019 р., 17.07.2019 р., 18.09.2019 р., 29.10. 2019 р., 03.12.2019 р., 10.12.2019 р., 17.12.2019 р., 20.12.2019 р., 23.12.2019 р. всього 15 судових засідань за кожне з яких сплачено 1000 грн.(всього 15000 грн.).
Розрахунок витраченого часу на підготовку справи складається з наступного:
-Первинна консультація клієнта з вивченням документації, підготовка документів для складення позовної заяви та проведення експертизи 8 год.;
-Вивчення судової практики щодо предмета позову 1 год.;
-Складання позовної заяви 8 год.;
-Складання процесуальних документів до позову (замовлення на проведення експертного дослідження від 17.05.2018 р., заява про усунення недоліків 15.06.2018 р., заява про зменшення позовних вимог 15.06.2018 р.,, заява про уточнення позовних вимог 08.08.2018 р., клопотання про залучення документів 27.03.2019 р., клопотання про долучення експертизи, клопотання про виклик експерта в судове засідання 17.07.2019 р., пояснення від 2012.2019 р., заява про стягнення судових витрат 17.12.2019 р.) 4 год.,
-Подання документів в суд 2 год.
Таким чином, фактична вартість години роботи адвоката склала 818,18 грн. (18000/22) (т.5 а.с. 98-100).
Відповідно до акту приймання-здачі послуг від 26 грудня 2019 року №1/11.4.2018 позивачу адвокатським об`єднанням надані наступні послуги:
1.Підготовка до ведення справи 18000грн.
2.Участь в судових засіданнях 03.07.2018 р., 18.10.2018 р., 28.11.2018 р., 22.01.2019 р., 05.03.2019 р., 28.03.2019 р., 29.05.2019 р., 17.07.2019 р., 18.09.2019 р., 29.10. 2019 р., 03.12.2019 р., 10.12.2019 р., 17.12.2019 р., 20.12.2019 р., 23.12.2019 р. 15000 грн.
Заперечуючи проти ухвалення додаткового рішення відповідачем у письмовій заяві зазначено, що висновки судово-економічної експертизи не є інформативними для справи, тому що вся інформація стосовно фактичних обставин справи, їх документального і нормативного обґрунтування в повному обсязі міститься в матеріалах справи, оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення суд може надати без висновку експерта. Вважає безпідставним включенням до складу судових витрат, витрати понесені позивачем за своїм бажанням та на свій власний розсуд замовляючи висновки судово-економічної експертизи. Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що вказана справа щодо скасування ППР є типовою, оскільки відповідачем у таких справах є один і той самий орган, спір виникає з аналогічних підстав, відносини у яких виникає спір регулюються одними нормами права, крім того ФОП ОСОБА_1 має представляти свої інтереси самостійно без обов`язкового залучення для представництва своїх інтересів адвоката. Вважає за необхідне при визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката за участь у судових засіданнях пропорційно враховувати лише реальну тривалість цих засідань відповідно до судового журналу. Крім того вказує, що правова допомога що надавалась позивачу входить до надання послуг з підготовки позовної заяви і консультації з замовником взагалі не повинні оплачуватись контролюючим органом.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так з матеріалів справи вбачається, що судові засідання призначені на 03.07.2018 р., 28.11.2018 р., 22.01.2019 р., 05.03.2019 р., 28.03.2019 р., 29.05.2019 р., 17.07.2019 р., 18.09.2019 р., 29.10. 2019 р., не відбулися, сторони не брали у них участі, а тому підстави для компенсації даних витрат відсутні. При цьому посилання в детальному описі на те, що витрати пов`язані із прибуттям до місця розгляду, без обмеження час перебування в суді або іншому органі. Гонорар за представництво в разі повної участі у справі не включає в себе погодинну оплату та підлягає сплаті за один вихід або одноразову участь не беруться колегією суддів до уваги, оскільки сам факт прибуття представника до суду не може ототожнюватися з наданням правової допомоги у вигляді представництва в судовому зсіданні, а тому не може бути віднесений до правової допомоги, окремо колегія суддів зазначає, що питання компенсації витрат сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду регулюються статтею 135 КАС України, які позивачем не заявилися.
Також з журналів судових засідань вбачається, що судові засідання призначені на 18.10.2018 року тривало 20 хв.47 с.; 03.12.2019 р. 29 хв. 16 с.; 10.12.2019 р. 48 хв.16 с.; 17.12.2019 р. 22 хв. 5 с.; н 20.12.2019 р. 32 хв.59 с.; 23.12.2019 р 2 год. 20 хв. 42 с.
Тобто фактично представник позивача брав участь у шести судових засіданнях, при цьому враховуючи середню тривалість кожного із зазначених судових засідань обґрунтованою та співмірною сумою яка підлягає сплаті за одне судове засідання колегія суддів вважає суму 500 грн., а всього (6х500)= 3000 грн.
Крім того колегія суддів зазначає, що замовлення на проведення експертного дослідження від 17.05.2018 р. відбулося ще до подачі позову до суду за власною ініціативою позивача. Складення заяви про усунення недоліків 15.06.2018 р., заяви про зменшення позовних вимог 15.06.2018 р., заяви про уточнення позовних вимог 08.08.2018 р., свідчить лише про якість проведення адвокатом наданих послуг і ці процесуальні дії направленні на усунення власних помилок та недоліків при складанні позовної заяви, в зв`язку з чим цей вид витрат не може бути стягнутий з суб`єкта владних повноважень як компенсація витрат на правову правничу допомогу.
Крім того подання експертного висновку та пояснень також є власною ініціативою представника і не обумовлено обов`язковістю процесуального законодавства.
Такий вид послуг як подання документів в суд (2год.) не потребує спеціальних знань в області права і носить суто технічний характер, а тому ці види послуг не відносяться до правової правничої допомоги.
Первинна консультація клієнта з вивченням документації, підготовка документів для складення позовної заяви та проведення експертизи, вивчення судової практики щодо предмета позову, складання позовної заяви фактично зводяться до одного виду правової допомоги підготовка та написання позовної заяви на що з урахуванням складності справи достатнім є 10 годин., а на складання інших процесуальних документів з урахуванням сформованої правової позиції викладеної у позові -1 година, а всього на підготовку справи 11 годин.
Враховуючи, що ряд послуг, які надавалися позивачу не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків, а також деякі послуги дублювали одна одну, аналізуючи правову природу спірних правовідносин колегія суддів апеляційного суду вважає, що на підготовку та оформлення адміністративного позову достатньо 10 год., а складання інших процесуальних документів 1 годину.
Таким чином загальний розмір витрат на підготовки справи до розгляду з урахуванням вартості 1 години - 818,18 грн. становить (818,18 х11) = 8999,98 грн.
Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок та надані заперечення на нього, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат на правову допомогу , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо часткового задоволення витрат на правову допомогу. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката при наданні професійної правничої допомоги у даній справі є (8999,98+3000)= 11999,98 грн.
Колегія суддів також зазначає, що право на правову допомогу це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті «кожен має право на правову допомогу» поняття «кожен» охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.
Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
У статті 16 КАС України закріплено право кожного учасника мати право користуватися правничою допомогою.
Обмеження гарантованих конституційних прав не допускається, отже доводи відповідача про те, що позивач мав самостійно представляти свої інтереси без залучення адвоката, не можуть братися до уваги і бути підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні у сумі 27300,00 грн, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для такого відшкодування.
На підтвердження витрат, пов`язаних з проведенням судової економічної експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні позивачем було надано: замовлення на проведення експертного дослідження від 17 травня 2018 року, договір №20 від 17 травня 2018 року на проведення судово-економічної експертизи, клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, акти прийому-здачі виконаних робіт від 24 грудня 2019 року щодо участі експерта у судовому процесі по справі №808/1849/18 на суму 2000 грн, від 25 вересня 2018 року за судово-економічну експертизу згідно з договором №20 від 17 травня 2018 року на суму 25300 грн та від 24 грудня 2019 року за підготовку документів до судового процесу на суму 1500 грн.
За умовами укладеного договору про проведення судово-економічної експертизи від 17 травня 2018 Позивач (Замовник) зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату експертизи, проведеної виконавцем (ПАФ «Лінара-аудит») (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 розділу 3 договору). Згідно з розділом 4 цього ж договору, у якому сторони узгодили вартість та порядок розрахунків, попередня вартість судово-економічної експертизи визначається у розмірі 23000 грн без ПДВ (пункту 4.1 договору); оплата проводиться авансовим платежем в розмірі 50 % від попередньо визначеної вартості роботи (пункт 4.3 договору); остаточний розрахунок за виконану роботу замовник зобов`язаний здійснити не пізніше 10-денного терміну з дня підписання акту приймання роботи.
Так, відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В той же час на підтвердження понесених витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи та залученням експерта, окрім договору та актів прийому-здачі виконаних робіт, позивачем до суду не надано ані платіжних документів, ані рахунків, ані квитанцій які б підтверджували сплату позивачем даних видів судових витрат, що призводить до неможливості встановити дійсний розмір понесених позивачем витрат з проведення судово-економічної експертизи та залученням експерта.
Оцінюючи обґрунтованість витрат на підготовку експертного висновку, його нагальну необхідність для повного та об`єктивного вирішення справи, що створило б так звану «неминучість» відповідних витрат, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що замовлення на проведення експертного дослідження було здійснено позивачем 17 травня 2018 року, тобто до моменту звернення до суду із позовом, що свідчить про те, що воно відбулося з власної ініціативи позивача, питання щодо необхідності проведення такої експертизи під час судового розгляду не вирішувалося.
Оцінка належності, допустимості, достовірності доказів належить до компетенції суду (стаття 90 КАС України).
У висновку № 108 від 17 жовтня 2018 року експерт встановив, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки документально не підтверджується (т. 1 а.с. 172). Таким чином, експерт фактично перебрав на себе повноваження суду з надання оцінки доказам у справі та формуванню висновків щодо суті спору. Вказаний висновок не було прийнято та оцінено судом як належний та допустимий доказ, у рішенні суду першої інстанції відсутнє посилання на нього як на доказ у справі в обґрунтування висновків по суті спору, жодного правового значення для вирішення справи він не мав.
За таких обставин колегія суддів виходить з того, що експертиза за своїм змістом зводиться до вирішення правових питань, для чого позивачем і укладався договір про правову допомогу із адвокатським об`єднанням.
Відшкодуванню не підлягають також витрати на вчинення представниками позивача всіх дій, які передували та були направлені на укладення договору з експертною установою та підготовкою вказаного експертного висновку і участь експерта в судовому засіданні.
З урахуванням усіх вищезазначених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за доцільним стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 11999,98грн.
Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи .
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.
Додаткове рішення додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11999,98 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 98 коп.).
У задоволенні решти заяви про розподіл судових витрат вимовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 16 лютого 2021 року.
Головуючий - суддяД.В. Чепурнов
суддяС.В. Сафронова
суддяС.М. Іванов
