Справа № 463/5266/17 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2554/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:84
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника
ОСОБА_2 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняЛичаківського районногосуду м.Львова від14червня 2019року усправі запозовом ОСОБА_1 до Міжрайонноїспеціалізованої кардіологічноїМСЕК №2комунального закладуЛьвівської обласноїради «Львівськийобласний центрмедико-соціальноїекспертизи»,третя особа ОбласнаМСЕК №2комунального закладуЛьвівської обласноїради «Львівськийобласний центрмедико-соціальноїекспертизи»,про визнаннядій неправомірними,зобов`язання довчинення дій,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2 комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» і зобов`язати Міжрайонну спеціалізовану кардіологічну МСЕК №2 видати йому довідку про його захворювання до 18 років хворобами серця хронічною ревматичною хворобою серця, неактивною фазою в сполученні з BBC (вродженою вадою серця), двостулковим аортальним клапаном, недостатністю аортального клапана ІІ-ІІІ ступеня, пролапсом мітрального клапану ІІ ступеня з його недостатністю І ступеня, розширення висхідного відділу аорти, нечастою суправентрикулярною та шлуночковою екстасистолією, судинною недостатністю ІІА ступеня, легеневою гіпертензією І ступеня, ревматичним поліартритом без порушення функціонального стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що віннародився ІНФОРМАЦІЯ_1 із вродженою вадою серця, а тому з народження і до сьогодні постійно знаходиться під наглядом лікарів (терапевта, кардіолога, ревматолога), 26.10.1999 року був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час за гр.1 ст. 38В.
У травні 2015 року він звернувся до Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2 для призначення групи інвалідності і за результатами обстеження йому було встановлено III групу інвалідності за загальним захворюванням терміном на один рік.
16.07.2015 року обласна МСЕК №2 на підставі поданих документів підтвердила рішення кардіологічної МСЕК щодо III групи інвалідності терміном на один рік, разом з тим, змінила категорію інвалідності із «загального захворювання» на інвалідність «з дитинства», але довідки про його захворювання з дитинства видати відмовилась.
Зазначає, що відповідно до пункту 14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку, а оскільки такі документи в нього відсутні, комісія відмовила у видачі довідки про настання інвалідності до 18-річного віку.
Він не погодився з таким рішенням комісії, тому його медико-експертна справа була скерована для заочної консультації в Науково-дослідний інститут реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, однак, в заключенні №1070 від 13.11.2015 року комісія дійшла висновку, що документів про наявність патології серця до 18-річного віку немає, виходячи із представлених Ехо-КГ за 1999 рік та заключення кардіоцентру, у нього діагностовано: ревматичну хворобу серця з недостатністю АК-І ст. HK 1, наявна патологія з функціональними порушеннями не є інвалідизуючою патологією на той момент.
З цим висновком він також не погодився і звернувся із заявою про очне обстеження в Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, яке проходив у період з 24 до29 грудня 2015 року і за результатами обстеження комісія дійшла висновку, що з представлених в медико-експертній справі даних встановити факт інвалідизуючої патології до 18-річного віку не представляється можливим.
Зазначає, що архівних довідок про його захворювання до 18-річного віку, на підставі яких комісія змогла б переглянути своє рішення, він не отримав, оскільки іншої медичної документації, окрім наявної у нього копії амбулаторної карти хворого, яка ведеться з 25.02.2015 року, ні в Глинянській районній лікарні, ні в Золочівській центральній районній лікарні немає.
Згідно з отриманими відповідями на запити, позивач припускає, що медична документація могла бути знищена разом з його особовою справою за закінченням строків зберігання, після прийняття районною призовною комісією Золочівського районного військового комісаріату 26.10.1999 року рішення про визнання його непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час за гр.1 ст. 38В.
На переконання позивача, він надав достатньо документів про проходження ним обстежень до виповнення йому 18 років, у зв`язку з наявним захворюванням, а саме: акт обстеження стану здоров`я №193 від 22.10.1999 року, протокол ультразвукового обстеження серця від 03.03.2010 року та від 05.12.2014 року, виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 10.12.2014 року, огляд кардіохірурга 10.12.2014 року, виписний епікриз від 26.12.2014 року, виписний епікриз від 12.02.2015 року, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 4722 від 29.12.2015 року та інші документи, в яких вказано, що він хворіє з дитинства і у нього виявлено хронічну ревматичну хворобу серця, н/фаза в сполученні з BBC (вродженою вадою серця), двостулковий аортальний клапан, недостатність аортального клапану ІІ - ІІІ ступеня, пролапс мітрального клапану ІІ ступеня з його недостатністю І ступеня, розширення висхідного відділу аорти, нечаста суправентрикулярна та шлуночкова екстрасистолія (ХМ 25.12.15р.), СН 11 ст. ФК 11-11, легенева гіпертензія І ст., ревматичний поліартрит без ПФС.
Звертає увагу, що в силу характерних ознак наявного у нього захворювання, таке могло виникнути лише в дитинстві, з чим погоджуються лікарі, тому відмову у видачі йому довідки про настання інвалідності до 18-річного віку, вважає неправомірною.
Рішенням Личаківськогорайонного судум.Львова від14червня 2019року взадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 ,просить йогоскасувати зпідстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Зазначає, що має вроджену ваду серця двостулковий аортальний клапан, позаяк, в нормі у людини має бути 3-х стулковий клапан.
Наголошує, що ця вада серця не може набутись у процесі життя, а є вродженою. Також з дитинства він хворів хронічною ревматичною хворобою серця. Наявність вказаних захворювань послугувало тому, що він був визнаним непридатним до військової служби.
Однак, коли він звернувся з проханням видати йому довідку про те, що він хворіє з дитинства, йому було відмовлено з тих мотивів, що відсутня медична документація про початок його захворювання.
Апелянт зазначає, що документи дійсно відсутні, але не його вина в тому, що працівники Золочівського районного військомату знищили його документацію, а тому, власне, у зв`язку з відсутністю необхідної медичної документації він і звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки вада серця, яка є в нього, очевидно є вродженою, і не може набутися в процесі життя людини.
Зазначає, що в процесі розгляду справи була проведена судово-медична експертиза, у висновку якої вказано, що станом на 03.09.1999 року у нього була «недостатність аортального клапану», але оскільки при обстеженні у жовтні 1999 року не вказано про наявність вродженої вади серця у вигляді двостулкового аортального клапану, а будь-яка медична документація за період до жовтня 1999 року відсутня, встановити внаслідок чого виникла вказана вада серця: внаслідок вродженої вади серця чи іншого захворювання, не представилось можливим.
Апелянт вважає, що в справі є достатньо медичних документів, у яких вказано «ВВС», однак, така не була врахована ні експертами при проведенні експертизи, ні судом при вирішенні даного спору.
26.09.2019 року відповідач Міжрайонна спеціалізована кардіологічна МСЕК №2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи і вимоги апелянта, зазначаючи, що Медико-соціальна експертна комісія неодноразово повідомляла ОСОБА_1 , що при представленні архівних документів, що свідчитимуть про його захворювання до 03.09.1990 року (до 18-річного віку), комісія повернеться до розгляду питання про надання висновку про час настання у нього інвалідності до 18-го віку.
Звертає увагу, що про відсутність необхідних для вирішення даного питання документів, вказано й у висновку судово-медичної експертизи, яка призначалась судом в даній справі, а тому, на переконання відповідача, суд дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.
В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.10.1999 року районною призовною комісією позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час за гр.1 ст. 38В.
Вперше позивач проходив медико-соціальну експертизу у період з 18 травня по 17 червня 2015 року.
Міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК №2 позивача визнано інвалідом III групи загального захворювання терміном на 1 рік.
16.07.2015 року обласна МСЕК №2 на підставі поданих документів (довідки №63 від 25.02.2015 року, виданої Глинянською районною лікарнею, Ехо-КГ та акту обстеження стану здоров`я №193 за 1999 рік) підтвердила рішення кардіологічної МСЕК №2 щодо III групи інвалідності терміном на 1 рік та змінила категорію інвалідності з «загального захворювання» на інвалідність «з дитинства».
Чергову експертизу ОСОБА_1 проходив у період з 11 травня по 01 червня 2016 року, III група інвалідності йому продовжена Міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК №2 на два роки (дата чергового переогляду 11.05.2018 року). Причина інвалідності інвалід з дитинства.
Відповідно до пункту 14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.
Встановлено, що документи лікувально-профілактичних закладів, які свідчать про початок захворювання позивача до 18-річного віку, відсутні, тому відповідач відмовив йому у видачі довідки про настання інвалідності до 18-річного віку.
У зв`язку з незгодою позивача з таким рішенням, медико-експертна справа ОСОБА_1 була скерована для заочної консультації у Науково-дослідний інститут реабілітації інвалідів ВНМУ м.Вінниця.
Відповідно до заключення НДІ №1070 від 13.11.2015 року, комісія дійшла висновку, що документів про наявність патології серця до 18-річного віку немає, виходячи із представлених Ехо-КГ за 1999 рік та заключення кардіоцентру у хворого діагностовано: ревматичну хворобу серця з недостатністю АК-І ст, НК І.
При цьому, констатовано, що наявна у позивача патологія з функціональними порушеннями не є інвалідизуючою патологією на той момент.
Позивач ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням і за його заявою, з 24 по 29 грудня 2015 року він проходив очне обстеження і консультацію в цьому ж інституті.
У рішенні комісії №1373 від 18.01.2016 року вказано, що на підставі представлених в медико-експертній справі даних встановити факт інвалідизуючої патології до 18-річного віку не представляється можливим.
За клопотанням позивача, судом першої інстанції в даній справі призначено судово-медичну експертизу.
У висновкукомісійної судово-медичної експертизи від 18.06.2018 року №93 зазначено, що згідно записів представленої документації ОСОБА_1 , 1981 р.н., неодноразово проходив амбулаторне і стаціонарне обстеження та лікування. Йому встановлено діагноз «Хронічна ревматична хвороба серця в поєднанні з вродженою вадою серця: двостулковий аортальний клапан, недостатність аортального клапана 2-3-го ступеня, пролапс мітрального клапана 2-го ступеня з його недостатністю І-го ступеня, розширення висхідного відділу аорти, серцева недостатність 2А ступеня, функціональна недостатність 2-3-го ступеня», що також підтверджується даними огляду членами комісії. Згідно з «Актом обстеження стану здоров`я» №193 при обстеженні в 1-му кардіологічному відділенні Львівського обласного кардіологічного центру у ОСОБА_1 06.10.1999 року при проведенні ехокардіографії виявлено «Недостатність аортального клапана. Синдром дилятаційної кардіоміопатії.». При проведенні ехокардіографії 12.10.1999 року виявлено ознаки збільшення лівого шлуночка, потовщення і ригідність стулок аортального клапана, аортальна регургітація 2+, на підставі чого зроблено заключення - «аортальна недостатність». Після цього 13.10.1999 року кардіохірургом зазначено «аортальна вада серця, ймовірно ревматичного ґенезу» та виставлено діагноз «Ревматизм, активна фаза. Млявоперебігаючий ревмокардит. Недостатність аортального клапану. НК І ст.». Попри це, під час проходження обстеження в «Акті» не було вказано наявність у ОСОБА_1 «Вродженої вади серця у вигляді двостулкового аортального клапану».
Висновком експертизи підтверджено, що медична документація із даними про обстеження чи лікування ОСОБА_1 до 03.09.1999 року для проведення судово-медичної експертизи не представлена, тому встановити, чи станом на 03.09.1999 року ОСОБА_1 хворів на « ОСОБА_3 » не представляється можливим.
Комісія експертів дійшла висновку про те, що станом на 03.09.1999 року у ОСОБА_1 була «недостатність аортального клапану», але оскільки при обстеженні у жовтні 1999 року не вказано про наявність «Вродженої вади серця у вигляді двостулкового аортального клапана», а будь-яка медична документація за період до жовтня 1999 року відсутня, тому встановити внаслідок «вродженої вади серця», чи іншого захворювання у ОСОБА_1 розвинулась «недостатність аортального клапану» не представляється можливим.
Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції експерти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які входили до складу експертної комісії, що проводила вказану експертизу, підтвердили наданий ними висновок, роз`яснивши, що двостулковий аортальний клапан є вродженою патологією, однак, інвалідизуючою патологією є лише важка аортальна недостатність, встановлена позивачу у 2015 році, яка може бути набутим наслідком відповідної патології або інфекційних захворювань, однак, станом на 18-річчя позивача аортальна недостатність не досягала важкого ступеня.
Будь-яких інших архівних документів, які б не досліджувались медико-соціальною експертною комісією та/або експертами при проведенні комісійної судово-медичної експертизи, позивачем не надано, інакше, за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, які б свідчили про початок захворювання позивача до 18-річного віку, комісія повторно розглянула б питання про надання висновку про час настання інвалідності у ОСОБА_1 до 18-річного віку.
Також необхідно зазначити, що суд не є тим органом, до компетенції якого належить встановлювати групу інвалідності та час її виникнення, оскільки це вимагає спеціальних знань і належить до виключної компетенції медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Щодо юрисдикції даного спору, то колегія суддів враховує, що перед зверненням до суду за вирішенням даного спору в порядку цивільного судочинства, позивач ОСОБА_1 звертався з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, однак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, яка набрала законної сили (а.с.54), йому відмовлено у відкритті провадження і роз`яснено, що його вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У зв`язку із перебуванням судді Копняк С.М. у відпустці в період з 09 по 12 березня 2021 року, повний текст постанови складений 15 березня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 15 березня 2021 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.
