ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року Справа № 160/16448/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової компенсації в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.12.2020 року, заяви про уточнення позовних вимог від 10.02.2021 року, 09.12.2020 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо затримки виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні зі служби з 18.05.2019 року (дня, наступного за днем звільнення з військової служби) по 26.03.2020 року (дату фактичного надходження коштів на рахунок позивача);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не включення до розрахунку грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно наступних предметів речового майна: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017 року); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казарменні (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України внести зміни до довідки №374 від 06.05.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а саме включити в довідку всі предмети речового майна, передбачені нормами №2 Забезпечення повсякденною формою військовослужбовців Національної гвардії України та №4 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект (БЄК)), затвердженими наказом МВС України від 07.06.2017 року №475;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсації вартості неотриманого речового майна в повному обсязі, в тому числі з наступні предмети речового майна: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017 року); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казарменні (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року);
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 26.03.2020 року в сумі 144 939,60 грн. (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 60 копійок);
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач повинен був провести позивачу повний розрахунок, тобто здійснити всі належні виплати, в тому числі грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. Проте, вказана компенсація позивачеві своєчасно нарахована та виплачена не була. Грошові кошти в сумі 29 216,24 грн. надійшли на картковий рахунок позивача в КБ Приватбанк лише 26.03.2020 року. З відповіді командира військової частини НОМЕР_2 на адвокатський запит адвоката Дороша С.П., яка була отримана 05.11.2020 року, позивачу стало відомо про порушення свого законного права на отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна. На думку позивача, факт несвоєчасного та неповного розрахунку при звільненні, а також безпідставне невключення відповідачем до розрахунку грошової компенсації предметів речового майна (згідно наведеного вище переліку) має ознаки протиправної бездіяльності, прямо порушує охоронювані законом права та інтереси позивача та є підставою звернення за судовим захистом.
Також позивач зазначає, що відповідно до п.10 ч. 1 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 року №200 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за №405/31857) одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Так, довідка містить дані про грошове забезпечення позивача з 01.05.2018 року по 30.04.2019 року, розмір якого за квітень 2019 року (останній повний календарний місяць військової служби) складав 13936,57 гривень. Відповідно до вимог керівних документів розмір одноденного грошового забезпечення становить: 13936,57 грн./30 календарних днів = 464,55 грн. Період затримки розрахунку з 19.05.2019 року (день, наступний за днем звільнення) по 26.03.2020 року складає 312 календарних днів. Таким чином, розмір стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватись шляхом множення розміру одноденного грошового забезпечення 464,55 грн. на кількість календарних днів затримки розрахунку, тобто 464,55*312=144 939,60 грн. На переконання позивача, обрахований розмір стягнення грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні є достатнім та обґрунтованим розрахунками і положеннями керівних документів, які регламентують виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії.
18.01.2021 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач зазначив, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.
Щодо невключення в довідку усіх предметів речового майна, передбачених нормами № 2 та № 4 затвердженими наказом МВС України від 07.06.2017 року № 475 відповідач зазначив наступне.
Згідно п.15 розділу III «Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період» затвердженої наказом МВС України від 07.06.2017 року № 475 закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться відділом речового забезпечення до військових частин на початок року (телеграма від 08.01.2019 року № 27/27/3-118). Також, відповідно до вимог розпорядження від 23.10.2019 №27/27/3-7676 вимагається виключити випадки нарахування грошової компенсації на предмети речового майна, які не були доведені до військової частини Головним управлінням Національної гвардії України на початку року та роз`яснено методику нарахування грошової компенсації. Отже, у зв`язку з відсутністю в телеграмі від 08.01.2019 року № 27/27/3-118 вартості речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації перелічених нижче предметів речового майна, до розрахунку виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно вони не були включені, а саме: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казармені (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року).
01.02.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначила про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву.
08.02.2021 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про те, що враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, можна дійти висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Отже, в даному випадку наявні підстави для настання відповідальності роботодавця за ст.117 КЗпП України. Разом з тим, для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно точно визначити період такої затримки. При цьому, для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні. Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, відсутня можливість достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Відтак, навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачеві сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку відсутня можливість достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення таких сум.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 року зазначена вище справа розподілена та 10.12.2020 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 14.12.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу за контрактом та перебувала на усіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Як убачається із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) полковника О.М. Шур від 17.05.2019 року № 98 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: старшого прапорщика ОСОБА_1 (Г-016486) яка здала справи і обов`язки за посадою техніка (диспетчера з перевезень спеціальних вантажів) диспетчерської групи спеціальної комендатури (з охорони спеціальних вантажів, в тому числі ядерних матеріалів при їх перевезенні), та звільнену відповідно за підпунктом «Г» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (у зв`язку із проведенням організаційних заходів) з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 26.04.2019 року № 66о/с, з правом носіння військової форми одягу, 18.05.2019 року та для взяття на військовий облік направити до Центрально-Чечелівського ОРТЦКСП м. Дніпро. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 року № 200, виплачено: премію за період з 01 по 18 травня 2019 року в розмірі 125 відсотків посадового окладу; грошову компенсацію за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 25 років. Вислуга років на 18 травня 2019 року становить: час служби в календарному обчисленні - 25 років 08 місяців 25 днів; час служби в пільговому обчисленні - немає. Вислуга років для призначення пенсії на 18 травня 2019 року склала 25 років 08 місяці 25 днів. Підстава: припис від 18.05.2019 року № 165, рішення на премію, розрахунок вислуги років.
В подальшому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) полковника О.М. Шур від 20.05.2019 року №79 о/с, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2019 року №101 змінено формулювання звільнення - відповідно п.п. «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №4 від 13.01.2021 року позивачу здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно 26.03.2020 року в сумі 29 216,24 грн., відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 20.03.2020 року №168, платіжне доручення від 25.03.2020 року №405 .
Тож, відповідач у позові зазначила, що означена компенсація останній своєчасно нарахована та виплачена не була. Грошові кошти в сумі 29 216,24 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 24 копійки) зараховано на картковий рахунок позивача в КБ «Приватбанк» лише 26.03.2020 року. Документальним підтвердженням надходження коштів є довідка АТ «КБ «Приватбанк» від 17.12.2020 року, сформована позивачем за допомогою сервісу довідок в особистому кабінеті «Приват 24».
25.08.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про надання інформації та документів стосовно грошової компенсації за неотримане речове майно.
02.09.2020 року позивачем було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Дорошем Сергієм Петровичем.
04.09.2020 року військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України позивачу було надано відповідь на звернення та довідку №374 від 06.05.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 .
Так, відповідно до довідки №374 від 06.05.2019 року вартість речового майна, що належить до видачі позивачу склала 29661,16 грн.
08.10.2020 року з метою запобігання порушенням законних прав та інтересів позивача, адвокатом Дорошем С.П. на адресу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України було направлено адвокатський запит щодо надання обґрунтування розміру нарахованої позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, в тому числі переліку майна, яке не було включено до її розрахунку, а також документів з цього питання.
26.10.2020 року відповідачем підготовлено відповідь на адвокатський запит. Документ зареєстровано військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України за вих. №2/21/11-1590.
Відповідь надіслано на адресу адвоката Дороша С.П. 30.10.2020 року, а отримано адресатом 05.11.2020 року.
В мотивування даної відповіді військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України зазначила, що до розрахунку виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно не були включені наступні предмети: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казармені (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року). Згідно п.15 розділу III «Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період» затвердженої наказом МВС України від 07.06.2017 року №475 закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться відділом речового забезпечення до військових частин на початок року. Також, відповідно до вимог розпорядження від 23.10.2019 року №27/27/3-7676 вимагається виключити випадки нарахування грошової компенсації на предмети речового майна, які не були доведені до військової частини Головним управлінням Національної гвардії України на початку року.
До означеної відповіді було долучено копію арматурної карти №165 в 1 прим. на 1 аркуші та копію розпорядження від 23.10.2019 року №27/27/3-7676 в 1 прим. на 1 аркуші.
Позивач у поданій до суду позовній заяві зазначила, що підставою звернення до суду за захистом порушеного права слугувало те, що по-перше, станом на день видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 17.05.2019 року №98 (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів з позивачем передбачених законодавством розрахунків, а саме не була проведена виплата компенсації за неотримане речове майно. По-друге, отримана 26.03.2020 року грошова компенсація виплачена позивачу не в повному обсязі, оскільки до розрахунку не було включено наступні предмети речового майна: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017 року); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казарменні (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року).
На думку позивача, факт несвоєчасного та неповного розрахунку при звільненні, а також безпідставне невключення відповідачем до розрахунку грошової компенсації предметів речового майна (згідно наведеного вище переліку) має ознаки протиправної бездіяльності, прямо порушує охоронювані законом права та інтереси позивача та є підставою звернення за судовим захистом.
Посилаючись на викладені обставини, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частиною першоюстатті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ(далі -Закон №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178(далі - Порядок №178).
Як визначено п. 3 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 4, 5 Порядку № 178).
07 червня 2017 року МВС прийнято наказ № 475 "Про речове забезпечення Національноїгвардії України".
У відповідності до вимог до п. 1 Розділу 3 вказаного Наказу початкова видача речового майна військовослужбовцям відповідно до встановлених норм забезпечення здійснюється після набуття ними права на речове забезпечення. Право на речове забезпечення набувають: особи вищого офіцерського складу - в день присвоєння їм військового звання "генерал-майор"; особи офіцерського складу - в день присвоєння їм першого офіцерського звання; військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, а також резервісти - в день призначення їх на посаду наказом командира військової частини; курсанти вищих військових навчальних закладів - у день зарахування до навчального закладу; військовослужбовці строкової військової служби - в день зарахування до списків військової частини; військовослужбовці, переведені для подальшого проходження служби з інших військових формувань, органів державної влади, - у день зарахування до списків військової частини; військовослужбовці, які перебували в запасі та зараховані на військову службу у визначеному порядку, - в день прийняття їх на військову службу; військовослужбовці, призвані під час мобілізації, на особливий період, а також військовозобов`язані, призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, - у день зарахування до списків військової частини.
П. 15 Розділу 3 Наказу № 475 передбачено, що військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеномупостановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Закупівельна вартістьречового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації доводиться ВРЗ до військовихчастин на початку року.
Згідно Норм 2 "Забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", затверджених наказом № 475 до видачі позивачу, крім майна, зазначеного в довідці, також підлягало до видачі: обмундирування - капелюх -1шт., пальто зимове - 1 шт., плащ демісезонний - 1 шт., плащ - накидка з чохлом - 1 шт., кітель і штани - к-ть 1, куртка і штани - к-сть 1, штани -1 шт., джемпер - 1 шт., кашне - 1 шт., рукавички трикотажні - 1 пара.
Згідно Норм 4 "Забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект БЄК)", затверджених наказом № 475 до видачі позивачу, крім майна, зазначеного в довідці, також підлягало до видачі: панама літня- польова - 1 шт., шапка - підшоломник (шапка - фестка) - 1 шт., штани костюмалітнього - польового - 1 шт., костюм - утеплювач - 1 шт., куртка вітровологозахисна зимова (куртка утеплена польова), штани вітровологозахисні зимові (штани утеплені - польові), рукавички зимові - пара, шарф - труба - літній - 1 шт., шарф - труба зимовий - 1 шт., білизна натільна (сорочка та кальсони демісезонні) 2 шт., термобілизна - 1 кт., черевикиз високими берцями демісезонні - 1 пара, черевики з високими берцями літні - 1 пара, черевики звисокими берцями зимові- 1 пара, бахили утеплені - 1 пара, чоботи гумові - 1 пара, окуляри захисні - балістичні - 1 шт., беруші спеціальні індивідуальні - 1 к-ть, ремінь тактичний - 1 шт., ремінь брючний - 1 шт., сумкатранспортна індивідуальна 1 шт., сумка адміністративна - 1 шт, сумка - підсумок для предметів особистої ггієни - 1 шт., модульна всесезонна спальна система (мішок спальний) - 1 к-сть, килим спальний польовий ізоляційний - 1 шт., сидіння польове ізоляційне - 1 шт., жилет спеціальний з елементами люмінесцентного відображення - 1 шт., ніж індивідуальний табірний - 1 шт., ліхтарик польовий індивідуальний - 1 к-ть.
Разом з тим,у п. 3 Розділу 3 Наказу № 475 зазначено, що бойовий єдиний комплект - комплект предметів польового обмундирування, взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту для екіпірування військовослужбовців. Майном бойового єдиного комплекту забезпечуються всі категорії військовослужбовців, резервісти та особи, призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори.
Із наданої відповідачем довідки від 06.05.2019 року №374 вбачається, що за 2012, 2013, 2014, 2015, 2017 роки не відображено все майно, що підлягало до видачі позивачу згідно Норм 2 та Норм 4.
Разом з тим, суд вказує на те, що відповідно до довідки від 06.05.2019 року №374 не включено перелік предметів речового майна та їхню вартість, право на отримання яких у Позивача виникло у 2012-2015, 2017 роках.
Проте, як наведено судом вище, згідно з п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частинивиходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС,Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охоронистаном на 1 січня поточного року,та оформляється згідно з додатком.
З наведених нормативно-правових положень вбачається, що єдиною обставиною, з якою пов`язана видача довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за встановленою формою - є закупівельна вартість такого майна, розрахована, зокрема, Головним управлінням Національної гвардії станом на 1 січня поточного року.
Суд вказує на те, що жодних доводів та/або доказів щодо відсутності розрахованої Головним управлінням Національної гвардії закупівельної вартості не зазначеного відповідачем у довідці про вартість речового майна відповідачем не наведено та/або не надано.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в п.п. 53, 54 постанови від 17 березня 2020 року у справі № 815/5826/16.
Крім того, суд додатково звертає увагу відповідача на те, що, наприклад, відповідно до п. 33 розділу IV Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 08.12.2017 № 673, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 січня 2018 р. за № 13/31465,у разі відсутності цін на предмети речового майна (не закуповувалися минулого року) дозволяється використовувати ціни Міністерства оборони України.
Також, обґрунтовуючи невключення в довідку №374 від 06.05.2019 року усіх предметів речового майна, відповідач посилається на телеграму заступника командувача Національної гвардії України від 08.01.2019 року № 27/27/3-118.
Як вбачається з цієї телеграми, відповідач включив до довідки № 374 від 06.05.2019 року тільки ті речі, які вказані в телеграмі, не зазначивши тих, які перелічені у відповіді командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 26.10.2020 року за №2/21/11-1590 на адвокатський запит Дороша С.П. в інтересах ОСОБА_1 .
Між тим, на думку суду, відповідач невірно розуміє зміст телеграми заступника командувача Національної гвардії України від 08.01.2019 року № 27/27/3-118 - в ній не наведено вичерпний перелік видів речового майна військовослужбовця, які підлягають грошовій компенсації, а до відповідача лише доведені закупівельні ціни на деякі речі.
Отже, у даному випадку суд вважає, що саме Норми нормами №2 Забезпечення повсякденною формою військовослужбовців Національної гвардії України та №4 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект (БЄК)), затвердженими наказом МВС України від 07.06.2017 року №475 визначають номенклатуру та кількість речей, якими забезпечуються військовослужбовці - телефонограма не може змінювати законодавчо встановлений норматив забезпечення військовослужбовця речами.
Відтак, на думку суду, позиція відповідача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а отже суд приходить до висновку про визнання бездіяльності відповідача щодо не включення до розрахунку грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно наступних предметів речового майна: капелюх (червень 2017 року); шапка зимова повсякденна (червень 2017 року); пальто зимове (червень 2017 року); плащ демісезонний (червень 2017 року); плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року); спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); рукавички шкіряні (червень 2017 року); чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року); туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року); шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року); шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року); ремінь до штанів (червень 2017 року); штани костюма літнього польового (червень 2017 року); рукавички зимові (червень 2017 року); шарф-труба літній (червень 2017 року); шарф-труба зимовий (червень 2017 року); термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року); черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року); капці казарменні (червень 2017 року); бахили утеплені (червень 2017 року); беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року); зобов`язання відповідача внести зміни до довідки №374 від 06.05.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а саме включити в довідку всі предмети речового майна, передбачені нормами №2 Забезпечення повсякденною формою військовослужбовців Національної гвардії України та №4 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект (БЄК)), затвердженими наказом МВС України від 07.06.2017 року №475 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсації вартості неотриманого речового майна в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо затримки виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні зі служби з 18.05.2019 року (дня, наступного за днем звільнення з військової служби) по 26.03.2020 року (дату фактичного надходження коштів на рахунок позивача) та стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 26.03.2020 року в сумі 144939,60 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані положеннямиКодексу законів про працю України. Тому, за аналогією закону до спірних відносин застосуються норми ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 вказав:
" … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини";
"… непоширення нормКодексу законів про працю Українина рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульованіКодексом законів про працю України";
"…реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань".
Відтак, посилання відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень статей116,117 КАС Україниє безпідставними.
Частиною 1ст. 47 Кодексу законів про працю Українивстановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.
Згідност. 116 Кодексу законів про працю Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, ч. 1 та ч. 2ст. 117Кодексу законів про працю Українипередбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, роботодавець зобов`язаний виплатити йому у строки, зазначені встатті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд зазначає, що у даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого,виникло у позивача у зв`язку непроведенням фактичного розрахунку при звільненні.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей94,116,117 Кодексу законів про працю Україниі статей1,2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці"середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, індексація, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 Кодексу законів про працю Українивідповідальність.
Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено вчасно грошове забезпечення, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
При цьому, що стосується періоду затримки розрахунку з позивачем, то такий період розпочинається з 19.05.2019 року (наступний перший день після звільнення, оскільки включно по 18.05.2019 року позивач перебувала у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ, тобто 18.05.2019 року є останнім робочим днем) і закінчується 25.03.2020 року включно (день, що передує дню, коли позивач фактично отримав кошти у своє володіння, тобто з ним проведено остаточний розрахунок). Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні становить 312 календарних днів.
Розмір середнього заробітку обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20.06.2019 року №42, сума грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становила 27873,14 грн., а саме у березні 2019 року 13936,57 грн., у квітні 2019 року 13936,57грн.
Розмір одноденного заробітку склав 456,93 грн. (27873,14 грн. / 2 місяці (61 календарний день) =456,93 грн.).
Кількість днів, впродовж яких затримано виплату сум грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 29216,24 грн. з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року (до дня фактичного розрахунку) - 312.
Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 142562,16грн. (456,93 грн. - одноденний заробіток х 312 календарних дня затримки розрахунку= 142562,16грн.).
Суд зазначає, що частина першастатті 117 Кодексу законів про працю Українипереважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина другастатті 117 Кодексу законів про працю Українистосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першійстатті 117Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Тобто, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 Кодексу законів про працю Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 Кодексу законів про працю України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченогостаттею 117 Кодексу законів про працю України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум, момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 Кодексу законів про працю України.
Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав Верховний Суд у постановах від 20.05.2020 по справі № 816/1640/17, від 25.09.2020 по справі № 400/3365/19 зазначивши про обов`язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.
При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Судом під час вирішення даної справи врахована правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 по справі №806/2473/18.
У вказаному рішенні вказано, що коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.
Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: середньоденний розмір грошового забезпечення * (помножити) коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.
Суд враховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом, та здійснює розрахунок наступним чином:
коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується наступним чином:
- середньоденне грошове забезпечення позивача складає 456,93 грн. (27873,14 грн. / 2 місяці (61 календарний день) =456,93 грн.), розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 19.05.2019 року (наступного для після звільнення) по 25.03.2020 року (до дня повного розрахунку) становить 142562,62грн.
- за період з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року 29216,24 грн. (невиплачена сума грошової компенсації за неотримане речове майно у день звільнення) / 142562,16грн. (розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку) х 100 = 20,49 %.
Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 20,49% становить: 456,93грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 20,49% = 2,99 грн.; 93,62 грн. х 312 (днів затримки розрахунку) = 29209,44 грн.
З врахуванням принципу співмірності та істотності частки недоплаченої суми коштів порівняно із середнім заробітком, за час затримки розрахунку позивачеві слід виплатити 29209,44 грн., а томупозов в цій частині підлягає до часткового задоволення.
Зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, оскільки стягнення компенсації у розмірі: 142562,16 грн. за несвоєчасну виплату заборгованості у розмірі 29209,44 грн. було б явно неспівмірним розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача.
Можливість зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача викладена також у постанові Верховного суду від 04.09.2020 року у справі №260/348/19.
Відповідно дост. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо затримки виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна з 19.05.2019 року (наступного для після звільнення) по 25.03.2020 року (до дня повного розрахунку) та стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року в сумі 29209,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`ять гривень сорок чотири копійки).
Частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч. ч. 1 та 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннямистатті 90 КАС Українивизначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першоюстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третястатті 139 КАС України).
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1929981717.1 від 04.12.2020 року.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Так, ціна позову, яка заявлена позивачем у даній справі складає 144939,60 грн. як за вимогу щодо стягнення грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Суд дійшов до часткового задоволення вимоги щодо стягнення грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року у сумі 29209,44 грн.
29209,44*100/144 939,60=20,15
840,80*20,15/100=169,42 грн.
Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 169,42 грн. підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань.
З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4ст. 134 вказаного Кодексувитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, щоКодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При цьому відповідно до ч. 5ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009усправі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Позивачем до суду надано договір №069/0209/20 від 02.09.2020 року про надання правової допомоги, який укладено між адвокатом Дорош С.П. та Кудрявцевою М.В.
Також, 02.09.2020 року між адвокатом Дорош С.П. та Кудрявцевою М.В. укладено додаткову угоду №1 до договору №069/0209/20 від 02.09.2020 року про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1 та п. 2 даної додаткової угоди гонорар склав у розмірі 2000 грн., який сплачується Замовником ( ОСОБА_1 ) після підписання ним договору про надання правової (юридичної) допомоги. Згідно цієї додаткової угоди надаються наступні послуги: ознайомлення з документами, первинна консультація; збір доказів, в тому числі шляхом скерування адвокатського запиту; формування правової позиції; підготовка позовної заяви та подання позову до суду.
Також, позивачем до позовної заяви додано наступні копії: договору №069/0209/20 від 02.09.2020 року про надання правової допомоги; додаткової угоди №1 від 02.09.2020 року до договору №069/0209/20 від 02.09.2020 року про надання правової допомоги; копію прибуткового касового ордеру від 02.09.2020 року у сумі 2000 грн.; паспорту та реєстраційного номеру облікові картки платника податків адвоката Дороша С.П.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2768 від 18.01.2007 року стосовно адвоката Дороша С.П.; ордеру (серія АЕ №1038999) від 02.09.2020 року.
Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.
Оскільки, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим та співмірним зі складністю справи, тому на них поширюється правило щодо розподілу судових витрат.
Так, у даному випадку позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.
Слід зазначити, щ у даній справі, суд дійшов до часткового задоволення вимоги щодо стягнення грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року у сумі 29209,44 грн.
29209,44*100/144 939,60=20,15
2000*20,15/100=403 грн.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 403 грн. підлягають стягненню з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової компенсації в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не включення до розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за неотримане речове майно наступних предметів речового майна:
капелюх (червень 2017 року);
шапка зимова повсякденна (червень 2017 року);
пальто зимове (червень 2017 року);
плащ демісезонний (червень 2017 року);
плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року);
спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
рукавички шкіряні (червень 2017 року);
чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
туфлі хромові (жовтень 2012 року, жовтень 2014 року, червень 2017 року);
шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року);
шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року);
ремінь до штанів (червень 2017 року);
штани костюма літнього польового (червень 2017 року);
рукавички зимові (червень 2017 року);
шарф-труба літній (червень 2017 року);
шарф-труба зимовий (червень 2017 року);
термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року);
черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року);
капці казарменні (червень 2017 року);
бахили утеплені (червень 2017 року);
беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року).
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України внести зміни до довідки №374 від 06.05.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а саме включити в довідку всі предмети речового майна, передбачені нормами №2 Забезпечення повсякденною формою військовослужбовців Національної гвардії України та №4 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект (БЄК)), затвердженими наказом МВС України від 07.06.2017 року №475.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації вартості неотриманого речового майна в повному обсязі, в тому числі з наступні предмети речового майна:
капелюх (червень 2017 року);
шапка зимова повсякденна (червень 2017 року);
пальто зимове (червень 2017 року);
плащ демісезонний (червень 2017 року);
плащ-накидка з чохлом (жовтень 2012 року);
спідниця (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
рукавички трикотажні (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
рукавички шкіряні (червень 2017 року);
чобітки хромові утеплені (жовтень 2012 року, жовтень 2015 року, жовтень 2018 року);
туфлі хромові (жовтень 2012 р., жовтень 2014 року, червень 2017 року);
шкарпетки літні (жовтень 2013 року - червень 2018 року);
шкарпетки зимові (червень 2017 року, червень 2018 року);
ремінь до штанів (червень 2017 року);
штани костюма літнього польового (червень 2017 року);
рукавички зимові (червень 2017 року);
шарф-труба літній (червень 2017 року);
шарф-труба зимовий (червень 2017 року);
термобілизна (червень 2017 року, червень 2018 року);
черевики з високими берцями зимові (червень 2017 року);
капці казарменні (червень 2017 року);
бахили утеплені (червень 2017 року);
беруші спеціальні індивідуальні (червень 2017 року).
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо затримки виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна з 19.05.2019 року (наступного для після звільнення) по 25.03.2020 року (до дня повного розрахунку).
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2019 року по 25.03.2020 року в сумі 29209,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`ять гривень сорок чотири копійки).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 169,42 грн. (сто шістдесят дев`ять гривень сорок дві копійки).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 403 грн. (чотириста три гривні).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник
