Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
25 березня 2021 року № 520/1282/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченко А.В.
при секретарі - Мурадли А.І.
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Скубак Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 23912956) про визнання протиправним та скасування наказу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ заступника керівника апарату обласної державної адміністрації - начальника управління діловодства від 31 грудня 2020 року №310-к про звільнення ОСОБА_1 .
-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації, або на посаді, рівнозначній тій, яку вона займала до звільнення, з 01 січня 2021 року.
-стягнути з Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати 1090,52 гривень, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 03 серпня 2020 року позивач була призначена на посаду начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації на підставі наказу керівника апарату обласної державної адміністрації від 31.07.2020 №137-к.
15 грудня 2020 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (без зазначення конкретного пункту частини).
24 грудня 2020 року позивачем було написано заяву на ім`я керівника апарату обласної державної адміністрації із проханням скоротити 30-денний термін з дня попередження та здійснити звільнення 31 грудня 2020 року.
Наказом заступника керівника апарату обласної державної адміністрації - начальника управління діловодства від 31 грудня 2020 року №310-к (далі - наказ) позивача було звільнено з посади начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації.
Позивач вважає оскаржуваний наказ та звільнення з посади протиправними та безпідставними, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї правової позиції надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані матеріали справи, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави І суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови ХОДА від 11.12.2020 № 787, з метою оптимізації структури ХОДА, відповідно до постанов КМУ від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій» (зі змінами), від 18.04.2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій» (зі змінами), від 25.03.2014 № 91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій (зі змінами), внесено зміни до структури ХОДА.
Пунктом 1.1. зазначеного розпорядження визначено структуру ХОДА згідно з переліком структурних підрозділів ХОДА відповідно до додатку 1 до розпорядження.
З огляду на додаток 1 до розпорядження голови ХОДА від 11.12.2020 № 787, такий структурний підрозділ ХОДА як «управління внутрішнього аудиту та правової перевірки» відсутній.
Крім того, абз. 2 п. 2 розпорядження ХОДА визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови ХОДА від 26.06.2020 № 395 «Про затвердження положень про структурні підрозділи ХОДА без статусу юридичної особи публічного права» (зі змінами) у частині затвердження Положення управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА.
Пунктом 3.1 розпорядження голови ХОДА від 11.12.2020 № 787 зазначено, заступнику керівника апарату обласної державної адміністрації - начальнику управління діловодства В. Волік вжити необхідних заходів, пов`язаних із внесенням змін до структури ХОДА та граничної чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації.
Суд вказує, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України «Про державну службу».
Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.З); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6).
Таким чином, посада, з якої звільнено позивача, у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі.
Суд вказує, що у ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» наведені підстави припинення державної служби.
Зокрема, державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст.84); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін ст. 86); за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у тому числі є: скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Процедура попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачена ч. З цієї статті.
Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за ЗО календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 15.12.2020 заступником керівника апарату обласної державної адміністрації - начальником управління діловодства на виконання розпорядження голови ХОДА від 11.12.2020 № 787 «Про внесення змін до структури ХОДА та визнання такими, що втратили чинність розпорядження голови ХОДА, відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з посади начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження.
Встановлено, що позивачем зазначене попередження про наступне вивільнення підписано власноруч без будь-яких зауважень.
У подальшому, 24.12.2020 ОСОБА_1 надано до керівника апарату ХОДА заяву з проханням звільнити її з займаної посади до закінчення 30-ти денного строку з дня попередження про звільнення з 31.12.2020.
Наказом ХОДА від 31.12.2020 № 310-к позивача звільнено з посади начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури ХОДА, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою грошової компенсації за 10 календарних днів невикористаної відпустки та виплати вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Оскільки ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА на умовах контракту тимчасово на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, звільнення відбулося шляхом , припинення дії зазначеного контракту.
Судом встановлено, що абзацем 4 пункту 18 Контракту також передбачено, що дія контракту припиняється у разі припинення державної служби з підстав і в порядку, визначених частиною першою статті 83 Закону України «Про державну службу».
Розпорядженням голови ХОДА від 11.12.2020 № 787, яким внесено зміни до структури ХОДА і визначено відсутність в структурі ХОДА такого структурного підрозділу ХОДА як «управління внутрішнього аудиту та правової перевірки» та скасовано Положення, яке регламентує порядок роботи цього структурного підрозділу.
Наказом ХОДА від 31.12.2020 № 310-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням посади державної служби в наслідок зміни структури ХОДА, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», про що чітко зазначено у тексті зазначеного наказу.
Щодо твердження позивача про те, що як на підставу звільнення у наказі здійснено посилання на заяву позивача від 24.12.2020 про скорочення строку попередження про наступне вивільнення, о суд вважає його хибним та таким, що не відповідають дійсним обставинам, так як заява позивача від 24.12.2020 зазначена не підставою звільнення, а підставою видання наказу про звільнення саме 31.12.2020, тобто раніше зазначеного у попередженні про наступне вивільнення від 15.12.2020 строку.
В самій заяві міститься прохання позивача звільнити її з займаної посади до закінчення 30-ти денного строку з дня попередження про звільнення. Не скоротити строк, а саме звільнити з займаної посади раніше строку з дня попередження про звільнення. Це також підтверджує відсутність заперечень позивача щодо звільнення.
Також, позивач вказує що у заяві не міститься згоди позивача із законністю звільнення.
Судом встановлено, що дійсно, не міститься, але наявність «згоди із законністю або незаконністю звільнення» у заявах, пов`язаних з процедурою звільнення, не передбачена чинним законодавством.
Щодо відсутності змін до штатного розпису управління внутрішнього аудиту та правової перевірки, судом встановлено наступне.
Листом Міністерства соціальної політики України від 27.06.2007 № 162/06/187-07 визначено, що штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою.
Відповідно до ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Згідно з п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228, у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також тимчасові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Одержувачі бюджетних коштів складають на зазначений період тимчасові плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками бюджетних коштів, через яких вони одержують такі кошти. Штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року.
В структурі управління аудиту та правової перевірки є працівники, на яких поширюється дія Кодексу законів про працю України, а саме звільнення (вивільнення) після 60-ти денного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення.
Тому, на запит ОСОБА_1 від 14.01.2020 надано той штатний розпис, який затверджено до моменту внесення змін до структури ХОДА.
Щодо обов`язку запропонувати інші вакантні посади, то судом встановлено, що позивача було призначено на посаду на умовах контракту, в Порядку призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, затвердженого постановою КМУ від 22.04.2020 № 290 (далі - Порядок № 290).
Так, відповідно до п. 2 Порядку № 290 добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби відповідно до цього Порядку здійснюється у виняткових випадках, пов`язаних з необхідністю виконання завдань і функцій державних органів на період дії карантину.
В самому наказі ХОДА від 31.07.2020 № 137-к «Про призначення ОСОБА_1 на умовах контракту» зазначено: призначити на посаду тимчасово на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
Більш того, абз. З п. З Постанови КМУ від 22.04.2020 № 290 встановлено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям утриматися на період дії Порядку та після відміни карантину від переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів на підставі Типового контракту, затвердженого цією постановою, на рівнозначні або нижчі посади.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачено переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів, на рівнозначні або нижчі посади.
Разом з цим, як вже зазначалося вище, ч. З ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-ІХ).
Положення ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначають, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.
Але ж, після внесення змін в ч. З ст. 87 Закону України «Про державну службу», законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, а тому дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.
Ч. 4 ст 40 КЗпП України визначено, що особливості застосування до окремих категорій працівників частин першої, другої і третьої статті 492 цього Кодексу встановлюються законом, що регулює їхній статус. (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019).
Суд вказує, що Закон України «Про державну службу» і є законом, що регулює статус державних службовців, статус, який мала ОСОБА_1 , займаючи посаду в державному органі.
Як вже зазначалося вище, ч. З ст. 5 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Але, наразі, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульована Законом України «Про державну службу».
Таким чином, на час виникнення правовідносин (процедура звільнення позивача), обов`язок запропонувати усі вакантні посади, фактично законодавчо скасовано внесенням змін у Закон України «Про державну службу» Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ та встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
20.02.2020 № 86 р/з Національним агентством України з питань державної служби опубліковано роз`яснення «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу)».
Так, Національним агентством України з питань державної служби зазначено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.
Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.
Отже, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються...».
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що при винесені Наказу від 31.12.2020 № 310-к відповідачем дотримано приписи законодавства, що регулюють питання звільнення державних службовців з державної служби.
Суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідач надав підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, а відтак довів правомірність їх прийняття і того, що він діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, оскаржувані постанови прийняті з урахуванням всіх обставин, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 23912956) про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення у повному обсязі виготовлено 30 березня 2021 року.
Суддя Зінченко А.В.
