ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: [email protected],
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.04.2021 Справа № 905/1769/20
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Гонтарі А.Д., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, м.Родинське Донецької області,
до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Покровськ, м.Родинське, Донецької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства Центренерго, смт Козин, Київський р-н,
про переведення прав і обов`язків постачальника,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
від третьої особи: не з`явився,
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське, м.Покровськ, Донецької області, в якому просить суд визнати Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником по договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та перевести на нього права і обов`язки постачальника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 в частині сплати грошових коштів в розмірі 32 034 164, 39грн, до чого призвело в свою чергу неналежне виконання Публічним акціонерним товариством Центренерго прийнятих на себе зобов`язань перед відповідачем за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 в частині сплати у повному обсязі вартості поставленого в травні та червні 2020 вугілля. У якості норми матеріального права позов обґрунтований ч. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 23.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1769/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Центренерго».
12.11.2020 від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли пояснення б/н та б/д по справі, в яких заперечив проти позовних вимог, посилаючись на повний розрахунок за поставлене у травні-червні 2020 вугілля, обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав, а також встановлену договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 заборону на передачу прав та обов`язків за договором іншим особам. До пояснень додані платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів за отримане вугілля, а також акти приймання-передачі вугільної продукції за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020.
16.11.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив б/н від 13.11.2020 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з огляду на виконання договірних зобов`язань між Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська та Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, а також обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав.
24.12.2020 через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від позивача надійшли заперечення б/н від 23.12.2020 на письмові пояснення третьої особи та відповідь б/н від 23.12.2020 на відзив на позовну заяву, в яких підтримує заявлені позовні вимоги.
18.01.2021 через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення б/н.
05.02.2021 від представника третьої особи через канцелярію суду надійшов супровідний лист б/н, б/д про долучення до матеріалів справи в тому числі акту звірки розрахунків за підписом головного бухгалтера ПАТ Центренерго.
08.02.2021 від представника відповідача через офіційну електронну адресу суду надійшли додаткові заперечення на письмові пояснення позивача б/н від 05.02.2021.
01.03.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові заперечення б/н, від 26.02.2021 на додаткові пояснення по справі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/2195/20 до судового розгляду по суті на 14.04.2021.
14.04.2021 у судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчить також інформація з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Приймаючи до уваги, що явка представників учасників справи не була визнана судом обов`язковою, а також додержуючись принципу розумності строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників учасників справи, підстави для відкладення розгляду справи по суті відсутні.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
05.05.2020 між Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (відповідач, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (позивач, комітент) було укладено договір комісії на продаж товару №05/05-1 (далі договір комісії), за змістом п.1.1. якого сторони погодили, що комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у специфікації до цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору комісії належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх зобов`язань за цим договором вважається продаж комісіонером товару за цінами, що вказані в Специфікація до даного договору (далі - товар).
Згідно з п.1.3. договору комісії комісіонер виконує свої договірні зобов`язання за комісійну винагороду. Загальна сума винагороди за цим договором складає 960 000,00грн (в т.ч. ПДВ) на місяць.
Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір (договори) поставки вугілля з третьою особою (покупцем) (п.1.4. договору комісії).
У п.1.5. договору комісії його сторони дійшли згоди, що поставка товару третій особі (покупцю) здійснюється комісіонером.
Проект договірної форми угоди комісіонера із третіми особами щодо продажу товару, попередньо не підлягає візуванню комітентом (п.1.6. договору комісії).
За умовами п.1.7. договору комісії взяті на себе за договором зобов`язання комісіонер зобов`язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.
Товар, що надійшов до комісіонера від комітента є власністю комітента (п.1.8. договору комісії).
Комісіонер зобов`язався, зокрема, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір постачання продукції відповідно вказівок комітента, визначених у Специфікаціях до цього договору, та найвигідніших для нього умовах (п.2.1.1. договору комісії).
Згідно з п.2.1.5 договору комісії відповідач зобов`язався інформувати позивача про хід виконання доручення, отриманого за цим договором. Протягом п`яти робочих днів після укладення договору постачання із третьою особою щодо продукції комітента повідомити останнього про таке укладення та про передання продукції покупцю.
Відповідач також зобов`язався надавати позивачу письмовий звіт про виконання його доручення поставки товару третій особі (Покупцю) до 10 числа місяця наступного за звітним (п.2.1.6. договору комісії).
Відповідно до п.2.1.7. договору комісії відповідач зобов`язався передати позивачу отримані грошові кошти за Договором постачання із третьою особою протягом двох робочих днів з моменту отримання грошових коштів шляхом перерахування на поточний рахунок комітента.
Грошові кошти, належні комітенту (позивачу) за договором купівлі-продажу із третьою особою, виплачуються комісіонером протягом двох днів з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок комітента (п.4.2. договору комісії).
Передання продукції комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі (п.6.1. договору комісії).
Згідно з п.7.1. договору комісії одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається.
За умовами п.7.2. договору комісії у разі порушення свої зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язаня є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання (п.7.3. договору комісії).
У п.10.1. договору комісії його сторони дійшли згоди, що договір комісії набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу у разі їх викладення в письмовій формі та підписання сторонами (п.10.3. договору комісії).
Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське та Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська уклали Специфікацію №1 від 05.05.2020 до договору комісії, у якій погодили марку, базову ціну за 1 тону вугілля, а також умови продажу за якісними характеристиками вугілля.
Вказаний договір та Специфікація до нього підписані повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Краснолиманське» у виконання умов договору комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 за актами приймання-передачі вугільної продукції №1-К від 16.05.2020, №2-К від 17.05.2020, №3-К від 18.05.2020, №4-К від 19.05.2020, №5-К від 20.05.2020, №6-К від 23.05.2020, №7-К від 25.05.2020, №8-К від 26.05.2020, №9-К від 27.05.2020, №10-К від 28.05.2020, №11-К від 30.05.2020, №12-К від 31.05.2020 передало, а ДП «Вугільна компанія «Краснолиманське» прийняло продукцію в кількості 30 117тон.
Діючи у виконання умов договору комісії, 15.05.2020 року Публічне акціонерне товариство Центренерго (покупець) уклав з Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (постачальник) договір поставки №111/6 (далі - договір поставки), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався постачати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на визначених у договорі умовах.
Відповідно до п.1.2. договору поставки необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.
Узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями (п.2.2. договору поставки).
Згідно з п.3.6. договору поставки результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.
За умовами п.7.1. договору поставки вугілля, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на вказаний в розділі 12 Договору рахунок ВП «Матеріально-технічне забезпечення підприємства» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код ЄДРПОУ 43235260) протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідних Актів. Покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля.
Відповідно до п.8.1.1. договору поставки постачальник зобов`язався поставити покупцеві вугілля на умовах договору та на підставі підписаних сторонами специфікацій.
Згідно з п.8.3.1. договору поставки вугілля покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.
Договір поставки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п.11.1. договору поставки).
Вказаний договір підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.
У виконання договору поставки №111/6 від 15.05.2020 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманське» за актами приймання-передачі №1-КЛ від 25.05.2020, №2-КЛ від 29.05.2020, №3-КЛ від 31.05.2020, №4-КЛ від 10.06.2020 здійснило поставку партії вугільної продукції ПАТ «Центренерго».
Як наслідок, у виконання п.2.1.6. договору комісії відповідач надав позивачу звіти комісіонера № 1 та №2.
Так, відповідно до звіту комісіонера №1 від 31.05.2020 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на виконання доручення згідно з п.1 договору комісії в травні 2020 здійснив продаж вугільної продукції ПАТ Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 16 659,758тон на загальну суму 34 776 429,46грн.
Відповідно до звіту комісіонера №2 від 30.06.2020 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на виконання доручення згідно з п.1 договору комісії в червні 2020 здійснив продаж вугільної продукції ПАТ Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 13 491,076тон на загальну суму 28 257 699,93грн.
Разом з цим позивач стверджує, що на виконання умов договору комісії з продажу товару відповідачем в травні 2020 було перераховано 27 000 000,00грн та в червні 2020 3 999 965,00грн, а загалом 30 999 965,00грн, залишок несплаченої заборгованості за договором комісії складає 32 034 164,39грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №95/1 від 21.07.2020 з вимогою сплатити заборгованість за договором комісії у розмірі 32 034 164,39грн., яка залишилася без відповіді та задоволення. Разом з цим позивач стверджує, що у телефонному режимі був повідомлений відповідачем про неможливість виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем через несплату в свою чергу третьою особою коштів за поставлений товар.
За змістом позову позивач стверджує, що всупереч ч. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України відповідач не вжив передбачених заходів, навпаки продовжує здійснювати поставку вугілля ПАТ Центренерго, чим завдає додаткові збитки позивачу як власнику спірного вугілля.
Посилаючись на обставини несплати у повному обсязі вартості поставленого вугілля, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання ТОВ Краснолиманське постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього прав і обов`язків постачальника.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Так предметом спору у цій справі є вимога про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником по договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього права і обов`язки постачальника.
Згідно ч.1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до яких віднесено, в тому числі, зміна правовідношення.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто, відповідно до положень ГПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний рахунок.
Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту.
За приписами ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1016 ЦК України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Аналізуючи наявність порушеного права суд відзначає, що однією з визначальних ознак відносин сторін за договором комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента та є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно, при укладенні такого правочину саме комісіонер набуває всього обсягу прав і обов`язків за таким договором, за винятком обмежень, встановлених законом та договором комісії. Отже, саме ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» як комісіонер є правомочною стороною у договорі поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, укладеному на виконання договору комісії №05/05-1 від 05.05.2020, щодо пред`явлення ПАТ Центренерго як покупцю вимоги сплатити встановлену договором вартість поставленого вугілля в установлений договором строк, а в разі невиконання цього обов`язку звернутися з відповідним позовом до суду.
Комісіонер є цілком самостійною стороною договору, який був укладений ним з третьою особою за дорученням комітента. Договір укладається хоча і в інтересах комітента з метою наступного передання йому результатів договору, але мета договору - забезпечення виконання вимог комітента - жодним чином не впливає на правове положення третьої особи - контрагента.
Комісіонер не несе цивільної відповідальності за невиконання договору третьою особою, проте у такому випадку він не має права вимагати від комітента плати через недосягнення мети договору комісії. Закон передбачає два винятки, коли комісіонер нестиме відповідальність перед комітентом за невиконання договору третьою особою: 1) якщо комісіонер був необачним при виборі контрагента. Наприклад випадки, коли комісіонер знав або повинен був знати про недостатній обсяг цивільної дієздатності третьої особи, про її ділову репутацію ненадійного партнера тощо; 2) якщо комісіонер поручився за виконання третьою особою своїх обов`язків за договором.
Учасниками справи не заперечується, що вугілля, яке було поставлено ДП «ВК «Краснолиманське» покупцю - ПАТ Центренерго за актами приймання-передачі №1-КЛ від 25.05.2020, №2-КЛ від 29.05.2020, №3-КЛ від 31.05.2020, №4-КЛ від 10.06.2020 надійшло до комісіонера від комітента та є власністю комітента - ТОВ Краснолиманське.
У даному спірному випадку комітент як фактичний власник спірного вугілля, маючи інтерес у виконанні зобов`язання проте не будучи кредитором щодо третьої особи, не може звернутися з вимогою про виконання або про відшкодування збитків чи про зобов`язання несення інших наслідків невиконання договору до третьої особи, яка не укладала правочин з комітентом і отже не є зобов`язаною стороною перед комітентом.
Відтак ТОВ «Краснолиманська» не може заявити вимогу до ПАТ Центренерго поряд або окремо з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», адже така особа не є боржником щодо комітента.
У цій справі позивач, звертаючись до суду з позовом обґрунтував наявність у нього підстав для такого звернення, визначив, у чому полягає порушення його інтересів.
Пунктом 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до п. 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами частини 4 статті 1016 ЦК України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Таким чином, зазначеною нормою матеріального права визначені умови та спосіб захисту порушених прав комітента, а саме умовою є невиконання третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, у зв`язку з чим комісіонер зобов`язаний на вимогу комітента передати йому права кредитора за таким договором.
За таких обставин без набуття прав кредитора за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 ТОВ «Краснолиманська» (комітент) не має ні юридичних, ні фактичних підстав для вчинення дій направлених на забезпечення дотримання ПАТ Центренерго (третя особа) строків розрахунків, встановлених вказаним договором поставки.
Як вже встановлено судом, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» відповідно до умов договору комісії №05/05-1 від 05.05.2020, укладеного між ним та ТОВ Краснолиманське, уклало з ПАТ Центренерго договір поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, за яким зобов`язалося поставити у власність покупця вугільну продукцію.
За змістом частини 1 статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Відповідно до звітів комісіонера №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020, ДП «ВК «Краснолиманське» на виконання договору комісії в травні, червні 2020 здійснив продаж вугільної продукції ПАТ Центренерго за договором поставки вугілля на загальну суму 63 034 129,39грн.
Дослідивши вказані звіти суд встановив, що за звітом №1 дата реалізації продукції 25.05.2020, 29.05.2020, 31.05.2020, за звітом №2 дата реалізації продукції 10.06.2020.
Як стверджує позивач та не спростував відповідач, на виконання умов договору комісії відповідачем було перераховано ТОВ «Краснолиманська» грошові кошті у загальному розмірі 30 999 965,00грн, відтак залишок несплачених коштів складає 32 034 164,39грн.
Позивач вважає, що ПАТ Центренерго неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки вугілля.
ПАТ Центренерго у письмових поясненнях по справі та під час розгляду справи стверджувало про відсутність заборгованості за договором поставки, посилаючись на здійснення передоплати у травні на загальну суму 27 000 000,00грн, доплату за вугілля після підписання актів приймання-передачі вугілля в сумі 39 050 000,00грн.
Враховуючи предмет спору та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач та третя особа мають довести належними та допустимими доказами те, що третя особа належним чином виконала свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати спірного товару.
08.02.2021 через канцелярію суду від ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких також стверджує про здійснення покупцем за договором поставки повного розрахунку за спірне вугілля.
У підтвердження своїх доводів ПАТ Центренерго надані суду наступні платіжні доручення на загальну суму 66 050 000грн:
- №2171 від 19.05.2020 на суму 5 000 000,00грн, №2209 від 21.05.2020 на суму 5 000 000,00грн, №2248 від 26.05.2020 на суму 2 000 000,00грн, №2299 від 29.05.2020 на суму 15 000 000,00грн за призначенням платежу передплата за вугілля згідно договору №111/6 від 15.05.2020;
- №2539 від 25.06.2020 на суму 2 000 000,00грн, №2587 від 26.06.2020 на суму 2 000 000,00грн, №2775 від 14.07.2020 на суму 5 000 000,00грн, №2864 від 20.07.2020 на суму 50 000,00грн, №2912 від 23.07.2020 на суму 10 000 000,00грн, №2963 від 28.07.2020 на суму 5 000 000,00грн, №3004 від 30.07.2020 на суму 5 000 000,00грн, №3069 від 04.08.2020 на суму 10 000 000,00грн за призначенням платежу доплата за вугілля згідно договору №111/6 від 15.05.2020.
Суд враховує додаткові письмові пояснення ПАТ Центренерго щодо помилкового надання суду платіжного доручення №3166 від 12.08.2020 замість платіжного доручення №3069 від 04.08.2020.
Враховуючи строк дії договору поставки вугілля з 15.05.2020 до 31.12.2020, а також посилання у призначеннях платежів на договір поставки, з метою дослідження належного виконання третьою особою своїх зобов`язань в частині повної оплати саме спірного вугілля, суд ухвалою від 19.01.2021 зобов`язував ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та ПАТ Центренерго надати суду розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків за договором №111/6 від 15.05.2020 в частині продажу ПАТ Центренерго вугільної продукції, яка вказана у звітах комісіонера №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020, з визначенням періодів та первісних документів, суми фактичної сплати, суми боргу по кожному періоду поставки з вказанням підстав внесення сум до бухгалтерського обліку підприємств.
У виконання вимог суду від ПАТ Центренерго за підписом керівника та головного бухгалтера надійшов акт звірки по договору №111/6 від 15.05.2020, за яким відповідно до бухгалтерського обліку товариства сума всіх платежів склала 63 034 129,39грн.
За наслідками дослідження вказаного акту звірки суд не може прийняти його як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України у якості підтвердження повного розрахунку саме спірного вугілля, оскільки він складений без врахування вимог суду, не містить відображення в облікових регістрах назви, періоду реєстрації господарських операцій у співвідношенні до сум здійснених оплат (враховуючи предмет та підстави позову). Так, у вказаному акті відображені лише відомості щодо здійсненних оплат за певний проміжок часу, між іншим загальна сума оплат за актом склала 63 034 129,39грн., в той час як суду надані платіжні доручення на загальну суму 66 050 000грн.
У виконання вимог суду також був наданий двосторонній акт звірки розрахунків між ПАТ Центренерго та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за підписами головних бухгалтерів підприємств, за яким у обох сторін за дебітом та кредитом не обліковуються суми кінцевого сальдо (в цілому по контрагенту).
За наслідками дослідження вказаного двостороннього акту звірки суд також не може прийняти його як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України у якості підтвердження повного розрахунку саме спірного вугілля, оскільки він складений відносно стану розрахунків між сторонами за господарськими операціями з відвантаження вугільної продукції на загальну суму 373 557 813,01грн за період 31.05.2020, 30.06.2020, 31.07.2020, 30.08.2020, 30.09.2020, 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, в той час як за наявними в матеріалах справи звітами комісіонера відповідач за дорученням позивача здійснив продаж вугільної продукції 25.05.2020, 29.05.2020, 31.05.2020, 10.06.2020 на загальну суму 63 034 129,39грн.
Крім того, виходячи з вказаного двостороннього акту звірки відповідач поставив третій особі вугілля окремими партіями на загальну суму 373 557 813,01грн., в той час як за звітами комісіонера відповідач за дорученням позивача здійснив продаж вугільної продукції на загальну суму 63 034 129,39грн.
Щодо журналу-ордеру по рахунку 3771, складеного ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за період з січня 2020 по січень 2021, то вказаний документ містить лише початковий та кінцевий залишок та обороти по рахунку без посилання на первинні документи, підписаний особою без виказання посади та інших будь-яких ідентифікуючих її ознак, як наслідок не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України у якості підтвердження здійснення повного розрахунку за спірне вугілля.
Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що третьою особою не надані належні, допустимі та достовірні докази у підтвердження своїх посилань на здійснення повної оплати вугілля, поставка якого була здійсненна у травні та червні 2020 року відповідно до звітів комісіонера №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020.
Враховуючи особливості відносин комісії щодо обсягу правоздатності комісіонера при виконанні доручення комітента, умови договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 щодо строків оплати поставленого вугілля, можна дійти висновку, що відповідач є відповідальною особою за дотриманням встановлених строків розрахунків за договором поставки, оскільки повинен діяти в інтересах позивача.
Виходячи зі звітів комісіонера, останньою датою реалізації товару є 10.06.2020. За таких обставин, враховуючи умови п. 7.1. договору поставки щодо строків розрахунків, 10.07.2020 є граничним строком виконання третьою особою зобов`язань з оплати всієї спірної партії отриманого товару. За таких умов, всі платежі здійснені третьою особою після 10.07.2020 спростовують доводи ПАТ «Центренерго» про належне виконання умов договору відносно оплати поставленого у травні-червні 2020 вугілля.
Доказів повідомлення комітента про порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, відповідач не надав. Доказів здійснення відповідачем дій, направлених на запобігання порушення інтересів позивача в частині своєчасного отримання належним йому коштів за вугілля, матеріали справи також не містять.
У прохальній частині позову ТОВ «Краснолиманська» просить суд визнати його постачальником по договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та перевести на нього права і обов`язки постачальника.
Позов про переведення прав та обов`язків відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) або ж зміна господарських правовідносин (абзац одинадцятий частини другої статті 20 Господарського кодексу України).
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Як вже зазначалося вище, у даному випадку норма ст. ст.1016 ЦК України безпосередньо вказує на спосіб захисту порушеного права комітента, а саме шляхом відступлення йому права вимоги до третьої особи за договором, укладеним між комісіонером та третьою особою.
Відповідно до ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України передбачає можливість переходу до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, заміна кредитора у зобов`язанні опосередковує зміну суб`єктивного складу у зобов`язанні, але залишає незмінним його зміст. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора.
Таким чином, відступлення права вимоги кредитором є підставою для заміни сторони не в цілому у договорі, а в окремому зобов`язальному правовідношенні - в даному випадку у відношенні щодо 32 034 164,39грн з відповідними наслідками прострочення (штраф, пеня, вимоги за ст. 625 ЦК України, тощо). У той же час переведення прав та обов`язків за договором поставки в цілому як захист порушеного права є недоведеним за іншими поставками, а тому може призвести до втручання у правовідносини сторін за договором, що є неприпустимим та неспіврозмірним з обсягом порушених прав позивача. Так, у якості підстави звернення з позовом позивач вказує на порушення його права на отримання плати за переданий товар за період травень-червень 2020, у той же час просить суд захистити своє право шляхом передачі йому всіх прав та обов`язків за договором поставки.
Суд також приймає до уваги, що зі змісту п.10.7 договору поставки відповідач позбавлений права в добровільному порядку передавати свої права та обов`язки третій особі без попереднього письмового погодження ПАТ «Центренерго». Отже, укладання договору про відступлення права вимоги у добровільному порядку не є можливим.
З огляду на вищевикладене та фактичні обставини справи, переведення на ТОВ Краснолиманське прав ДП Вугільна компанія Краснолиманська як постачальника за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 в частині продажу ПАТ «Центренерго» вугільної продукції за звітами комісіонера ДП Вугільна компанія Краснолиманська №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020 відповідає належному способу захисту та є ефективним, призводить до відновлення порушеного права, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо посилань ПАТ «Центренерго» на встановлену договором поставки заборону здійснювати заміну кредитора у зобов`язанні, суд зазначає наступне.
Так, третя особа посилається на ст. 514 ЦК України та п. 10.7 договору поставки, за змістом якого відповідач та третя особа дійшли згоди, що жодна зі сторін не може передавати свої права і/або обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення наглядової ради ПАТ «Центренерго» згідно Статуту ПАТ «Центренерго».
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Оскільки сторони правочину вільні у викладенні його умов, умови договору поставки спрямовані виключно на врегулювання правовідносин сторін за цим договором, застереження у п. 10.7 договору поставки є обов`язковими лише для його сторін. В свою чергу це не позбавляє позивача права скористатися передбаченим законодавством способом захисту його прав як комітента шляхом звернення до суду, враховуючи наразі відсутність у відповідача волевиявлення та можливості самостійно, без погодження з третьою особою, здійснити відступлення права вимоги іншій особі.
Відтак, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від умов п. 10.7 договору поставки.
Суд також не погоджується з позицією ДП Вугільна компанія Краснолиманська у письмових поясненнях відносно відсутності предмету спору у справі з огляду на закінчення строку дії договору поставки №111/6 від 15.05.2020.
Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною четвертою статті 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК, частиною першою статті 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі №910/5418/19 наголошує на тому, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними. Слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.
Закон не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору щодо зобов`язання, яке залишилося невиконаним.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір у розмірі 2102,00грн як за вимогу немайнового характеру.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, у зв`язку з тим, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із принципу справедливості та розумності, суд вирішив покласти понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору порівну на кожну із сторін.
Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд,
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, м.Родинське, Донецької області до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Покровськ, м.Родинське, Донецької області, про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником по договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та перевести на нього права і обов`язки постачальника задовольнити частково.
Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, укладеним між Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» - в межах поставки вугільної продукції за звітами комісіонера (Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська) №1 від 31.05.2020 період реалізації з 25.05.2020 по 31.05.2020, №2 від 30.06.2020 період реалізації 10.06.2020 та перевести на нього права постачальника в цій частині.
Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вул. Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, ДП "Вугільна компанія Краснолиманська"; код ЄДРПОУ 32281519) судовий збір у розмірі 1 051,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
У судовому засіданні 14.04.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2021.
Суддя Ю.В. Макарова
