КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження №12017100010009745 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2020 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мідногорськ, Оренбурзька область, Росія, громадянина України, з освітою вищою, одруженого, працюючого лікарем-хірургом КМКЛ 12, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
ВСТАНОВИЛА
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2020 ОСОБА_5 , згідно ст. 49 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв?язку із закінченням строків давності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд частково змінити ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2020 року. Абзаци перший та другий мотивувальної частини Ухвали замінити та викласти їх наступним чином:
«Згідно Обвинувального акта від 31.10.2018р. складеного слідчим Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 та затвердженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва ОСОБА_12 , за версією сторони обвинувачення, 16.10.2017р., приблизно о 10.30 год, в квартирі АДРЕСА_2 , між ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт.
В ході конфлікту, діючи умисно, ОСОБА_5 взявши за шию руками здійснював удушення ОСОБА_9 , після чого наніс удари своєю головою в область її голови та застосовуючи електрошокер наніс ушкодження в область ніг потерпілої, в результаті чого заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я»
Видалити у мотивувальній частині Ухвали речення: «Після роз`яснення суддею підстав та наслідків закриття з цих підстав, які є нереабілітуючими, йому зрозумілі, на закритті наполягає».
Абзац перший резолютивної частини Ухвали замінити та викласти його наступним чином:
«Закрити кримінальне провадження №12017100010009745 від 17.10.2017р. за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності»
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що судом, під час судового розгляду, а ні при розгляді клопотання захисника, а ні в іншому порядку не з?ясовувалися будь-які обставини кримінального правопорушення, не досліджувалися будь-які докази, якими можуть бути підтвердженні обставини вчинення правопорушення. Такі докази навіть не подавалися сторонами. Крім цього апелянт вказує, що встановлення будь-яких обставин події, що стороною обвинувачення кваліфікована як кримінальне правопорушення не є обов`язковим для вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності в порядку п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Також ОСОБА_5 зазначає, що згода на закриття провадження не означає, що обвинувачений не оспорює та визнає всі викладені в обвинувальному акті обставини та не звільняє суд від обов?язку викладати в судовому рішенні лише ті висновки, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Апелянт зазначає, що на момент вирішення судом питання щодо закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності в порядку п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, він вважався невинуватим, а під час вирішення цього питання, не передбачено з?ясування судом винуватості обвинуваченого, отже його правовий статус не змінився. Тому, відсутні підстави для його реабілітації в аспекті кримінального права.
Також ОСОБА_5 вказує, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності до набрання вироком законної сили, вина особи в цьому разі не встановлюється.
Крім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково при постановленні ухвали керувався ст. 289 КПК України, якою визначено правила відновлення провадження при відмові від поручительства.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, потерпілу та її представника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло понад 3 (три) роки, не встановлено зупинення та переривання перебігу давності, - ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закриттю.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишенню без розгляду.
З вказаним висновком суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 16.10.2017 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, максимальне покарання за вчинення якого визначено у виді обмеження волі.
Вищезазначене кримінальне правопорушення, на даний час, згідно вимог ст. 12 КК України, класифікується як кримінальний проступок.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
п.2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Отже, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 щодо того, що встановлення будь-яких обставин події, що стороною обвинувачення кваліфікована як кримінальне правопорушення не є обов`язковим для вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності в порядку п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України тобто, за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності передбачених ст. 49 КК України, є закриттям кримінального провадження за нереабілітуючими підставами та не означає невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.
Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності було заявлено адвокатом ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченому було роз?яснено правові наслідки закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, з якими він погодився, то суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 спробою зміни змісту судового рішенню у спосіб не встановлений КПК України.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п.29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не наведено переконливих аргументів для зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2020, як того просить апелянт ОСОБА_5 ..
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2020 року щодо ОСОБА_5 , звільненого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа №752/23954/18
Апеляційне провадження №11-кп/824/1431/2021
Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_13
Суддя-доповідач ОСОБА_1
