Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 199/9539/19
(1-кс/199/694/21)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2021 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро заяву захисника ОСОБА_3 від 24.05.2021 про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12018040120000048 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 242 КК України,
за участю: заявника - захисника ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_5 , -
ВСТАНОВИВ:
Під час розгляду кримінального провадження 24.05.2021 захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_3 заявлений відвід судді ОСОБА_4 , який вмотивований тим, що суддя ОСОБА_4 , здійснюючи розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , на підготовчій стадії розгляду у своїй ухвалі від 24.05.2021 невірно посилається на рішення апеляційної інстанції та сама його позиція до сторони захисту, що вказує на його упередженість по справі.
Прокурор ОСОБА_6 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду заяви, але до суду не з`явився.
Захисник ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 підтримали заяву про відвід судді.
Суддя ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, передав через канцелярію суду заяву про розгляд вказаної заяви без його участі, висловивши свою думку щодо відмови в задоволенні заяви про його відвід.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, вважає, що заява захисника ОСОБА_3 про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Нормами частини 5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі в судовому провадженні.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Законодавець надає учасникам судового провадження можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.
Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38
У відповідності зі ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчому судді, судді, присяжному може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Незалежність і об`єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого і загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя, суддя підлягає відводу, визначений ст.ст.75, 76 КПК України.
Вирішуючи заяву про відвід судді, суд виходить з того, що підстави для відводу судді визначені ст.75 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість судді при розгляді кримінального провадження, що ним розглядається. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст.ст.75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення слідчого судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов`язаними з ними.
Обґрунтування захисником ОСОБА_3 відводу судді ОСОБА_4 ґрунтується на власному довільному тлумаченні приписів процесуального законодавства, базуються на власних оціночних категоріях щодо ставлення суду до сторони захисту та оцінці процесуальних рішень судді, які не є релевантними підставами для відводу.
Інші обставини, які б викликали сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4 в судовому засіданні не встановлені, а доводи, на які посилається адвокат ОСОБА_3 є його власними припущеннями та такими, що не можуть бути підставою, передбаченою законом, для відводу судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи, які наведені захисником ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 не доведені та зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду, не ґрунтуються на вимогах КПК України та не можуть бути підставою для відводу судді.
Керуючись ст.ст.28,75,76,80,81,107,110,369-372 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя:
