ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2021 року м. Херсон
Справа №661/1093/20
Провадження №22-ц/819/602/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Базіль Л.В.
Орловська Н.В.
секретар судового засідання: Дундич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Іваніщенко Світлана Іванівна про визнання договору про поділ нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, недійсним,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Іваніщенко Світлана Іванівна про визнання договору про поділ нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, недійсним.
Позов мотивований тим, що з 23 липня 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними придбано майно: житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м, житловою площею 52,9 кв.м та автомобіль марки Fiat моделі Doblo, 2007 року випуску, двигун об`ємом 1248 куб.см, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
19 листопада 2018 року між сторонами у справі укладений договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, який посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко Світланою Іванівною, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розподілили спільне сумісне майно та дійшли домовленості, що в особисту приватну власність позивачу перейшов автомобіль марки Fiat моделі Doblo, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а на користь відповідача в особисту приватну власність житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 .
Пославшись на ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 229 ЦК України, позивач просить визнати зазначений договір від 19 листопада 2018 року недійсним, оскільки під час його укладення він помилився щодо обставин, які мають значення, так як не був ознайомлений з вимогами цивільного законодавства та при підписанні договору вважав, що у разі поділу майна будинок буде поділено між ним та ОСОБА_2 порівну, оскільки інше житло у нього відсутнє, наміру на відчуження належної йому частини будинку під час укладення договору він не мав.
Вказав, що він разом із дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує постійно проживати у будинку.
Однак, після розірвання шлюбу з відповідачем, остання вживає заходи щодо його виселення, постійно вчиняє сварки, що неодноразово було приводом для звернення до правоохоронних органів.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_5 , просив суд визнати договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя від 19 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко Світланою Іванівною, недійсним.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2020 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що незнання закону чи неправильне його тлумачення не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 229 ЦК України, тому позивач не довів належними та допустими доказами наявність обставин, які вказують на помилку, а саме неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення. При цьому суд зауважив, що в ході розгляду справи позивач особисто пояснив, що під час укладення оспорюваного правочину розумів його зміст та наслідки щодо набуття відповідачем права особистої приватної власності на увесь житловий будинок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить рішення суду від 09 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скарга мотивована тим, що предметом позову ОСОБА_1 є помилка щодо природи договору про поділ нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, та прав та обов`язків сторін, які випливають з цього договору, тому судом першої інстанції мали бути з`ясовані обставини щодо фактичних підстав його укладення, чи дійсно позивач усвідомлював втрату права власності на житло та права користування ним. Також суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тим обставинам, що після укладення спірного договору відповідач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з позивачем (справа №661/3990/18) та про усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення (справа №661/2889/20). Зазначає, що ОСОБА_2 цілеспрямовано та послідовно вчинялись дії щодо позбавлення позивача як права власності спірним будинком, так і права користування ним, що судом не було враховано при прийнятті рішення у справі.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Тихоша С.М. просили апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Їх пояснення зводяться до того, що перед укладенням спірного договору сторони дійшли усної домовленості про те, що позивач буде й надалі безперешкодно проживати у придбаному ними житловому будинку. Проте згодом відповідач поставила в судовому порядку питання про виселення позивача, що може призвести до позбавлення його права на житло.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Гончарова Н.Я. до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчать довідки про доставку судової повістки-виклику на електрону адресу адвоката ІНФОРМАЦІЯ_3 причини неявки суду не повідомили.
Третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Іваніщенко Світлана Іванівна у заяві від 22 березня 2021 року просить розгляд справи провести у її відсутність, доводи апеляційної скарги не визнала, проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши доповідача, позивача та його адвоката, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 23 липня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2018 року розірваний.
За час перебування у шлюбі сторонами придбано майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобіль марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За змістом статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
Згідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
19 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Іваніщенко Світланою Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 3017, відповідно до якого сторони договору розподілили спільне сумісне майно, набуте ними під час зареєстрованого шлюбу, яке складається з житлового будинку садибного типу та автомобіля.
Згідно пункту 1.3 договору в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить автомобіль марки Fiat моделі Doblo, випуску 2007 року, двигун об`ємом 1248, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пунктом 1.4 визначено, що при поділі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, сторони будь-яких претензій та вимог щодо сплати різниці у вартості поділеного майна одна до одної не мають, що підтверджується підписами сторін на цьому договорі. Сторони однаково розуміють, що за цим договором право спільної сумісної власності сторін на зазначене вище майно припиняється, кожна із сторін набуває поділене майно в особисту приватну власність. При подальшому відчуженні будь-яким з колишнього подружжя майна, що було поділено за цим договором, згода другого з подружжя на укладення договору відчуження не потрібна.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Згідно ст.229 ч.1 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, №9 роз`яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не розумів правову природу договору про поділ нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, та його правові наслідки, колегія суддів оцінює критично, у зв`язку з їх недоведеністю перед судом. Підписом у спірному договорі позивач посвідчив повне розуміння ним змісту цього договору та роз`яснення йому нотаріусом правових наслідків укладення договору.
Аргументи апелянта про те, що у теперішній час, тобто після укладення оспорюваного договору, між сторонами виник спір щодо користування житловим будинком садибного типу №2, розташованим у м. Таврійську м. Нова Каховка Херсонської області, не впливають на дійсність спірного договору від 19 листопада 2018 року за часом його укладення.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2020 року без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Н.В. Орловська
