Справа № 663/3293/20
Провадження № 1-кп/663/74/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року м. Скадовськ Херсонської області
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
секретаря судового засідання Радіонової О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020230000000323 від 13 серпня 2020 року відносно
ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Дмитрівка, Каховського району, Херсонської області, являється вдовою, з повною середньою освітою, раніше не судимої, працюючої адміністратором в ПВТФ «Каприз», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Учасники судового провадження:
прокурори Балан Т. Ю., Кравчук Н. В.,
обвинувачена ОСОБА_1 ,
захисник обвинуваченої – адвокат Бузін О. В.,
потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 , 13 серпня 2020 року близько 08 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Гола Пристань по автодорозі «Скадовськ-Гола Пристань-Херсон», на 72 км + 200 м в напрямку м. Скадовська, проявила неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги пунктів 2.3.б), 12.1., 12.6.ґ) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), не врахувавши дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, рухалась зі швидкістю не менше 104…114,9 км/год., що перевищує дозволену швидкість на даній ділянці дороги – 90 км/год. по заокругленню дороги вліво, не обравши тим самим безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустила виїзд автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , на праве узбіччя та подальший його виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем «Пежо IS», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події:
- пасажиру автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1111 від 28 серпня 2020 року заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці події;
- пасажиру автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1112 від 28 серпня 2020 року заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці події;
- пасажиру автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1113 від 28 серпня 2020 року заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці події;
- пасажиру автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1153 від 24 вересня 2020 року заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні;
- водію автомобіля «Пежо IS», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №630 від 10 вересня 2020 року, заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вказані наслідки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху України, а саме:
- пункту 2.3.б) згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- пункту 12.1. згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- пункт 12.6.ґ) згідно з яким, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5,47 (див. додаток 1), дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1. – не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою – не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах – не більше 90 км/год.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Пояснила, що 13.08.2020 вона зі своїм чоловіком, двома своїми дітьми та однокласником її сина, з м. Херсон виїхали для відпочинку в м. Скадовськ на належному їй автомобілі. По дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода. Вона перебувала за кермом автомобіля, як трапилася подія, не пам`ятає. Зазначила, що на автодорозі де трапилася ДТП не було нанесено дорожньої розмітки, на шляху з м. Херсон до м. Скадовськ вона рухалася зі швидкістю не більше 100 км/год. В скоєному щиро розкаялася, висловила жаль з приводу наслідків проявленої нею неуважності та недотримання правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Підтримала висловлену її захисником позицію з приводу заявленого потерпілим ОСОБА_2 цивільного позову про залишення заявлених у ньому вимог без задоволення.
Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду із заявою в якій висловили позицію про відмову від дачі показань. Претензій майнового та немайнового характеру до ОСОБА_1 не мають. Вважали, що втративши родину вона вже покарана. Одночасно клопотали проявити гуманність та людяність, застосувавши до обвинуваченої положення статті 75 КК України (т. 1 а.к.п. 55).
Крім визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1 , її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, доводиться зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні доказами у їх взаємозв`язку, зокрема:
--- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні показав, що 13.08.2020, керуючи автомобілем «Пежо IS» державний номерний знак НОМЕР_2 , він рухався з м. Скадовськ у напрямку м. Херсон. Приблизно за 200 м. до заокруглення дороги побачив як у зустрічному напрямку рухався автомобіль Фольксваген, якого до вказаного заокруглення обігнав автомобіль марки Мазда чорного кольору. Побачивши вказаний маневр, він почав зменшувати швидкість та коли між його автомобілем та автомобілем Фольксваген залишилося 25-30 м, водій автомобіля Фольксваген загальмував та почав рухатися вже на його смузі руху, після чого сталося зіткнення, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Він не наполягав на призначенні обвинуваченій суворого покарання, просив задовольнити цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн., яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправними діями обвинуваченої та завданням йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
--- показаннями свідка ОСОБА_10 який в судовому засіданні показав, що вранці 13.08.2020 він, керуючи автомобілем Мазда рухався по автодорозі Херсон-Скадовськ у напрямку смт. Лазурне. В попутному напрямку рухався автомобіль Фольксваген, якого він обігнав з дотриманням правил обгону, та проїхавши ділянку дороги із заокругленням розминувся із мікроавтобусом, який рухався в зустрічному напрямку, після цього у дзеркало заднього виду побачив, як автомобіль Фольксваген схватив узбіччя та виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з вищевказаним мікроавтобусом, після чого виїхав у поле. З якою швидкістю рухався він та автомобіль якого він обігнав сказати не може, бо не пам`ятає вказану обставину. Зазначив, що розмітки на ділянці дороги де сталася ДТП не було, узбіччя було засипане гравієм.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
--- рапортом від 18.08.2020 про надходження повідомлення зі служби 102 про доставлення 17.08.2020 до приймального відділення м. Херсон ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з діагнозом політравма, компресійний перелом правої ключиці, розрив печінки, шок 3-4 ступенів, кома. Госпіталізований в реанімаційне відділення. Тілесні ушкодження отримав внаслідок ДТП 13.08.2020 близько 09.00 год. біля м. Скадовськ (т. 2 а.к.п. 10);
--- рапортом від 13.08.2020 про надходження повідомлення зі служби 102 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 13.08.2020 о 09.09 год. на трасі Скадовськ-Новомиколаївка, район водоканалу, за участі автомобілів Даф бус д.н. НОМЕР_2 та Фольксваген д.н. НОМЕР_1 , останній з яких знаходиться на узбіччі та біля нього лежать двоє людей (можливо без ознак життя). Постраждало 4 чоловіки (т. 2 а.к.п. 11);
--- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.08.2020, схемою пригоди та таблицею ілюстрацій до протоколу, згідно яких описано та зафіксовано обстановку місця ДТП, вид та стан покриття проїзної частини, ширину дорожнього покриття, відсутність дорожньої розмітки на ділянці де сталася пригода, наявність на узбіччі щебню, відображено наявність попереджувальних знаків у напрямку руху автомобіля Фольксваген – 1.3.2 (декілька поворотів) та 1.4.2 (напрямок повороту – рух ліворуч), відображено локалізацію пошкоджень транспортних засобів, їх кінцеве положення, інші вихідні дані (т. 2 а.к.п. 12-26);
--- висновком судово-медичної експертизи №1111 від 28.08.2020, згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_6 були встановлені наступні тілесні ушкодження: травматичні розриви печінки і селезінки з гемоперитонеумом; переломи ребер: зліва 1-4-го по біля хребетній лінії; справа 1-7 ребер по передній пахвовій лінії, 1-7 по лопатковій лінії, 3-7 по біля грудинній лінії з правостороннім гемотораксом: крововиливи в області коріння легень, основи серця, воріт печінки і селезінки, жирової капсули нирок; закритий перелом правої плечової кістки; забита рана обличчя; садна голови, тулуба та кінцівок; синці грудної клітки і правої руки.
Ці тілесні ушкодження виникли перед настанням смерті від дії зі значною кінетичною енергією тупих предметів, могли виникнути 13 серпня 2020 року від ударів о деталі і частини салону автомобіля під час його зіткнення з іншим транспортним засобом, за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_6 настала від травматичних розривів-розтрощення печінки і селезінки, що ускладнилося гострою крововтратою, про що свідчать наявність даних ушкоджень внутрішніх органів, 1500 мл крові в черевній порожнині, недокрів`ям внутрішніх органів, даними судово-гістологічної експертизи.
Судово-токсикологічною експертизою в крові трупа етилового спирту не виявлено (т. 2 а.к.п. 73-74);
--- висновком судово-медичної експертизи №1112 від 28.08.2020, згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_7 були встановлені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом кісток склепіння і основи черепа із забоями головного мозку, крововилив під м`яку мозкову оболонку, забита рана голови; розриви селезінки; крововиливи в області коріння легень, основи серця, воріт печінки; закритий перелом лівої стегнової кістки; синці і садна голови, тулуба, кінцівок.
Дані тілесні ушкодження виникли перед настанням смерті від дії зі значною кінетичною енергією тупих предметів, могли виникнути 13 серпня 2020 року від ударів о деталі і частини салону автомобіля під час його зіткнення з іншим транспортним засобом, за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритого перелому кісток черепа із забоями головного мозку та крововиливом під м`яку мозкову оболонку.
Судово-токсикологічною експертизою в крові та сечі трупа етилового алкоголю не виявлено (т. 2 а.к.п. 80-81);
--- висновком судово-медичної експертизи №1113 від 28.08.2020, згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_8 були встановлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом кісток черепу із розтрощенням-забоями головного мозку, крововилив під м`яку мозкову оболонку; розрив селезінки, крововиливи в області коріння легень, основи серця, воріт печінки і селезінки; синці і садна голови, тулуба, кінцівок.
Зазначені тілесні ушкодження виникли перед настанням смерті від дії тупих предметів зі значною кінетичною енергією, могли виникнути 13 серпня 2020 року внаслідок ударів о деталі і частини салону автомобіля під час його зіткнення з іншим транспортним засобом, за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритого перелому кісток черепа із розтрощенням-забоями головного мозку та крововиливом під м`яку мозкову оболонку.
Судово-токсикологічною експертизою в крові та сечі трупа етилового алкоголю не виявлено (т. 2 а.к.п. 87-88);
--- висновком судово-медичної експертизи №1153 від 24.09.2020, згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом кісток склепіння та основи черепу, забої-розчавлення головного мозку, крововиливи під м`яку мозкову оболонку, в м`які покрови голови, множинні правобічні переломи ребер, перелом правої ключиці, забої легень, розриви печінки, синці тулуба, правої верхньої та обох нижніх кінцівок, садна тулуба, крововиливи в проекції переломів, у брижу тонкої та товстої кишки, у коріння легень, аорту, діафрагму, які утворились незадовго до надходження потерпілого у стаціонар в результаті зіткнення з виступаючими деталями салону автомобіля при зіткненні транспортних засобів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Смерть наступила в результаті відкритого перелому кісток черепа, перелому лицьових кісток, забоїв головного мозку, крововиливів під м`яку мозкову оболонку, в м`які покрови голови, що підтверджується наявністю та характером ушкоджень, даними судово-гістологічної експертизи та медичної карти.
Судово-імунологічною експертизою встановлено, що кров ОСОБА_9 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В – відповідає 1-й групі (т. 2 а.к.п. 94-96);
--- висновком експертиза №630 (експертиза освідуваного) від 10.09.2020, згідно якого на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , його медичних документів, лікар судово-медичний експерт, дійшов до таких висновків: закриті переломи 4, 5 п`ясних кісток лівої кисті, забійна рана голови виникли від травматичних дій тупими предметами, не виключено 13.08.2020 в салоні автомобіля при зіткненні з іншим автомобілем.
Закриті переломи 4, 5 п`ясних кісток лівої кисті відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Забійна рана голови відноситься до легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.к.п. 102);
--- висновком експерта №314-АТ від 18.09.2020, згідно якого перед настанням дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , знаходилися у технічно-працездатному стані (т. 2 а.к.п. 106-112);
--- висновком експерта №315-АТ від 25.09.2020, згідно якого перед настанням дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля Пежо р.н. НОМЕР_2 , знаходилися у технічно-працездатному стані та забезпечували зменшення швидкості та рух у заданому напрямку з відомою для водія ефективністю (т. 2 а.к.п. 116-121);
--- висновком експерта №317-АТ від 22.09.2020, згідно якого первинний контакт відбувся між передньою правою кутовою частиною кузова автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , та правою бічною частиною кузова автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 . Кут між повздовжніми осями транспортних засобів в момент первинного контакту був близьким до 120°(±5°), що підліковується проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої вісі автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , до повздовжньої вісі автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 .
У момент первинного контакту автомобіль Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , розташовувався в смузі руху автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , переднім правим колесом на правому узбіччі за напрямом руху автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , на відстані 0,2 м від правого краю проїзної частини та на відстані 233,9 м від кілометрового стовпчика 72 км, а автомобіль Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , знаходився в своїй смузі руху заднім правим колесом на сліду гальмування зазначеного в схемі під позначкою «9» до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 13 серпня 2020 року та під встановленим кутом 120° (±5°) до нього який відліковується проти ходу годинникової стрілки від поздовжньої вісі автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , до повздовжньої вісі автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 (т. 2 а.к.п. 125-130);
--- висновком експерта №371-АТ від 29.09.2020, за змістом якого:
1. Згідно слідової інформації виявленої при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 серпня 2020 року, швидкість руху автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , до початку гальмування складала не менше Va = 104…114,9 км/год. Дане значення швидкості являється мінімально можливим, так як частина кінетичної енергії автомобіля була втрачена при зіткненні з іншим транспортним засобом.
2. У заданій для розгляду дорожній ситуації, водій автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху України та виконуючи вимогу даного пункту, не мав технічної можливості уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
3. У заданій для розгляду дорожній ситуації, водій автомобіля Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , повинна була діяти у відповідності до вимог пунктів 12.6.(ґ) та 12.1. Правил дорожнього руху України та виконуючи вимоги даних пунктів мала технічну можливість уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
4. Своїми односторонніми діями водій автомобіля Пежо IS. р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.к.п. 136-141).
При оцінці доводів сторони захисту висловлених ним під час судового розгляду з приводу недопустимості доказів, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
За змістом частини 1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Так, у суду відсутні сумніви з приводу повноважень т.в.о. начальника відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_11 , який обіймав та обіймає посаду заступника начальника відділу СУ ГУНП в Херсонській області, щодо надання доручення про проведення досудового розслідування старшому слідчому СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_12 та повідомлення ним прокурора про початок досудового розслідування.
Зауваження захисника щодо необхідності винесення постанови про визначення слідчого, а не на підставі доручення як у даному кримінальному провадженні, суд вважає неприйнятними, оскільки положеннями частини 3 статті 110 КПК України визначено, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
При цьому аналіз положень кримінального процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови.
Водночас відомості про те, який слідчий веде досудове розслідування і які прокурори здійснюють процесуальне керівництво, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, витяг з якого наявний у матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.к.п. 1-2). Тому не має достатніх підстав вважати, що досудове розслідування здійснено не уповноваженими на те органами та особами, що вказувало б на істотність порушення прав людини і основоположних свобод та мало б наслідком визнання отриманих доказів недопустимими, як того вимагав захисник. З підстав наведеного доводи захисту з цього приводу та з приводу порушення правил підслідності, судом відхиляються.
Проаналізувавши доводи захисника щодо невідповідності процесуальному закону постанов про визначення групи прокурорів від 13.08.2020 та від 02.10.2020 (т. 2 а.к.п. 6-7, 8-9), судом не встановлено порушень при їх винесенні виходячи з наступного.
Частиною 5 статті 110 КПК України передбачено вимоги до постанови слідчого, дізнавача, прокурора.
При цьому, статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Постанова про визначення групи прокурорів у вказаному переліку відсутня, а тому не може бути оскарженою.
Суд враховує, що у зв`язку з утворенням з 11.09.2020 обласних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації прокуратур областей, що є загальновідомим фактом, та, як наслідок, переведенням на інші посади прокурорів прокуратури Херсонської області, які входили до складу групи прокурорів, що унеможливлювало подальше здійснення ними процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, виникла необхідність у зміні складу групи прокурорів. У зв`язку із цим 02.10.2020 постановою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_13 визначено групу прокурорів у складі: прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству обласної прокуратури Єкімова М. С. (старший групи), замість прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури області ОСОБА_14 як було зазначено в постанові від 13.08.2020; прокурорів Новокаховської місцевої прокуратури Балан Т. Ю., Козак Я. А., Кравчук Н. В.
Пунктом 4 вказаної постанови передбачено ознайомлення з її текстом членів групи прокурорів та направлення до СУ ГУНП в Херсонській області для врахування під час провадження досудового розслідування. Таким чином виконання постанови фактично покладено на групу прокурорів у провадженні та слідче управління ГУНП в Херсонській області.
Доводи про зазначення в резолютивній частині неповних даних особи, якою винесено постанову від 13.08.2020, що на думку сторони захисту є порушенням вимог частини 5 статті 110 КПК України, є безпідставними, оскільки положення наведеної норми процесуального закону містить вимогу про необхідність зазначення в резолютивній частині вказаного процесуального рішення прізвища, ім`я, по батькові, посади особи, яка прийняла постанову, що в даному випадку було дотримано.
Суд зауважує, що підстав для визнання протоколу огляду місця події від 13.08.2020, недопустимим з наведених захисником мотивів, немає, оскільки слідчий мав право на проведення вказаної процесуальної дії до внесення відомостей про злочин в ЄРДР, що відповідає положенням частини 3 статті 214 КПК України, згідно з якими огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
На переконання суду при огляді місця події слідчим були дотримані вимоги статті 237 КПК України, а внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань під час проведення огляду місця події, жодним чином не вплинуло на законність проведення даної процесуальної дії, й вказане жодним чином не досягає того рівня, який може свідчити про істотність недоліків та суттєвого порушення умов проведення цієї слідчої дії, наслідком чого могло би бути визнання недопустимим як доказу протоколу огляду місця події від 13.08.2020.
Безпідставними є доводи захисту про порушення слідчим Шашенком Д. В. порядку допиту свідка ОСОБА_10 , оскільки вказану дію було вчинено на виконання доручення про проведення слідчих розшукових дій, адресоване старшим слідчим СУ ГУНП в Херсонській області Білозеровим В. А. начальнику Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області 13.08.2020 (т. 2 а.к.п. 69).
До того ж, свідок ОСОБА_10 безпосередньо був допитаний під час судового розгляду, а протокол про його допит не є письмовим доказом на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Також судом не встановлено порушень порядку повідомлення про підозру обвинуваченій і твердження захисника з цього приводу спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Не є обґрунтованими доводи захисту про необхідність визнання недопустимим висновку експерта №630 щодо виявлених у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень з підстав отримання медичних документів, без ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту про можливість слідчого отримати вказані медичні документи лише за ухвалою слідчого судді, суд вважає помилковими, оскільки такі дані можуть бути надані добровільно за згодою особи, якої вони стосуються.
При цьому, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що за власною ініціативою з`явився до експерта та ним добровільно були надані наявні в нього медичні документи, будь-яких порушень його прав з цього приводу не вбачав.
Таким чином, суд вважає вказані доводи захисника як і доводи про порушення вимог статті 102 КПК України щодо неповного зазначення даних експерта, його освіти, опису отриманих матеріалів, докладного опису застосованих при дослідженні методів, безпідставними та надуманими.
За наявності у сторони кримінального провадження сумнівів щодо правильності чи повноти виконаної експертизи, остання не позбавлена можливості заявити клопотання про виклик в судове засідання експерта, проте таке питання під час судового розгляду не ініціювалося.
Судом не встановлено об`єктивних даних щодо недопустимості висновків експерта №314-АТ від 18.09.2020, №315-АТ від 25.09.2020, 317-АТ від 22.09.2020, 371-АТ від 29.09.2020, а також висновків судово-медичних експертиз трупів потерпілих ОСОБА_6 (висновок експерта №1111 від 28.08.2020), ОСОБА_7 (висновок експерта №1112 від 28.08.2020), ОСОБА_8 (висновок експерта №1113 від 28.08.2020), ОСОБА_9 (висновок експерта №1153 від 24.09.2020), оскільки на думку суду вказані експертизи проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а окремі незначні неточності не є такими, що вказують на їх недопустимість та неналежність, в зв`язку із чим доводи захисту з цього приводу та висловлені сумніви з приводу їх допустимості, суд вважає неприйнятними та голослівними.
Не може погодитися суд і з доводами захисника про необхідність визнання недопустимими доказами експертиз проведених експертами Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, які, на його думку перебувають у службовій залежності від МВС України, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судову експертизу», незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються серед іншого існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду.
Встановлені у вказаних нормах застереження в даному кримінальному провадженні не порушені, оскільки відповідно до положення «Про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 28 жовтня 2015 року, Міністерство внутрішніх справ не здійснює оперативно-розшукову діяльність та не є органом досудового розслідування. Не є Міністерство внутрішніх справ України і стороною кримінального провадження в розумінні положень Глави 3 КПК України.
Отже, стороною захисту не наведено достатніх та переконливих даних, які б свідчили про те, що при збиранні органом досудового розслідування доказів, були істотно порушенні права чи свободи обвинуваченої, і які б ставили під сумнів їх належність та допустимість.
Одночасно суд зауважує, що відповідно до вимог статті 87 КПК України підставою для визнання доказів недопустимими є не будь-яке порушення процесуального закону, а порушення фундаментальних прав і свобод особи, яких як вважає суд, при отриманні зазначених вище доказів, - не було допущено.
Безпідставними суд також вважає доводи захисту щодо керування потерпілим ОСОБА_2 транспортним засобом за відсутності на те законних підстав, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 (зі змінами та доповненнями) виключено довіреність з переліку документів, які дають право на керування автомобілем. На даний час, як і на момент дорожньо-транспортної пригоди, для підтвердження правомірності керування транспортним засобом, особі яка ним керує, крім наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, достатньо мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, який був наданий потерпілим ОСОБА_2 під час досудового розслідування.
Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_10 , а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх не врахування, а також визнання неналежними чи недопустимими стороною захисту не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, та є такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених статтею 91 КПК України, й жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
Вказані вище докази суд покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_1 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.
За таких обставин, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального провадження й підстав для закриття кримінального провадження, як на тому наполягав захисник, не встановлено.
Суд визнає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б), 12.1, 12.6.ґ) Правил дорожнього руху України, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті та отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим, що і становить в даному випадку об`єктивну сторону злочину.
Відтак, доводи захисту про те, що при формулюванні обвинувачення не викладена об`єктивна сторона злочину, суд вважає безпідставними.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за частиною 3 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб.
За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України:
--- суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання (частина 1);
--- особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (частина 2).
Санкція частини 3 статті 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
При вирішенні питання про вид і розмір покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його наслідки, характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху, керувала транспортним засобом у тверезому стані, вчинила злочин з необережною формою вини, яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, не бажала настання тяжких наслідків, і за жодних обставин не мала наміру позбавляти когось життя, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, що не заперечувалося сторонами кримінального провадження, офіційно працевлаштована, її вік та стан здоров`я, являється вдовою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратила близьких їй людей, у зв`язку із чим проходила курс психологічної реабілітації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває позицію потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , висловлену ними в адресованій суду заяві про відсутність у них претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченої та їх прохання щодо застосування до обвинуваченої положень статті 75 КК України, відшкодування потерпілій ОСОБА_4 витрат понесених нею на лікування сина та ритуальні послуги пов`язані з його похованням, намагання обвинуваченою шляхом внесення коштів на депозит приватного нотаріуса частково відшкодувати завдані нею збитки потерпілому ОСОБА_15 , позицію останнього за якою він не наполягає на призначенні суворого покарання, позицію сторони обвинувачення про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на строк шість років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також обставини, що впливають на її покарання, з яких пом`якшуючою відповідно до статті 66 КК України визнає: щире каяття, про що свідчить визнання своєї вини та щирий жаль з приводу події, що сталася, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_2 та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій ОСОБА_4 , обтяжуючих обставин згідно статті 67 КК України, не встановлено.
Суд також враховує, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а внаслідок порушення ОСОБА_1 трьох пунктів Правил дорожнього руху України загинуло четверо людей, троє з яких діти.
Доводи захисника про стан дорожнього покриття та відсутність дорожньої розмітки на ділянці дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, а також незначний водійський стаж обвинуваченої, судом не приймаються як обставини на підтвердження невинуватості обвинуваченої, оскільки вказані обставини не є наслідком спричинення смерті потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та отримання потерпілим ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Разом із тим, суд вважає необхідним врахувати ці обставини при призначенні обвинуваченій покарання в сторону його пом`якшення.
Одночасно суд звертає увагу на те, що при належному дотриманні ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлені пунктами 2.3.б), 12.1, 12.6.ґ), вона мала б змогу уникнути дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої є спричинення потерпілим смерті та отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Маючи незначний водійський стаж та будучи невпевненим у своїх водійських навиках, водій завжди зобов`язаний керувати транспортним засобом з особливою уважністю та неухильним дотриманням вимог правил дорожнього руху, виважено підходити до вибору швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, та особливо при перевезенні в салоні автомобіля пасажирів, що в силу свого життєвого досвіду мала розуміти обвинувачена. Тому суд розцінює таку позицію захисника обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження як обраний спосіб захисту.
Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами кримінального провадження, дорожньо-транспортна пригода 13.08.2020 трапилася з вини ОСОБА_1 , яка керуючи автомобілем, маючи посвідчення водія відповідної категорії, проявивши неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, допустила порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.1., 12.6.ґ) Правил дорожнього руху України, що стало наслідком загибелі пасажирів її автомобіля та отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості водієм зустрічного транспортного засобу.
За встановлених обставин, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_1 , усіх обставин по провадженню, тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, його вкрай тяжких та непоправних наслідків, позицій потерпілих та сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченої положення статей 75 і 76 КК України, оскільки звільнення її від відбування покарання з випробуванням буде явно несправедливим унаслідок м`якості, оскільки не забезпечить мету кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженої, але й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень в даному випадку в сфері безпеки руху та експлуатації транспортних засобів як самою засудженою, так і іншими особами, та, реалізуючи принципи законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким визнає її винуватою у розмірі наближеному до мінімально визначеного, а також позбавити її права керувати транспортними засобами на строк три роки, що передбачено санкцією частини 3 статті 286 КК України. Таке обмеження з огляду на конкретні обставини справи відповідає вимогам кримінального закону та фактично встановленим обставинам у провадженні.
Потерпілим ОСОБА_2 пред`явлено цивільний позов у якому висловлено прохання стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн., яка виразилася у фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправними діями обвинуваченої та завданням йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Обвинувачена підтримавши позицію захисника просила залишити цивільний позов без задоволення через відсутність належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
При вирішенні питання обґрунтованості заявленого потерпілим позову, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, фізичних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Дослідивши вказані обставини, врахувавши глибину душевних страждань потерпілого ОСОБА_2 понесених внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченої, тривалість страждань з огляду на вказане, ступінь вини заподіювача шкоди, її матеріальний стан, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди дещо завищений, не відповідає фактичним обставинам її заподіяння та ступеню моральних страждань, завданих потерпілому. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню частково, в розмірі 10 000,00 грн. і підлягає стягненню з обвинуваченої.
В порядку статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Відповідно до статті 124 КПК України, із ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в загальному розмірі 7316,58 грн.
Накладений під час досудового розслідування арешт на рухоме майно підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА _1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України та призначити їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту її затримання в порядку виконання вироку.
Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 7316,58 грн.(сім тисяч триста шістнадцять гривень 58 коп.).
Скасувати арешт на майно накладений згідно ухвал слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.08.2020, а саме: на автомобілі «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 та «Пежо IS», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Речові докази: автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 – повернути власнику ОСОБА_1 ; автомобіль «Пежо IS», державний номерний знак НОМЕР_2 – вважати повернутим власнику ОСОБА_2 .
Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Обвинувачена має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя Пухальський С. В.
