Ухвала
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 199/6042/19
провадження № 61-11658свп20
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Жданової В. С.,
Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Русинчука М. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал», ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року в складі судді Руденка В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал» (далі - ТОВ «Дуос Капітал»), ОСОБА_2 та просила:
- визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений між ОСОБА_1 та ТОВ «Дуос Капітал»;
- визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений між ТОВ «Дуос Капітал» та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» № 19/-03 від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників ТОВ «Дуос Капітал» та повернення майна, внесеного до статутного капіталу, в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 № 28827085, внесений державним реєстратором Третяк Т. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 листопада 2018 року; про право власності ТОВ «Дуос Капітал» № 30779497, внесений державним реєстратором Ковальовим С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року; про право власності ОСОБА_2 № 30781241, внесений державним реєстратором Ковальовим С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року.
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованих будівель.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року в справі № 191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якою, зокрема визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі цієї ухвали 08 листопада 2018 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищевказані будівлі та споруди. У подальшому ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Дуос Капітал» на підставі акта приймання-передачі прийняло до статутного капіталу майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , та 20 березня 2019 року здійснило реєстрацію права власності за собою на цей комплекс. Того ж дня відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників від 19 березня 2019 року ТОВ «Дуос Капітал» на підставі акта приймання-передачі передало майновий комплекс ОСОБА_2 , який 20 березня 2019 року зареєстрував право власності за собою на це майно.
21 березня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду скасовано ухвалу суду, на підставі якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , власником якої є Дніпровська міська рада.
Оскільки Дніпровська міська рада не приймала будь-якого рішення щодо виділення ОСОБА_1 цієї земельної ділянки, а підстава, за якою у нього виникло право власності на зазначені вище будівлі та споруди, відпала, вважають, що оскаржувані акти приймання-передачі, протокол загальних зборів є недійсними, у зв`язку з чим внесені на підставі цих актів записи про право власності підлягають скасуванню, а земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 самовільно побудував спірне нерухоме майно, поверненню Дніпровській міській раді на підставі частини другої статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, позовну заяву Дніпровської міської ради визнано неподаною та повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в позовній заяві об`єднано декілька вимог, які належить розглядати за правилами різного судочинства (господарського та цивільного), що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року Дніпровська міська радазвернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позовні вимоги в цій справі є однорідними, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших позовних вимог, а тому зазначена справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та в одному провадженні.
Проте, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, неправильно визначилися з юрисдикцією цього спору, внаслідок чого безпідставно повернули позовну заяву.
До того ж вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 361/3009/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 907/1215/15, від 13 березня 2018 року в справі № 415/2542/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року в справі № 202/29556/13-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
05 жовтня 2020 року справа № 199/6042/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Позиція Верховного Суду та її нормативно-правове обґрунтування
Щодо першої підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
У цій справі Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 провизнання недійсними акта приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акта приймання-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування записів про право власності та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Повертаючи позовну заяву позивачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що вищевказані позовні вимоги підлягають розгляду за правилами різного судочинства (господарського та цивільного).
Касаційна скарга Дніпровської міської ради містить доводи щодо порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
При цьому Дніпровська міська рада обґрунтовувала свою касаційну скаргу тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а колегією суддів не встановлено, що Велика Палата Верховного Суду викладала в своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі№ 361/3009/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 907/1215/15, від 13 березня 2018 року в справі № 415/2542/15-ц, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються інших (не тотожних) правовідносин, які є відмінними від правовідносин, які виникли в цій справі.
Отже, наявні умови, передбачені частиною шостою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Щодо другої підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У частині четвертою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 911/1431/18 (провадження № 12-228гс18) та від 16 вересня 2020 року в справі № 9901/134/20 (провадження № 11-176заі20) зроблено висновок про те, що об`єднання в позові кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, є підставою для повернення позовної заяви.
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в зазначених постановах, з таких підстав.
У пункті 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Аналогічні положення містяться в пункті 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України та в пункті 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 20 ЦПК України, частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року (провадження № 6-229цс14) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду враховує, що інститут повернення позовної заяви позивачу передбачений для усунення недоліків позовної заяви і таке повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до цивільного суду в порядку, встановленому законом після усунення недоліків.
Разом з тим, подання позовної заяви, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, наслідком чого є неможливість повторного звернення позивача з тією самою позовною заявою до суду цивільної юрисдикції.
З огляду на викладене, вважаємо, що у випадку подання позовної заяви, частина вимог якої не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд позбавлений можливості застосовувати положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви. У такому випадку суд повинен відмовити у відкритті провадження у справі в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, вирішити питання про відкриття провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
За таких обставин, справа також підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку із необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 911/1431/18 (провадження № 12-228гс18) та від 16 вересня 2020 року в справі № 9901/134/20 (провадження № 11-176заі20).
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Справу № 199/6039/19 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Ю. Тітов
Судді: Н. О. Антоненко
С. Ю. Бурлаков
І. О. Дундар
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
М. М. Русинчук
М. Є. Червинська
