ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2021м. ДніпроСправа № 904/949/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн., пені у розмірі 415470,41 грн., 3% річних у розмірі 136 581,97 грн. та інфляційної складової у розмірі 129655,94 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При помічникові судді, який за дорученням суді тимчасово
виконує обов`язки секретаря судового засідання, Яковлєвій А.Ю.
Представники:
від позивача: Вагнер Д.В. довіреність № 1-2529 від 10.12.2020;
від відповідача: Зінковська Н.В. довіреність від 25.01.2021.
РУХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн., пені у розмірі 415470,41 грн., 3% річних у розмірі 136 581,97грн. та інфляційної складової у розмірі 129655,94 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними газопроводами № 1109011133/П05 від 28.09.2011 зі сплати вартості наданих послуг.
Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 16.03.2021.
В підготовчому засіданні від 16.03.2021 оголошено перерву до 06.04.2021.
В підготовчому засіданні від 06.04.2021 оголошено перерву до 18.05.2021.
Ухвалою суду від 06.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.06.2021.
Протокольною ухвалою від 09.06.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення заяви № 1015/17/1-02 від 14.05.2021 відповідачу.
В судовому засіданні від 09.06.2021 оголошено перерву до 15.06.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої відповідно до пункту 1.2. статуту є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", (надалі газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (надалі - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами № 1109011133/П05 від 28.09.2011 (надалі - договір).
Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 17.01.2013, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач наполягає на тому, що жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору. За таких обставин, договір № 1109011133/П05 від 28.09.2011 був чинний у спірний період: з січня 2018 року по квітень 2019 року.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.
У пункті 1.2. договору (з урахуванням додаткових угод) сторони визначили річний плановий обсяг транспортування природного газу, у тому числі по місяцях, згідно графіку, передбаченого договором.
Позивач зазначив, що виконав умови договору, з січня 2018 року по квітень 2019 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника на загальну суму 12 114 760,14 грн., що підтверджується актами приймання передачі послуг.
Позивач зауважив, що вказані акти підписані представником відповідача та скріплені печаткою ПАТ "Дніпрогаз" без зауважень та заперечень. У кожному акті сторонами вказано, що послуги надаються саме на виконання договору № 1109011133/П05 від 28.09.2011.
Відповідно до пункту 5.5. договору, оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 дні до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Позивач наполягає на тому, що строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості наданих послуг є таким, що настав.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив спожиті послуги у встановлені строки. Всього відповідачем було сплачено позивачу вартість отриманих послуг у розмірі 9 731 626,99 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз" зі сплати суми основного боргу у розмірі 2 383 133,15 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до сплати пеню у розмірі 415470,41 грн., 3% річних у розмірі 136 581,97 грн. та інфляційну складову у розмірі 129655,94 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач заперечив проти факту надання позивачем послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами у період з січня 2018 року по квітень 2019 року на підставі договору № 1109011133/П05 від 28.09.2011.
Відповідач зазначив, що спірний договір був укладений на виконання ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» та постанови НКРЕ від 22.09.2011 № 1579 «Про затвердження Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
В подальшому, постановою НКРЕКП № 1587 від 21.05.2015 анульовано дію ліцензії АТ "Дніпрогаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом усім категоріям споживачів. За таких обставин, за твердженням позивача, з 01.07.2015 він припинив здійснювати діяльність з постачання природного газу та здійснює виключно розподіл природного газу на підставі ліцензії.
Відповідач вказав, що постановою НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 затверджено новий Типовий договір на транспортування природного газу та зобов`язано суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою.
Відповідач зазначив, що на виконання вказаної постанови НКРЕКП між сторонами було підписано договір на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015.
Відповідач наполягає на тому, що з 27.11.2015 договір № 1109011133/П05 від 28.09.2011 припинив свою дію у зв`язку з неможливістю його виконання.
Акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за період з січня 2018 року по квітень 2019 року, за твердженням відповідача, підписані ним помилково.
Також відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача. Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19 зазначив про таке.
Частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Враховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.
За таких обставин, відповідач наполягає на тому, що, що положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України мають бути застосовані до спірних правовідносин.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними газопроводами № 1109011133/П05 від 28.09.2011 у розмірі 2 383 133,15 грн., пені у розмірі 415470,41 грн., 3% річних у розмірі 136 581,97 грн. та інфляційної складової у розмірі 129655,94 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (у якому обсязі відповідачу були надані послуги; в які строки і якому розмірі надані послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачені відповідачем отримані послуги у повному розмірі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником, чи наявні підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої відповідно до пункту 1.2. статуту є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", (надалі газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (надалі - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами № 1109011133/П05 від 28.09.2011 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 17.01.2013, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Так, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін іншої сторони про припинення дії договору. За таких обставин, договір № 1109011133/П05 від 28.09.2011 був чинний у спірний період: з січня 2018 року по квітень 2019 року.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.
У пункті 1.2. договору (з урахуванням додаткових угод) сторони визначили річний плановий обсяг транспортування природного газу, у тому числі по місяцях, згідно графіку, передбаченого договором.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, з січня 2018 року по квітень 2019 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника на загальну суму 12 114 760,14 грн., що підтверджується актами приймання передачі послуг (том 1 а.с. 22 - 37).
Вказані акти підписані представником відповідача та скріплені печаткою ПАТ "Дніпрогаз" без зауважень та заперечень. У кожному акті сторонами вказано, що послуги надаються саме на виконання договору № 1109011133/П05 від 28.09.2011.
Відповідно до пункту 5.5. договору, оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 дні до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
З урахуванням наведених положень договору, строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості наданих послуг є таким, що настав.
Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив спожиті послуги у встановлені строки. Всього відповідачем було сплачено позивачу вартість отриманих послуг у розмірі 9 731 626,99 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (том 1 а.с. 38 49).
Вищенаведеним спростовуються твердження відповідача про припинення дії спірного договору 28.09.2011 та про те, що позивачем не надавались відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами у період з січня 2018 року по квітень 2019 року на підставі договору № 1109011133/П05 від 28.09.2011.
За таких обставин, у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз" зі сплати суми основного боргу у розмірі 2 383 133,15 грн.
А отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 383 133,15 грн. є обґрунтованими.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.04.2019 по 20.11.2019 у розмірі 415470,41 грн.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивачем при розрахунку було визначено помилкові періоди нарахування пені.
Так, в листі Інституту української мови НАН України від 31.03.2015 № 307/209 було вказано, що прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У межах цього спільного часового значення розрізняються лише сферами свого використання: «до» вживають в офіційно-діловому стилі, передусім у текстах ділових документів накази, заяви, розпорядження тощо, «по» закріплений за розмовним стилем. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно використовувати лише прийменник «до».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17, від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 09.06.2019 №419/1965/18.
А отже зазначення у договорі «до 20 числа місяця» свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
За розрахунком суду, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.04.2019 по 20.11.2019 становить 414 202,94 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими у розмірі 414 202,94 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 136 581,97 грн. за загальний період з 20.02.2018 по 17.12.2020 та інфляційну складову у розмірі 129 655,94 грн. за загальний період з квітня 2018 року по жовтень 2020 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем при розрахунку було визначено помилкові періоди нарахування 3% річних. Як вказано судом вище, зазначення у договорі «до 20 числа місяця» свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
За розрахунком суду, 3% річних за період з 20.02.2018 по 17.12.2020 становлять 135 628,27 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими у розмірі 135 628,27 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової судом було встановлено, що такий рахунок не відповідає вимогам чинного законодавства Позивачем не було враховано, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Та не було враховано негативний індекс інфляції, що мав місце у липні 2018 року.
За розрахунком суду, інфляційна складова за загальний період з квітня 2018 року по жовтень 2020 року становить 128 595,94 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 128 595,94 грн.
ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:
Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача. Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19 зазначив, що до спірних правовідносин має бути застосована спеціальна позовна давність, встановлена частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Виходячи із системного аналізу статті 315 Господарського кодексу України, зазначена норма розміщена в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання".
Згадана глава розпочинається статтею 306 у частині першій якої визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Частиною третьою статті 306 Господарського кодексу України також закріплено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята статті 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
Так, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що між сторонами укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011133/П05 від 28.09.2011.
Враховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.
При цьому, позивач у справі є саме перевізником в розумінні вищевказаних положень чинного законодавства.
За таких обставин, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи п. 5.5 договору, строк оплати послуг, наданих у період з січня 2018 року по квітень 2019 року, настав з 20.02.2018 по 20.05.2019.
Відповідно, шестимісячний строк позовної давності для звернення позивач до суду з вимогою про стягнення сум основної заборгованості за надані послуги сплив з 20.08.2018 по 20.11.2019 (в залежності від кінцевої дати строку виконання основного зобов`язання).
Із цим позовом позивач звернувся до суду тільки 09.02.2021. Тобто поза межами строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн. слід відмовити внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з такими вимогами.
Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19.
А отже, до вимог позивача про стягнення пені, інфляційної складової та 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн., слід також застосувати спеціальний строк позовної давності.
Разом з цим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки під час розгляду цієї справи судом було встановлено часткову необґрунтованість зроблених позивачем розрахунків пені, інфляційної складової та 3% річних:
- в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 267,47 грн., інфляційної складової у розмірі 1 060 грн. та 3% річних у розмірі 953,70 грн. слід відмовити внаслідок необґрунтованості таких сум;
- в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 414 202,94 грн., інфляційної складової у розмірі 128 595,94 грн. та 3% річних у розмірі 135 628,27 грн. слід відмовити внаслідок застосування строку позовної давності.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 1109011133/П05 від 28.09.2011 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 9 - 21), актами наданих послуг (том 1 а.с. 22 - 37), виписками по рахунку (том 1 а.с. 38 - 49).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться договором на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 (том 1 а.с. 70 - 75).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі. При цьому:
- в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 267,47 грн., інфляційної складової у розмірі 1 060 грн. та 3% річних у розмірі 953,70 грн. слід відмовити внаслідок необґрунтованості таких сум;
- в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн., пені у розмірі 414 202,94 грн., інфляційної складової у розмірі 128 595,94 грн. та 3% річних у розмірі 135 628,27 грн. слід відмовити внаслідок застосування строку позовної давності.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код: 30019801; місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (місцезнаходження: 49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5; ідентифікаційний код: 20262860) про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн., пені у розмірі 415470,41 грн., 3% річних у розмірі 136 581,97грн. та інфляційної складової у розмірі 129655,94 грн.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.06.2021.
Суддя М.О. Ніколенко
