Справа № 2/593/113/2021
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2021 р.
Бережанський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Музики Я.М.
при секретарі Лещук Л.Б.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
та представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" про поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" та просить скасувати Наказ №378-к ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" про припинення із нею трудового договору та звільнення 29.12.2020 р. її з роботи, через закінчення строку дії контракту, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України; скасувати підписаний нею останній контракт із директором ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» в частині строку дії трудового договору; поновити її на роботі у вищевказаному навчальному закладі з 30.12.2020 р., в займаній до звільнення посаді; стягнути з відповідача у її користь грошові кошти за час вимушеного прогулу із розрахунку, в межах 6 500 грн. заробітної плати в місяць; стягнути з відповідача у її користь судові витрати.В обґрунтування позову зазначила, що 23.12.2020р. директор ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" Жибак М.М. підписав внесений йому, як керівнику Вищого навчального закладу провідною фахівчинею з кадрів Фльонц Д.П., погодженого з головним бухгалтером Мигдаль Д.М. та юрисконсультом Люпою П.В. щодо неї старшого викладача кафедри енергетики і автоматики Наказ №378-к, без дати його підписання та реєстрації, про припинення із нею трудового договору та звільнення 29.12.2020 р. її з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Копія зазначеного Наказу у день звільнення з роботи надана їй не була. Отримання нею 23.12.2020 р. до закінчення дії контракту, підписаного директором, фахівчинею з кадрів Вищого навчального закладу ксерокопії Наказу №378-к без дати його підписання директором, без дати реєстрації у Вищому навчальному закладі, без посилання на належну норму матеріального права не є отриманням нею вищевказаного Наказу, на підставі якого вона могла б бути звільненою з роботи. Позивачка стверджує, що в зазначений навчальний заклад вона була прийнята на роботу безстроково, у відповідності Наказу №409 від 28.08.2003 р. де працювала по 29.12.2020 р. Підписання чисельних контрактів з адміністрацією Вищого навчального закладу у неї, як і в інших науково-педагогічних працівників навчального закладу сталося у зв`язку із змінами внесеними до КЗпП України. Директор інституту упереджено віднісся до неї та безпідставно підписав вищевказаний Наказ №378-к. Зазначене стверджується цими обставинами, що у другій половині 2020 року у більш ніж 40 осіб Вищого навчального закладу закінчувалися так звані контракти, але ніхто крім неї з роботи звільнений не був. За таких обставин позивачка звернулась із відповідним позовом до суду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та просить її позов задоволити.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Бойко П.В. позов підтримав, надав судупояснення аналогічні поясненням, що зазначені в позовній заяві позивачкою, просить даний позов задоволити.
Представник відповідача ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" - юрисконсульт ОСОБА_3 у судовому засіданні заявленого позову не визнав, суду пояснив, що контракт №15 був укладений між позивачкою та ВП НУБіП України «Бережанським агротехнічним інститутом» 29.12.2017 року і термін його дії був визначеним до 29.12.2020 року.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 який є юрисконсультом суду пояснив, що він погоджував Наказ №378-к від 23.12.2020 р. ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" про припинення із ОСОБА_1 трудового договору,який є законним та відповідає усім вимогам.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , яка є провідним фахівцем із кадрів суду пояснила, що нею було підготовлено вищезазначений Наказ №378-к, оскільки закінчився термін контракту та було дано на погодження юрисконсульту, бухгалтеру і надано на підпис директору ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» ОСОБА_7
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , яка працює на посаді головного бухгалтера ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» повідомила, що вона погоджувала Наказ №378-к і нею було здійснено розрахунок виплати при звільненні, всі кошти позивачці ОСОБА_1 були виплачені.
В судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_6 , який є чоловіком позивачки та також працює в ВП НУБіП України "Бережанському агротехнічному інституті» суду пояснив, що 21.12.2020 року були проведені збори, де виступав юрисконсульт ОСОБА_3 і ним було повідомлено із якими особами буде продовжено контракт. Оскільки був підготовлений відповідний список, біля прізвища його дружини у даному списку був прочерк. Додав, що з іншими працівниками контракт продовжено до 2022 року.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , який є директором ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» суду пояснив, що ним було зважено усі за та проти стосовно даної ситуації, а також відповідні обставини та факти, строк дії контракту закінчився і він вирішив його не продовжувати.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту", безстроково у відповідності до Наказу №409 від 28.08.2003 р., що підтверджується відповідним записом №5 в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .
Підписання чисельних контрактів з адміністрацією Вищого навчального закладу у позивачки, як і в інших науково-педагогічних працівників навчального закладу відбулося у зв`язку із змінами внесеними до КЗпП України.
Із копії витягу з Наказу №354-к ВП НУБіП України «Бережанського агротехнічного інституту» вбачається, що ОСОБА_1 з 29.12.2017 року призначено на посаду старшого викладача кафедри енергетики і автоматики як таку, що обрано за конкурсом за умовами контракту.
Із копії контракту №15 від 29.12.2017 р. вбачається, що ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" в особі директора Жибака М.М. з однієї сторони та НПП ОСОБА_1 з іншої сторони уклали цей контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого викладача кафедри енергетики і автоматики ВП НУБіП України «Бережанського агротехнічного інституту» на термін з 29.12.2017 року до 29.12.2020 року. Тобто даний контракт було укладено терміном на три роки.
23.12.2020 року директором ВП НУБіП України «Бережанського агротехнічного інституту» видано Наказ №378-к, згідно якого з 29.12.2020 року ОСОБА_1 звільнена, у зв`язку із закінченням контракту.
У трудову книжку позивачки внесено запис №13 від 29.12.2020 року про її звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.
Крім цього, позивачка в позові стверджує, що Наказ №378-к про її звільнення від 23.12.2020 року, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України не має дати його підписання та реєстрації, що заперечується копією цього Наказу №378-к доданою позивачкою до позову.
Позивачка працюючи за укладеним 29.12.2017 року контрактом №15, в даний час звернулась до суду про скасування цього контракту в частині строку його дії. При цьому своєї такої вимоги вона не обґрунтовує ніякими належними і допустимими доказами. Вона самостійно уклала цей контракт на визначений термін - на три роки, до 29.12.2020 року, і в ньому не міститься даних про настання якоїсь події чи іншого терміну, а тому ця вимога позивачки є безпідставною.
Сторона відповідача заявленого позову не визнає та зазначає, що припинення трудового договору позивачки у зв`язку із закінченням строку дії контракту і її звільнення відбулося у відповідності до вимог КЗпП України, про це свідчать і результати перевірки здійсненої інспекцією праці в період 03-05 лютого 2021 року, якою порушень умов звільнення позивачки ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.36 КЗпП України не виявлено.
Щодо позовних вимог про визнання звільнення позивачки незаконним, визнання наказу недійсним та його скасування суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як вбачається з ч.3 ст.21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить ст.9 КЗпП України) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.
Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору контракту.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п.2 ч.І ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.
На час укладення контракту в 2017 році позивачка дала згоду на укладення особливої форми трудового договору контракту, тим самим погодившись на певні обмеження, пов`язані з цим.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на незаконність та безпідставність її звільнення, оскільки умови трудового договору, укладеного з позивачкою, не містять посилань стосовно того, які чинники унеможливлюють укладення з позивачкою трудового договору на невизначений строк, при цьому сам трудовий договір раніше неодноразово переукладався, а тому вказувала, що це погіршує становище позивачки та суперечить ч.2 ст.39-1 КЗпП України і вважала трудовий договір таким, що продовжений на невизначений строк.
Згідно з ч.І ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Позивачка вважає, що трудовий договір, укладений з нею та директором ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» після його переукладення набув статусу безстрокового.
Разом з тим, суд вважає, що таке посилання не ґрунтується на законі.
За змістом ст.39-1 КЗпП України не всі строкові трудові договори при переукладанні набувають безстроковий характер. Це правило не поширюється на випадки визначені ч.2 ст.23 КЗпП України, а саме коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
За таких обставин, посилання ОСОБА_1 на те, що трудовий договір (контракт), укладений після його продовження набув статусу безстрокового, є безпідставним.
Позивачка за власним волевиявленням уклала з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії договору.
Як встановлено в судовому засіданні про припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням дії контракту (п.2 ст.36 КЗпП України) позивачка була обізнана завчасно.
З урахуванням того, що строк дії трудового договору між сторонами сплив та роботодавець поставив вимогу його припинення, особа правомірно була звільнена із займаної посади. При цьому, законодавство не пов`язує припинення строкового трудового договору з доведенням роботодавцем неможливості продовження трудових відносин.
На підставі наведеного, суд приходить до переконання про те, що даний Наказ №378-к виданий у відповідності із чинним законодавством про працю та не порушує прав позивачки.
Оскільки Наказ про звільнення ОСОБА_1 №378-к від 23.12.2020 року є законним, саме звільнення позивачки у зв`язку із закінченням дії контракту проведено у відповідності із вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його визнання незаконним у суду немає.
Суд вважає, що в такому випадку відсутні й підстави для визнання поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Суд також вважає, що при звільненні позивачки ОСОБА_1 відповідачем було дотримано вимоги ст.ст.23, 36 КЗпП України, які передбачають підстави припинення трудового договору. Докази, які б свідчили про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивачки в цій частині відсутні.
Не є підставою для задоволення позову і посилання позивачки на те, що Наказ №378-к про її звільнення недійсний, оскільки, як встановлено під час розгляду справи судом, Наказ №378-к підписаний особою, яка мала законні повноваження підписувати цей наказ від імені директора ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту» Жибака М.М.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позивачка усвідомлювала наслідки закінчення строкового трудового договору, і крім того, такий строковий договір був укладений за її згодою, а тому позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В. від 30.03.2020 року справа 554/7844/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 36, 39-1, 235, 237, 237-1 КЗпП
України, ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВП НУБіП України "Бережанського агротехнічного інституту" про поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Я.М. Музика
