Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 вересня 2018 року
у справі № 813/2018/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо процедури застосування адміністративного арешту майна платника податків
Фабула справи: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник», яким просив застосувати арешт коштів на рахунках платника податків, мотивуючи позов наявністю підстави для його застосування, передбаченої пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, оскільки відповідач відмовив посадовим особам позивача у допуску до проведення перевірки.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вказує на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Правова позиція Верховного Суду: адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Положеннями пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об’єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов’язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв’язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Висновки: рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.
Ключові слова: податкові спори, погашення податкового боргу платника податків, сплата грошового зобов’язання
