Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 вересня 2020 року
у справі № 640/18653/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації вбивства однієї людини і замаху на життя другої
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч . 2 ст. 15 пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років;
- за ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Об’єднана палата ККС ВС змінила судові рішення, виключивши з кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України п. 13.
ОЦІНКА СУДУ
Вбивство, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, характеризується єдиним наміром щодо вбивства двох (або більше) потерпілих, змістом якого охоплюється умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті декільком фізичним особам. Смерть двох або більше потерпілих утворює собою зміст мисленого уявлення винної особи про результат своїх дій, що є метою вчинення цього злочину як обов’язкової ознаки його суб’єктивної сторони.
Єдність умислу щодо таких дій є характерною відмінною ознакою цього виду вбивства. Водночас єдиним умислом є той, який виник до заподіяння смерті (до її настання) першому потерпілому і охоплює своїм змістом намір (прагнення) заподіяти смерть двом або більше особам.
У разі відсутності єдиного умислу (єдиного злочинного наміру), спрямованого на вбивство двох чи більше осіб, друге за часом вчинення посягання кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням стадії його вчинення, а перше – за відповідною частиною ст. 115 КК України чи іншою спеціальною нормою, що передбачає посягання на життя певного потерпілого. Умисне вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України в тих випадках, коли умисел на заподіяння смерті іншому (або іншим) потерпілому виникає після її заподіяння першому і за своїм змістом та часом виникнення не охоплює єдиним змістом усі заподіяні наслідки.
У цьому кримінальному провадженні без обґрунтування необхідних і достатніх підстав кримінальної відповідальності дії особи неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Дійшовши висновку про наявність у діянні засудженого ознак зазначеного злочину, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлені під час судового розгляду фактичні обставини, зокрема щодо змісту суб’єктивної сторони вчиненого злочину, які свідчать про наявність в особи єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом потерпілим, що виник до заподіяння смерті першому з них.
Умисне заподіяння смерті двом або більше особам кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при заподіянні смерті кожному з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються й за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України. Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України не має.
Крім того, кваліфікація дій особи за ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України не порушує принципу «non bis in idem», що виключає подвійне ставлення у провину (інкримінування) згідно із ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КК України, адже наслідок у виді смерті однієї людини не є обов’язковою (конститутивною) ознакою замаху на життя двох чи більше потерпілих, тому окрема кримінально-правова оцінка такого наслідку у формулі кваліфікації не є подвійним ставленням у провину. Формула кваліфікації, що включає лише ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, не відображає заподіяння смерті одній людині, яка за своїм характером є найбільш небезпечним наслідком, який є незворотним.
Отже, встановлені судом обставини свідчать про вчинення засудженим злочину з прямим визначеним умислом, спрямованим на заподіяння смерті як одній, так і другій особі, а тому кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.
ВИСНОВКИ: у разі встановлення судом єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам, вбивство однієї людини і замах на життя другої має кваліфікуватись як незакінчений злочин - вбивство двох або більше осіб, оскільки єдиного злочинного наміру вбити двох осіб не було реалізовано з причин, що не залежали від волі винної особи, за відповідною частиною ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України незалежно від послідовності злочинних дій та за ч. 1 ст. 115 КК України чи відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК України (або іншими спеціальними нормами, передбаченими в інших розділах Особливої частини КК України) у разі наявності таких підстав.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя та здоров'я особи, склад вбивства, кваліфікуючі ознаки вбивства, правила кваліфікації злочинів, засади кримінального судочинства, подвійна кримінальна відповідальність
