Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 липня 2018 року
у справі № 223/558/15-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку перенесення або продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до міської ради, Виконавчого комітету міської ради, Військово-цивільної адміністрації міста, третя особа - Управління Державної казначейської служби України, в якому просив про:
- визнання незаконними та скасування розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації про припинення видатків на оплату праці;
- зобов'язання відповідачів продовжити відпустку ОСОБА_2 згідно Закону України "Про відпустки";
- зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за певний період;
- зобов'язання відповідачів повернути позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, яка була нарахована та виплачена, а потім утримана з коштів, призначених позивачу в якості оплати листка непрацездатності, заробітної плати та розрахункових при звільненні;
- стягнення з відповідача на користь позивача одноразово 10 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.
На підставі рішення окружного адміністративного суду, залишеного без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішення допущено порушення норм матеріального права, тому такі рішення є незаконними.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 11 Закону України “Про відпустки” щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відпустки” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" ввстановлено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Висновки: Закон України “Про відпустки” передбачає можливість перенесення відпустки на інший термін або її продовження в разі тимчасової непрацездатності працівника лише за обов'язковою згодою як працівника так і власника або уповноваженого органу.
Крім того, заява працівника повинна бути погоджена ним з власником, а також власником або уповноваженим органом повинно бути прийнято відповідне рішення (наказ, розпорядження), з яким працівник повинен бути ознайомлений, що підтверджує взаємну згоду між працівником та власником або уповноваженим органом щодо перенесення або продовження відпустки.
Ключові слова: право на відпочинок, підстави перенесення відпустки, право на щорічну відпустку, підстави продовження відпустки, порядок повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, незаконне звільнення, трудові права посадових осіб ОМС
