Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 грудня 2020 року
у справі № 917/93/20
Господарська юрисдикція
Щодо осіб, які можуть набувати право користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги з визначенням функціонального використання - для ведення фермерського господарства
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" про визнання протиправною відмову в реєстрації позивача як учасника земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, цільовим призначенням якої є ведення фермерського господарства і яка розташована за межами населених пунктів на території сільської ради.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, позов задоволено.
Судові рішення аргументовано тим, що жодних обмежень чи заборон щодо передачі в оренду юридичним особам, у тому числі сільськогосподарським підприємствам, земель для ведення фермерського господарства ні ЗК України, ні спеціалізований Закон України "Про оренду землі" не встановлюють.
Суди також зазначили, що відповідно до статті 371 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.
КГС ВС скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 і рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2020 та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до частини п’ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Отже, зазначеною нормою обмежено користування власниками або користувачами землями певного виду в межах встановлених визначними у цій нормі статтями.
Відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах, та іншими нормативно-правовими актами України.
За змістом частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 зазначеного Закону). Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Статтею 371 ЗК України встановлено право використання власником або користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, призначеної, зокрема, для ведення фермерського господарства, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак не передбачено можливості продажу на земельних торгах прав на земельну ділянку певного виду користування - для ведення фермерського господарства.
ВИСНОВКИ: чинним законодавством передбачено інший ніж загальний, суб’єктний склад осіб, які виявили бажання придбати на земельних торгах право оренди земельної ділянки з визначенням такого функціонального призначення як ведення фермерського господарства, оскільки можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Оскільки землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, то товариство з обмеженою відповідальністю (з урахуванням предмета і цілей діяльності товариства згідно зі статутом) не може набувати права користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги з визначенням функціонального використання - для ведення фермерського господарства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим сільськогосподарських земель, правовий статус фермерського господарства, підстави набуття прав на землю, землекористування, процедура проведення земельних торгів
