Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 листопада 2020 року
у справі № 820/6620/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості стягнення податкової заборгованості солідарно з учасників договору про спільну діяльність
ФАБУЛА СПРАВИ
Об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС звернулась до окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Цефей» та ПАТ «Укргазвидобування», в якому просила стягнути податкову заборгованість з розрахункових рахунків у сумі 22 302 113,99 грн.
Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з ТоВ «Цефей» з розрахункових рахунків у банках, які його обслуговують, на користь Державного бюджету України кошти в сумі податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 22 302 113 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов податкового органу до ТОВ «Цефей» та ПАТ «Укргазвидобування» задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Згідно з пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені цим Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.
Крім того, за приписами частини 1 статті 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.
Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.
Статтею 1138 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Відповідно до частини 3 статті 1141 Цивільного кодексу України, з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.
ВИСНОВКИ: Касаційний Суд не погоджується з доводами скаржника про неможливість застосування положень Цивільного кодексу України у даних правовідносинах, оскільки солідарна відповідальність передбачена умовами укладеного Договору, а Договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави виникнення податкового обов'язку, податковий облік результатів спільної діяльності, суб'єкти погашення податкового боргу, співвідношення податкового та цивільного законодавства
