Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 листопада 2019 року
у справі № 920/40/19
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів з приводу права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю
ФАБУЛА СПРАВИ
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Думівське» (далі - СТОВ «Думівське»), яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Зерне», звернулось до господарського суду з позовом до ФОП Чорномаза А.О., ФОП Плужник Л.О., приватного нотаріуса міського нотаріального округу та приватного нотаріуса районного нотаріального округу, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 - ОСОБА_14, про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію прав користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзисів).
Ухвалою господарського суду провадження у справі № 920/40/19 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначений в порядку іншого судочинства.
Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Для визначення юрисдикції цього спору визначальне значення мають: 1) статус сторін спору; 2) особливості майна, щодо прав на яке виник спір; 3) мета та характер реалізації цих прав сторонами спору, а не формальні ознаки зазначення в договорі назви сторони.
Як убачається з предмета і підстав позову, заявлених позивачем, останній взяв в оренду у власників (фізичних осіб) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Під час дії договорів оренди, як стверджує позивач, ці фізичні особи (власники, орендодавці) уклали договори з відповідачами 1 і 2 про надання їм права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).
Державні реєстратори (приватні нотаріуси Сокол Т. П. та ОСОБА_20) зареєстрували за відповідачами ФОП Чорномазом А.О. та ФОП Плужник Л.О. право користування вже орендованими позивачем земельними ділянками. Внаслідок цього було допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, чим порушено права позивача на орендовані земельні ділянки.
Отже, позивач звернувся до суду за захистом свого права користування земельними ділянками, яке було порушено власниками цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачами 1 і 2 (ФОП Чорномаз А.О. та ФОП Плужник Л.О.) шляхом укладення ними договорів про надання права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Оскільки позивач оспорює спільні дії власників цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачів 1 і 2, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідачів 1 і 2, а й фізичних осіб - власників земельних ділянок. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідачі 1 і 2 та власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцями, власниками) договорів, укладених з позивачем та відповідачами 1 і 2.
Зазначені власники земельних ділянок є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, що сторонами не заперечується. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
ВИСНОВКИ: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та ФОП, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії розмежування судової юрисдикції, земельні спори, правила суб'єктної юрисдикції, господарська юрисдикція, цивільна юрисдикція, землекористування
