Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 червня 2023 року
у справі № 643/9458/19
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману
ФАБУЛА СПРАВИ
Шайп Росс Ор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції позов Шайп Росс Ор задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Встановлено, що Шайп Росс Ор мав намір придбати автомобіль шляхом безготівкового розрахунку та набути право власності на нього. Маючи довірливі відносини з ОСОБА_1, яка увійшла до нього в довіру, він не залучив до супроводу процесу придбання автомобіля перекладача та юриста при підписанні договору. Зазначені обставини спричинили підписання позивачем оспорюваного договору доручення, відповідно до якого відповідач доручила ОСОБА_3 внести на рахунок ФОП «ОСОБА_2» грошові кошти на ремонт автомобіля у розмірі 686 500,00 грн. Надалі ОСОБА_1 використала перераховані позивачем кошти на рахунок ФОП «ОСОБА_2» на придбання автомобіля та зареєструвала його на своє ім`я.
Відсутність знань української мови, законодавства України, незалучення юриста та перекладача до та під час укладення оспорюваного договору сприяли можливості ОСОБА_1 на введення позивача в оману. Так, ОСОБА_1 навмисно ввела в оману ОСОБА_3 щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо предмета договору та набуття ним у майбутньому права власності на автомобіль.
Наявний у матеріалах справи висновок спеціаліста Інституту судової експертизи та криміналістики, у тому числі, підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 умислу на введення позивача в оману. Зокрема, проаналізувавши надані для проведення експертизи документи, експертом встановлено, що у матеріалах переписки містяться висловлювання, вирази, фрази, які є прийомами психологічного впливу зі сторони ОСОБА_1 на ОСОБА_3. Такими приймами є: переконання, звернення до позитивних якостей співрозмовника, звернення в емоційно-чуттєвій сфері, активізація особисто-значимих мотивів, актуалізація потреб співрозмовника та формування перспектив їх реалізації; провокація стану тривоги (шляхом тимчасових пауз у спілкуванні).
З огляду на наведене та враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт його обману ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного договору доручення, доведено наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до вимог статті 230 ЦК України.
ВИСНОВКИ: правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: презумпція правомірності правочину, недійсність правочину, правочини з вадами волі, ознаки обману
