Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 травня 2024 року
у справі № 211/6854/21
Цивільна юрисдикція
Щодо належного відповідача у справі за позовом власника земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 5 ст. 376 ЦК України)
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому міської ради (далі - Відділ з питань ДАБК виконкому міської ради) про визнання права власності на об'єкти нерухомості, а саме: житловий будинок, господарські споруди; свердловину; зовнішню огорожу ділянки; газопровід; благоустрій земельної ділянки, асфальтове покриття на відрізку від лінії межі між ділянками.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду від рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна відмовлено. Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу з питань ДАБК виконкому міської ради прийняти від позивача та у десятиденний термін внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, закрито.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що висновок апеляційного суду про те, що розгляд цієї справи, зважаючи на правовий статус Відділу з питань ДАБК виконкому міської ради, має відбуватися в порядку адміністративного судочинства є помилковим. Суд проігнорував те, що у разі відмови Відділу з питань ДАБК виконкому міської ради ввести будинок до експлуатації виникає спір про право власності, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 ЦК України.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 ЦК України).
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
У цій справі зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, свідчать про те, що спірні правовідносини в частині вимог ОСОБА_1 про визнання права власності виникли внаслідок проведення самочинного будівництва та бажання позивача здійснити реєстрацію права власності на такий об'єкт. Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради є неналежним відповідачем.
Висновки: тлумачення ч. 5 ст. 376 ЦК України свідчить, що у справі за позовом власника земельної ділянки належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо земельна ділянка, на якій воно побудоване, на час здійснення самочинного будівництва не була у власності позивача, проте згодом позивач набув право власності на таку земельну ділянку, є територіальна громада (в особі відповідної ради), в якій знаходиться відповідна земельна ділянка, та власники (користувачі) сусідніх земельних ділянок.
Ключові слова: підстави визнання права власності, незаконне будівництво, належна сторона спору