Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 червня 2024 року
у справі № 480/4744/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо умови та розміру сплати особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління ДФС, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним покладення на неї обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску як самозайнятої особи.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив частково, визнав протиправною та скасував вимогу Управління про сплату боргу (недоїмки). В іншій частині позовних вимог відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність, як незалежну професійну діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, адвокатської діяльності, як незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Посилання податкового органу на право позивача займатися адвокатською діяльністю, як на підставу сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, є необґрунтованими, оскільки право на зайняття діяльністю не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Ураховуючи встановлені судами обставини, зокрема, що позивач працює в ТОВ "Сумська паляниця", яке сплачує за неї в установленому Законом розмірі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачу оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску.
ВИСНОВКИ: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЄСВ, оподаткування незалежної професійної діяльності, платники ЄСВ
