Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 вересня 2024 року
у справі № 914/2450/22(914/3313/23)
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів за позовом ліквідатора боржника про стягнення безпідставно набутих АРМА коштів
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "БНК-Україна" в особі ліквідатора в межах справи про банкрутство звернулось до господарського суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство) про стягнення 284612,19 євро та 135,55 євро відсотків, 449,49 грн та 24,06 грн відсотків.
Рішенням господарського суду позов задоволено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Разом з тим спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Закон про АРМА визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту. Тобто встановлені у ч. 1 ст. 19 Закону про АРМА обов'язкові умови передачі активів в управління Агентству виникають у будь-якому разі при накладенні на ці активи арешту на підставі самого лише факту його застосування, навіть якщо у відповідному рішенні не конкретизовано виду застосованих заборон.
Передача арештованого майна в управління Агентству є похідним від арешту. У випадку скасування арешту переданого в управління Агентству майна воно у 3-денний строк повертає його законному власнику, а у разі реалізації повертає одержані за нього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами (ч. 8 ст. 21 Закону про АРМА).
Предметом позову в цій справі є стягнення грошової суми на підставі ст. 1212 ЦК України у зв`язку з тим, що підстава, на якій ці кошти утримувалися Агентством, відпала. За твердженням позивача, Агентство не повертає грошові кошти, які йому належать позивачу, тому він втратив належне йому майно.
Агентство як суб`єкт владних повноважень (центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом), реалізовуючи державну політику у сфері управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні, може брати участь не лише в публічно-правових відносинах щодо здійснення ним владних управлінських функцій, а може бути й учасником відносин, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності (приватноправових відносин), - під час здійснення Агентством діяльності з володіння, користування та/або розпорядження вказаними активами, належними фізичним чи юридичним особам, яка безпосередньо стосується виникнення, зміни або припинення прав таких осіб на ці активи.
У цьому зв`язку господарські суди цілком правомірно відхилили твердження відповідача про виключну підсудність цього спору Господарському суду міста Києва, поданий ліквідатором позов пов`язаний безпосередньо із захистом майна боржника, та враховуючи, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не ст. 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а ст. 7 КУПБ, яка у цьому випадку є спеціальною. Відтак, позов ліквідатора правильно розглянуто господарським судом Львівської області у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ "БНК-Україна".
ВИСНОВКИ: у цій справ, як установлено судами попередніх інстанцій, наслідком дій Агентства є утримання грошових коштів позивача без відповідної правової підстави. З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що цей спір розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на відповідне майно, тобто є приватноправовим, а з огляду на суб'єктний склад сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю АРМА, кондикційні зобов'язання, критерії розмежування судової юрисдикції
