Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2025 року
у справі № 917/1500/18(917/1506/24)
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності витребування у добросовісного набувача майна, придбаного ним на електронних торгах у межах виконавчого провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи № 917/1500/18 за заявою ТОВ "Дніпровський трубний завод" до ТОВ "УПСК Діамент" про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" в особі арбітражного керуючого звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Полтава-банк", про витребування транспортного засобу.
Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Враховуючи, що майно ТОВ "УПСК Діамент" незаконно реалізовано на електронних торгах фізичній особі ОСОБА_1, на яких боржником було ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані", спосіб захисту довго триваючого порушення права власності ТОВ "УПСК Діамент" на рухоме майно шляхом витребування його з чужого незаконного володіння саме ОСОБА_1 є ефективним і правильно обраним ліквідатором банкрута способом захисту його майнових прав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки автомобіль придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати (ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані").
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, які не спростовано скаржником, всупереч заборон, передбачених зокрема й законом, позивач поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно. Тому колегія суддів вважає правильними висновки в оскаржуваних судових рішеннях про те, що визнання недійсним правочину з продажу спірного майна боржником, в цьому випадку свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Повернення у власність позивача вказаного майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.
Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.
З огляду на вищевикладене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна.
Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.
ВИСНОВКИ: за встановлених у цій справі обставин, втручання у право добросовісного набувача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
З огляду на викладене, визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна, а не відчуження спірного майна на електронних торгах, яке є різновидом правочинів в ланцюгу наступних після першого перепродажів спірного майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави віндикації, захист прав добросовісного набувача, захист права власності
