Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 серпня 2019 року
у справі № 911/254/16
Господарська юрисдикція
Щодо поширення на вимоги Антимонопольного комітету України стосовно пені, нарахованої під час ліквідаційної процедури боржника, наслідків визнання боржника банкрутом
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою господарського суду порушено провадження у справі за заявою боржника Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.
Постановою господарського суду визнано ПрАТ «Альба Україна» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого; вирішено інші процедурні питання у справі.
До господарського суду від Антимонопольного комітету України надійшла позовна заява про стягнення 679 998,00 грн.
Ухвалою господарського суду у даній справі повністю відмовлено у задоволенні позову.
Постановою північного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством суб`єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Правовий аналіз приписів Закону про банкрутство свідчить про те, що після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника такий боржник перебуває в особливому правовому становищі, та норми Закону про банкрутство мають пріоритет при застосуванні до боржника, порівняно з іншими нормами законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом тощо.
Закон України "Про захист економічної конкуренції", на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму у господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.
Названий Закон не регулює цивільно-правових відносин або відносин у сфері оподаткування.
ВИСНОВКИ: накладений на ТОВ штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Отже, зазначені нарахування, застосовані позивачем на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, суди попередніх неправильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак неправомірно відмовили у задоволенні позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження АМК, спори з АМКУ, відповідповідальність суб'єктів господарювання
