Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 березня 2023 року
у справі № 640/12384/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Частиною другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Предметом розгляду у цій справі є постанова приватного виконавця не про стягнення витрат виконавчого провадження, а про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (в редакції чинній на час правовідносин) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
У цій справі оскаржується рішення приватного виконавця (постанова про визначення розміру додаткових витрат) ухвалене у виконавчому провадженні відкритому щодо виконавчих документів, виданих у цивільному судочинстві.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Вказане виключає можливість розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства.
ВИСНОВКИ: постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є різними документами виконавця у виконавчому провадженні. Оскільки постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону, відповідно вона в силу частини 1 цієї ж норми Закону може бути оскаржена сторонами, виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю виконавця, розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції, порядок стягнення витрат виконавця
