Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 жовтня 2024 року
у справі № 607/6215/23
Цивільна юрисдикція
Щодо недопустимості виникнення «колізії» судових рішень
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування реєстрації.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Касаційний суд погоджується з судом першої інстанції, що рішення суду першої інстанції від 14 березня 2023 року у справі № 607/9452/22, яким визнано за позивачкою право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, на момент ухвалення судом першої інстанції, не вступило в законну силу та оскаржувалося в апеляційній інстанції. Відповідно рішення суду першої інстанції від 14 березня 2023 року у справі № 607/9452/22 не могло бути враховане при вирішення цього спору;
Втім суди не звернули увагу, що постановою апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в справі № 607/10632/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки та визнання права власності на частину земельної ділянки відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року в справі № 607/10632/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду від 16 грудня 2021 року.
За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування в частині дарування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію.
ВИСНОВКИ: правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, принцип остаточності судових рішень, преюдиціальність судових рішень
