Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 листопада 2024 року
у справі № 757/33144/22-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо підсудності спорів за позовом дитини, яка є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання в Україні, про позбавлення батьківських прав матері-громадянки України, яка на час подання позову проживала в Естонській Республіці
Фабула справи: сторонами спору є мати та її син. Останній у листопаді 2022 року звернувся до суду з вимогою позбавити мати батьківських прав. Стверджував, що вона ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, не займається його вихованням та не надає утримання.
Суди першої й апеляційної інстанцій позов задовольнили.
Мотивація касаційної скарги: відповідачка стверджувала про порушення правил територіальної підсудності, необхідність розгляду цього спору в Естонії та на підставі її юридичних норм.
Правова позиція Верховного Суду: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Правовідносини між батьками та дітьми визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання. Якщо місце проживання будь-якого з батьків і дітей знаходиться на території другої Договірної Сторони, тоді правовідносини між ними визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина (ч.ч. 2, 3 ст. 28 Договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, який набув чинності для України 17 травня 1996 року).
У справах про опіку та піклування над громадянами Договірних Сторін, оскільки даним Договором не передбачається інше, компетентний орган опіки та піклування Договірної Сторони, громадянином якої є особа, яка потребує опіки чи піклування. При цьому застосовується законодавство цієї Договірної Сторони (ч. 1 ст. 30 вказаного договору).
Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених ст.ст. 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ч. 1 ст. 16 Закон України «Про міжнародне приватне право»).
Висновки: враховуючи те, що сторонами справи є громадяни України, які мають зареєстроване постійне місце проживання в Україні; відповідачка на території Естонії ніколи разом із позивачем(сином) не проживала; позивач під час тимчасового перебування в цій країні проживав у будинку, що належав його батьку, а не у квартирі, що належить відповідачці, спір підсудний судам України на підставі законодавства України.
Ключові слова: територіальна підсудність, застосування норм міжнародного права, пропорційність обмеження прав, наслідки позбавлення батьківських прав
