Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 лютого 2026 року
у справі № 308/17634/23[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності спору про право між заявником та органом, який вирішує питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у справах про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення факту перебування її доньки на утриманні свого дідуся (батька заявниці), який загинув при виконанні обов'язків військової служби, для отримання передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано. Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що метою звернення заявниці із заявою про встановлення факту перебування малолітньої на утриманні померлого ОСОБА_3 є встановлення обставин для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Водночас заінтересована особа заперечує заявлений факт, що свідчить про наявність суперечності щодо права на отримання допомоги і здійснення заявницею в інтересах малолітньої її суб`єктивних цивільних прав.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту перебування на утриманні не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки його встановлення пов`язане з наступним вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, який підлягає розгляду судом у порядку позовного провадження.
ОЦІНКА СУДУ
Суб'єктивні права не можуть бути об'єктом захисту в окремому провадженні, оскільки не можуть бути предметом судової діяльності матеріальні правовідносини. Матеріально-правовий спір в окремому провадженні не вирішується, а встановлюються факти та стани, що мають юридичне значення.
Зазначене унеможливлює штучне «подвоєння» процесу, яке можливе, як правило, лише в позовному провадженні, де наявний спір про право. А в окремому провадженні встановлюється лише юридичний факт або стан. Інший підхід до вирішення цього питання може призвести до висновку про «зайвість» у ЦПК України норм про окреме провадження та встановлення певних юридичних фактів.
Установлення факту перебування особи на утриманні передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов'язковим (преюдиційним) для органів військового управління.
Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.
Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень.
Однак на етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб'єкта владних повановажень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право.
Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов'язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб'єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов'язані з доведеністю факту утримання.
У цьому випадку особа може оскаржити дії суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Процесуальними законами не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (положення частини п'ятої статті 188 ЦПК України та частини четвертої статті 172 КАС України).
ВИСНОВКИ: в таких справах [про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги] спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист соціальних прав, виплати членам сім’ї військовослужбовця, справи окремого провадження, критерії розмежування судової юрисдикції
